Читати книгу - "Легковажна наречена, Аліна Амор"

- Ясно... - протягнула я. – Як усе заплутано.

- Вже майже розплутано, - зауважив Райан з усмішкою.

- Не зовсім. Ти ще не все знаєш, – важко зітхнула я і моє сердце тривожно забилося.

Герцог здивовано підняв брови, і я зізналася:

- Я маю дещо розповісти тобі. Важливе. Але для цього потрібно, щоб ти дав магічну клятву, що нікому не розкажеш.

Подив відобразився на обличчі мого поки що нареченого. І я поспішила пояснити:

- Від цього одкровення може постраждати одна людина, але присягаюсь - він не злочинець. Я хочу захистити його. Це стосується лише тебе, мене та його. Це не моя забаганка, а питання життя і смерті, – я додала трагізму та інтриги. - І обіцяю, що ніхто не постраждає, якщо правда залишиться прихованою.

- Ти мені не довіряєш? - здивувався Райан, нахмуривши брови.

Це відкриття неприємно вразило його.

- Справа не в довірі, я повторюсь – важливо, щоб не постраждали невинні люди, - туманно пояснила я.

Райан замислився і кивнув:

- Добре, я включу це до нашого договору.

Нахилившись до чобота, наречений витяг з нього кинджал, а я здивувалася. Він носить із собою холодну зброю? Ось так просто? Серед білого дня?

Герцог тим часом полоснув себе кинджалом по долоні і промовив:

- Даю клятву, що нікому не розповім про те, що зараз дізнаюся, якщо від цього, на мою думку, ніхто не постраждає. У тому числі інтереси королівства.

І закріпив клятву магічною в'яззю в повітрі, яка невдовзі повільно розтанула.

Я кивнула. Хай буде так. Взагалі-то я довіряю Райану і не думаю, що він одразу побіжить доповідати королю про порушення закону, яке мало місце. Але тут були зачеплені інтереси графа та мої власні, тож я вирішила перестрахуватися. І вчинити інакше я не могла. Не могла все життя брехати.

Я глибоко вдихнула, різко видихнула, набралася сміливості та почала свою розповідь. Говорила довго, докладно розповідаючи деталі. Розказала як сюди потрапила, про ритуал заклику душі, і навіть про те, як наречених переплутала. Інтимні деталі звичайно опустила, та й навіщо герцогу знати подробиці нашого роману з Крістіаном? Але про мої справжні мотиви в тій втечі все ж розповіла. А також про останнє викрадення і про те, де навчилася битися.

Бо що мені вже втрачати? Все одно, після того, що Райан зараз дізнається, навряд чи він згадає про наші заручини.

Зате я відчула, що правда звільняє, і мене було вже не спинити.

Набридло брехати, викручуватись і боятися за свою шкуру.

Райан дивився на мене спочатку спантеличено, потім так, ніби не міг повірити в те, що чує, і нарешті в повному остовпінні. Слухав і мовчав.

- Якщо думаєш, що я просто збожеволіла від переживань - поговори з Філіпом, він все підтвердить.

- Поговорю, - прохолодно погодився мій, мабуть, уже колишній наречений.

- І граф розуміє, у яке становище ти потрапив, тому пропонує розірвати заручини, - закінчила я, щоб показати що нічого крім власного бажання його зі мною не пов'язує і зі всіх сил намагаючись не показати як важко дались мені ці слова.

- Добре, - кивнув Райан.

І в мене в грудях похололо, ніби заполонило колючим крижаним снігом.

Я намагалася прочитати у його очах що він думає та відчуває. Але не могла. Його обличчя здавалося непроникним. Можливо, він і сам ще не розумів цього.

Якийсь час він у повній тиші дивився на мене. А потім підвівся, різко смикнувши на себе ні в чому не винний камзол так, що той зачепившись за дерев’яну перекладину лави з болючим тріском розійшовся по швах, сухо попрощався і пішов.

От і все.

Можливо, це наша остання розмова.

Ну нічого, в житті є речі страшніші, ніж втеча нареченого. Тепер я знала це точно.

Але незважаючи на ці мудрі думки, мені стало нестерпно гірко та боляче, я підняла ноги на лаву, обняла себе за коліна, притуливши обличчя до них, та розплакалась.

 

Райан

Сказати що Райан був приголомшений, це не сказати нічого. Він намагався раціонально розібратися у всьому, розкласти по поличках, як звик робити це завжди. Але почуття та емоції ніяк не розкладалися. Вони відчайдушно сперечалися з розумом і не піддавалися логіці.

Пройшовши кілька хвилин графським парком, герцог вирішив, що обов'язково поспілкується з Філіпом, але наступного разу. Наразі він не бачив сенсу перевіряти слова дівчини. Райан просто відчував, що вона говорить правду. Вперше нічого не приховувала, не ухилялася і прямо дивилася в очі. Тим більше, що її слова нарешті пролили світло на всі безглуздості поведінки нареченої.

Стало зрозумілим незнання нею простих і банальних істин, як-от те, що він – дракон, а його сестра – принцеса Еланії та багатьох інших. Її інтерес до історії Мідарейї, хоча Евелін мала засвоїти це ще в дитинстві. Уся ця дивна історія зі втечею. І те, що вона, тендітна на вигляд дівчина, так сильно побила Крістіана. Звісно, Кріс - слюнтяй і діяв під навіюванням, але це вже було занадто.