Читати книгу - "Руденька"

справжній, тому що ми дихаємо ним і відчуваємо його. І жоден лікар світу не змусить повірити нас у те, що «завтра» має значення… Хай спочатку доведуть, що це «завтра» існує десь, окрім нашої власної уяви.

P. S. Кожна людина сама обирає свій життєвий шлях і формує віру. Тільки шлях заздалегідь визначений і накреслений, а от віра – це вже ваше. Будь ласка, не вірте у список Forbes, індекси Nasdaq і прогноз погоди. Цікавтеся, але не вірте. Вірте у Себе, Свою Мрію і приголомшливе свято під назвою Життя.

Не з Парижа,

але з Нескінченною

Любов’ю до Вас,

Руденька.

P. S
8 лютого 2011 року

Є багато речей, про які я не знала, яких не бачила, не розуміла… Мені б дуже хотілося, щоб Він коли-небудь сам розповів вам свою історію… історію Людини, яку я Люблю Більше, ніж Сонячне Світло, Солодкі Карамельки «Чупа-Чупс» і Всі Кольори Життя.

Можливо… коли-небудь я дам почитати вам щоденник моєї Мами – найдорогоцінніше, що у мене є…

To be continued…

А поки що… залишаю вам на пам’ять кілька шматочків своєї душі і нестертих елементів моєї пам’яті…

22.08.2010, о 19:44, ‹ВІН@googlemail.com› написав:

я сьогодні вперше не купив тобі магнітик у новому місті… причому собі купив, а тобі ні… тому що подумав, що я тобі їх вже багато накупив і жодного не віддав… причому перший я тобі купив рівно рік тому в Ірландії, здається…

сьогодні я в Копенгаґені… правда, русалку суки-китайці спи…ли, тож русалки я не побачив… ну й х… з нею… :) … гаразд, завтра в Осло куплю тобі магнітик… черговий, і, напевно, не віддам… зате у мене вже з’являється твоя колекція магнітиків… може, скоро спеціально для них куплю ще один холодильник… тож розслабся… життя налагоджується…

спробуй пожити на вокзалі… раптом сподобається… це нині тренд…

скільки тобі треба грошей, щоб туди переїхати??? я дам… хоча в принципі, напевно, буде простіше вокзал купити:):) . треба порахувати… і вирішимо…

цілую… я на телефоні…

p-s-мейл твій тільки сьогодні прочитав…

Це Він мені написав після того, як я на чотирьох аркушах А4 поскаржилася Йому, що у мене, швидше за все, «відберуть» квартиру…

Від кого: ВІН@googlemail.com›

Кому: ‹МЕНІ@gmail.com›

Дата: 15 квітня 2010 р. 20:51

Тема: ‹Без теми›

щоразу хочу написати тобі щось приємне, ну щось… але ніяк не виходить, просто не вмію… але є бажання навчитися… чесне слово…

А це Він мені написав під час нашої «нервової» роботи…

Від кого: ‹Я@gmail.com›

Кому: ВІН ‹ВІН@googlemail.com›

Дата: 16 квітня 2010 р. 10:57

Тема: ‹Без теми›

Те, що ти написав… це дуже приємно. Гаразд… це мега-приємно:) Отже… ти вже навчився:)

Відправлено з iPhone

Від кого: ВІН@googlemail.com›

Кому: Я ‹ВІН@gmail.com›

Дата: 7 червня 2010 р. 3:20

Тема: ‹Без теми›

юленько… ну що ж ти, кицюню, так неправильно реагуєш… я вже починаю себе ненавидіти за те, що ти через мене переживаєш такі ось неприємні моменти…

сайт пи…ць (ти любиш це слово)… просто пи…ць…

що тобі робити??? Відповідь – те, що робиш… саме те, що робиш…