Читати книгу - "Маленькі чоловіки"

стіни, дорослі сіли в безпечні куточки, а діти зібралися на сцені.

– Запрошуйте дам! – знову крикнув Еміль, і хлопчики кинулися до дівчаток, люб’язно запрошуючи їх на танець. Всім молодшим хлопчикам хотілося танцювати з принцесою, але вона вибрала Роббі, тож юний принц гордо повів її до танцю.

Пані Джо запрошували навперебій, а тітка Емі привела Дена у невимовний захват, відмовивши Францу й вибравши його. Нен танцювала з Томмі, Дейзі з Демі, а дядько Тедді запросив Ейзі, якій дуже хотілося потанцювати і яка була в захваті від наданої їй честі. Навіть Сайлес підхопив у танці Мері-Енн, і в впродовж пів години весь Пламфілд веселився на славу.

Після закінчення балу діти влаштували урочисту ходу. Попереду їхав гарбузовий екіпаж з принцесою й кучером. Запряжені в карету щури при цьому відчайдушно підстрибували.

Пізніше дорослі довго сиділи разом і говорили про своїх дітей.

– Яке в тебе щасливе обличчя, Джо, – сказав Тедді, підсідаючи до неї на диван. – Про що ти думаєш?

– Я думаю про свою річну роботу, Тедді, – з усмішкою відповіла вона, – і про майбутнє моїх хлопчиків.

– І, мабуть, всі вони виходять у тебе знаменитими поетами, художниками, державними діячами та хоробрими воїнами?

– Ні, тепер я вже не така честолюбна, як раніше. Мене потішить, якщо з них вийдуть просто хороші, чесні люди. Але маю зізнатися, що мрію про славу для деяких з них. Демі – особливий хлопчик, і я впевнена, що він зробить щось прекрасне й велике. З рештою, гадаю, теж все буде добре. Слухаючи сьогодні гру Нета, дійшла висновку, що з нього вийде видатний музикант.

– Ну, до цього ще далеко, але талант у нього, поза сумнівом, є, тож уже незабаром, гадаю, матиме змогу заробляти собі на хліб улюбленою справою. Залиш його в себе ще на рік або два, а потім я займуся ним і, сподіваюся, створю йому умови для розвитку.

– Це блискуча перспектива для бідного Нета. Коли він прийшов до нас пів року тому, то почувався таким самотнім… Майбутнє Дена теж, здається, визначилося. Пан Хайд візьме його з собою, тож я розраховую, що хлопчик стане для нього вірним і мужнім помічником. Ден один з тих, хто готовий служити вірою й правдою, якщо їх винагороджують довірою й любов’ю. Він такий енергійний, що зуміє сам влаштувати свою долю. Так, я дуже тішуся, що нам вдалося впоратися з такими двома різними хлопчиками на початку – слабким і неприборканим. А тепер обидва змінилися на краще й матимуть добре майбутнє.

– Яким дивом ти цього домоглася, Джо?

– Я просто любила їх і відкрито виявляла свою любов. Фриц зробив інше.

– Дорога моя, дивлячись на тебе, чомусь думаєш, що «просто любити» дуже непросто, – з цими словами Лорі ласкаво погладив Джо по худенькій щоці й подивився на неї ще ніжніше, ніж колись у молодості.

– Я вже стара й відцвітаю, але дуже щаслива, тому не треба мене жаліти.

– Так, твоя робота з кожним роком стає дедалі кращою, – сказав Тедді.

– Звичайно – адже всі ви так мені допомагаєте! – відповіла пані Джо, із вдячністю поглянувши на свого найщедрішого помічника.

– Гадаю, виховувати дітей – твоє покликання, Джо.

– А пам’ятаєш, як ти сміявся спочатку, та й тепер не припиняєш – над моїми планами. Хіба це не ти говорив, що нічого доброго не вийде, якщо я братиму у свою школу й дівчаток. А подивися, як все добре вийшло! – і вона показала на групу хлопчиків і дівчаток, які сміялися й дружньо базікали між собою.

– Зізнаюся, що припустився помилки щодо цього, а на доказ мого розкаяння віддам тобі мою золотоволосу принцесу, коли вона підросте.

– Що ж, я пишатимуся, якщо ти довіриш мені свій скарб. Насправді, Тедді, вплив дівчаток виявився дуже корисним. Я знаю, що ти знову сміятимешся наді мною, але я вже до цього звикла. І ось зізнаюся тобі, що мені подобається дивитися на мою школу як на маленький світ. Я люблю стежити за успіхами маленьких чоловіків і спостерігати, як позитивно впливають на них маленькі жінки.

Дейзі обіцяє стати прекрасною дружиною й господинею, а всі хлопчики підпадають під чарівність її спокійного жіночного поводження. Нен – енергійна, діяльна дівчинка, з сильною волею. І подивися, як хлопчики захоплюються її мужністю, вони не заважають їй діяти на власний розсуд, знаючи, що в неї не тільки сильний характер, але і ніжне серце, й вона може багато чого зробити в їхньому маленькому світі. Твоя Бесс – чарівна, граціозна, витончена дівчинка. Завдяки її впливу хлопчики стають менш різкими й грубими, вона несвідомо облагороджує їх і допомагає стати джентльменами в найкращому сенсі цього слова.

– Не тільки тендітні леді на таке здатні, Джо. Іноді енергійна, мужня дівчинка, підтримуючи хлопчика своїм впливом, робить з нього людину, – сказав Тедді і з багатозначною усмішкою вклонився їй.

– Ні, гадаю, що чарівна дівчина, на якій одружився той хлопчик, про якого ти говориш, зробила для нього більше, ніж неприборкана, як Нен, подружка його юності. А, можливо, та розумна, любляча жінка, яка дбала про нього, як про сина, допомогла йому стати таким, яким він став.

З цими словами Джо обернулася до матері, яка сиділа трохи осторонь поруч із Мег.

Тедді теж обернувся й, подивившись на пані Марч із синівською повагою й любов’ю, сказав:

– Усі троє багато для нього зробили, тож я прекрасно розумію, наскільки ці три дівчинки можуть допомогти твоїм хлопчикам.

– Не більше, ніж хлопчики їм самим. Нет приносить задоволення Дейзі своєю музикою, Ден справляється з Нен краще, ніж будь-хто з нас, а Демі вчить твою Бесс так успішно, що викликає здивування Франца – настільки, що він називає їх Роджер Ашем та леді Джейн Грей[7]. О, якби чоловіки й жінки так само довіряли й допомагали одне одному, як ці діти, – яким прекрасним був би тоді світ!

– Ти, зі свого боку, робиш для цього все, що можеш, моя люба, – сказав пан Марч, який вже збирався йти до екіпажу. – Продовжуй вірити у свою справу й доведи на своєму прикладі, що твоя мрія може здійснитися.

– Я не така честолюбна, тато. Просто намагаюся прищепити дітям те, що згодом зробить їхнє життя менш важким. Чесність, мужність, звичка до праці, віра в Бога, в інших людей і в самих себе – ось все, чого я намагаюся їх навчити.

– А більше нічого й не потрібно. Гадаю, що незалежно від того, досягнуть вони успіху чи ні, але благословлятимуть ваші старання, мої милі діти, – сказав пан Марч і, попрощавшись з усіма, вийшов.

У той час як