Читати книгу - "4 3 2 1, Пол Остер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Матір назвала це новим початком, і на початку того початку було багато речей, до яких довелося звикати, – ціла купа речей великих, і ціла купа речей маленьких, котрі раптово і назавжди змінили його життя, починаючи з того великого факту, що їхня домівка складатиметься тепер з трьох людей, а не двох, і необхідності змиритися з тою тої новацією, що ота третя особа кожну ніч проводила в материному ліжку, чоловік зростом п’ять футів десятеро дюймів, з волохатими грудьми, який походжав вранці у своїх старомодних боксерських шортах і гучно мочився в унітаз, чоловік, який обнімав матір кожного разу, коли вона кидала на нього свій погляд, то був новий тип вияву чоловічого єства, з яким довелося уживатися Фергюсону – широкоплечий, але не атлетичний, по-старомодному відсторонено-елегантний, в товстому твідовому костюмі з жилеткою, в міцних черевиках, з дещо задовгим волоссям, трохи замкнений, несхильний до жартів та легких теревенів, вранці – чай замість кави, шнапс, коньяк, вечірня сигара, солідний та незворушний німецький підхід до самого процесу життя з епізодичними нападами невдоволення й буркотливості (котрі, ясна річ, передалися у спадок від батька), але загалом добросердий, часто аж надміру добросердий, вітчим, який ніколи не виказав ані найменшої амбіції замінити собою батька, і який радів, коли до нього зверталися не татку, а Гіл. Перші півроку вони жили утрьох в квартирі у Західній частині Центрального парку, але потім перебралися до більшого помешкання в проїзді Ріверсайд-Драйв між Вісімдесят восьмою та Вісімдесят дев’ятою вулицями. В тому помешканні була четверта спальня, яку перетворили на кабінет для Гіла, і Фергюсон вітав цю переміну, бо тепер він жив ближче до своєї школи і міг поспати вранці трохи довше, і хоча він і скучав за їхньою колишньою квартирою з її видом на Центральний парк з третього поверху, тепер у нього була змога роздивлятися з висоти сьомого поверху ріку Гудзон, що виявилося більш цікавим та надихаючим завдяки нескінченній процесії човнів та кораблів, які сновигали туди-сюди по воді, а по той бік води був суходіл – Нью-Джерсі, і кожного разу, коли Фергюсон дивився туди, йому пригадувалося його колишнє життя, і він намагався згадати себе малим хлопцем, але той час вже відсунувся від нього дуже далеко, і його майже не було видно.
Шнайдерман працював головним музичним критиком в газеті «Нью-Йорк Геральд Триб’юн», і ця відповідальна посада змушувала його більшість вечорів проводити не вдома, а на концертах, сольних виступах поетів, та оперних виставах, після чого йому доводилося похапцем, щоби встигнути здати матеріал для ранкового випуску, друкувати рецензії й доставляти їх того ж самого вечора редактору мистецького відділу газети, і це видавалися Фергюсону завданням майже нездійсненним – протягом двох годин впорядкувати свої враження від щойно побаченого й почутого і викласти їх у зрозумілому й зв’язному вигляді, але Шнайдерман був мастак працювати в стресових обставинах – здебільшого він закінчував свої статті, жодного разу не відірвавши рук від друкарської машинки, а коли Фергюсон спитав, як йому вдається так швидко вигадувати слова, він відповів своєму прийомному сину таким чином: «Розумієш, Арчі, я – доволі лінивий чолов’яга, і якщо на мене не тисне кінцевий термін здачі матеріалу, то мені ніколи б не вдалося що-небудь довести до кінця, і Фергюсон був вражений здатністю свого вітчима отак іронізувати над самим собою, оскільки було ясно, що цей чоловік був яким
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «4 3 2 1, Пол Остер», після закриття браузера.