Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Він затиснув між пальцями підвіску, ту, що йому подарувала мама, й промовив:
— Присягаюсь.
В горлі почало щось дряпати, заважаючи вдихнути повітря.
— Гаразд, я подумаю над твоїм запрошенням, — видушила я з себе. Він кивнув, погоджуючись на такий варіант. — Так що там з «Титаніком»? Знаєш, насправді це не найулюбленіший мій фільм, — наморщивши носа, зізналась я усе ще хриплим голосом, який ніби мені не належав.
Якщо вже відверто, «Титанік» навіть у десятку улюблених не входить.
Вирішивши, що найкращім для мене зараз буде відволіктись, я зосередилась на вечері й нарешті спробувала макарони. Звісно Тоні дещо покращив, здобривши їх якимись травами, і це було смачно. Так смачно, що я, зустрівшись з матусею, не зможу відтепер дивитись їй в очі не лише через те, що ми з босом витворяли у ліжку.
Ну чому світ настільки несправедливий, що Соретті вдається усе, за що б він не взявся?!
Облизуючи ложку, я ладна була проковтнути усю філіжанку. Водночас натхненна і розчарована — якби ж мені так само щастило. Чи Соретті дійсно має до усього особливий хист, чи то вдача прихильна до несамовитих паскудників?
— Нічого, Ліззі, усе одно такого «Титаніку» ти ще ніколи в житті не бачила… — загадково вишкірився Тоні. Він здибав якусь режисерську версію тощо?
Бос вмостився поруч зі мною, намацав під подушкою пульт й натиснув кнопку. Другу руку він, як типовий хлопець на побаченні, потягнувшись, ніби розминаючи затерплі м’язи, поклав на спинку дивану позаду мене. Я захихикала — цікаво, що ще Сильвія сказала йому, що цей хижак, який не звик зволікати й підкрадатися до бажаного навшпиньки, поводиться аж настільки добре.
Втім, за традицією, яка доводила мене до сказу, я зарано розслабилася, замріялася й зраділа, що Тоні Соретті має усе ж таки дещо спільне з нормальною людиною.
Затиснувши між зубами ложку так міцно, що потреба у вставній щелепі настане в мене раніше ніж в старості, я шоковано витріщилася на величезний екран.
Ні, звісно я не настільки святенниця як матуся, а після сексу з Тоні і поготів, та й з порно була знайома у минулому й ставилася до нього спокійно. До цього дня. Та хай тобі грець, брудний опосуме Тоні Соретті!
— Це так ти намірився реабілітуватися за учорашнє?! — обурилась я. Й відсунулася якнайдалі, притулившись до синього оксамитового бильця.
Бос як ніде нічого з блаженною півусмішкою безвинно цмулив вино й уважно спостерігав за розвитком подій. Настільки уважно, що не надав значення моєму екстреному переміщенню.
— А що, власне, тобі не подобається? Диви, як він старається здобути собі квиток! Який ентузіазм! Яка техніка! Хочеш…
— Ні! — відрізала я, навіть не дослухавши, що він там збирався мені запропонувати, тоном, який мав би каструвати його на місці.
Вже затуманені збудженням карі очі спалахнули азартом: Тоні щось заборонили, Тоні повинен отримати це за будь-яку ціну. Усе влаштоване не так, дорогенький!
— А якщо усе-таки…
Розвернувшись, Соретті плавно посунувся на мене, напевне, щоб це не скидалося на напад, й закляк раптово, коли ложка поцілувалась з його чолом. Він дійсно вважав, що я не готова до цього?
— Це ще що за коники, Лізбет? — з сердитим спантеличенням вточнив він, проте виглядав настільки розгубленим, що я ледве не розреготалася.
— То мене аж тіпає від перезбудження.
Не варто було й намагатися вигравати віями як кокетливе оленятко без краплинки лиходійства — Тоні добре було відомо, що я прикидаюся, — але я докладала максимум зусиль, аби тільки не помічати, що відбувається на екрані. В іншій ситуації я б, можливо, завелася по-справжньому, та зараз лишатися суцільним шматком криги, що потопить цей лайнер хтивості, було для мене принципово.
— Зараз ми це виправимо, piccina.
Бос оговтався аж надто швидко. Й знову поліз до мене. Ні, ні, і ще раз ні, любчику! За друге поспіль паскудне побачення твоєму членові не варто розраховувати навіть на моє рукостискання!
Звісно я ще раз зацідила йому по макітрі ложкою.
Соретті загарчав як той тигр, в якого з-під носа висмикнули шмат м’яса.
— Чого ти не слідкуєш за сюжетом? — простакувато спитала я. — Пропустиш усе найцікавіше.
Його губи викривила колюча усмішка.
Двох разів вистачило, щоб Тоні змінив тактику. І тепер він не сунув на мене всім тілом, а лише випростав руку й торкнувся мого волосся — того пасма, що вибилося із зібраного назад неохайного пучка.
Слідом за цим він погладив кінчиком великого пальця кутик мого рота. Й прошепотів:
— Ти заїлася трохи.
Підніс долоню до вуст й лизнув пучку, яка щойно торкалась мене.
А темні очі, лишенько, ті безмежні прірви схопили мене в полон і не відпускали, затягували глибше у полум’яний від бажання морок.
Частина мене вже налаштувалася капітулювати. Зрештою Соретті підготував цей вечір для мене, і він не такий вже паскудний, як може здатися на перший погляд. Порівняно з учорашньою вечерею, що була небезпечнішою за поїдання риби фугу, це взагалі зразкове побачення. Й казкове.
Було. Поки у вітальні не пролунав крик океанської чайки, котра надірвалася від намагань злетіти з авіаносцем в лапах.
Вже за мить він увібрав такий собі ритм кохання, більш звичний для стогнання, й почав переплітатися з заміксованим для порно кавером найвідомішої пісні Селін Діон.
Ми з Тоні знов перезирнулися. Нам обом стало ніяково.
Цікавість штовхає на безглузді вчинки. Я знала це й раніше, але зараз, піддавшись їй, мені закортіло дізнатись, хто ж кричить та з якої причини. І я одразу ж пошкодувала про це. Просто миттєво. Скосивши очі на телевізор й зразу заплющивши їх, я хитала головою, відмовляючись вірити в побачене, та воно вже все одно закарбувалося у моїй свідомості новим ментальним шрамом.
Гадки не маю, як таке прокоментувала б матуся, та перехреститись й спробувати навпомацки знайти пульт, при цьому уникаючи ризику наштовхнутись на важіль управління Соретті, дуже хотілося.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон», після закриття браузера.