Читати книгу - "Ukrainian dream «Последний заговор»"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Макс, дай мне ее. Ну что тебе? А? Я извращаться не буду, просто отымею, и все. Делов-то, — стиснув рукою свій член.
— Поостынь, Рома, я тебя знаю, у тебя одно на уме — раздел и натянул. Жди сиди. Потом найдешь шлюшек, ее нельзя, — натиснув кнопку на пульті, екран спалахнув блакитним вогником.
— О, нет, — той, хто лежав на підлозі, перевернувся на живіт і засміявся, — только не «Дом-2», клацни «Мегаспорт», хоть бокс посмотрим.
Марк помітив світло від телевізора, другий поверх, третє вікно від стіни. Він обійшов будинок. Драбини не було. Тільки балкон. Втім, він знав, що із землі до нього не дістанеться. Від дерева, яке росло поряд, до балкона — метрів п'ять. Якщо стрибнути, можна вчепитися руками за металеві прути.
Боксували два негри. Коментатор — той, із ланцюжком на зап'ясті, знав його — Іван Чуперко говорив так, ніби м'яв губами кожне слово, як клітор.
— Пидар, — сперся на лікті, — ни хера комментировать не умеет. Он в боксе так разбирается, как я — в балете. Встречу — въебу.
— Ша! — білявий схопив Дашу за руку і штовхнув її в груди. Вона скрикнула і впала на диван.
— Что там? — Рома розщепив ширінку і, облизуючи язиком верхню губу, хтиво поглядав на Дашу.
— Вы слышали удар? — устав, підійшов до вікна, визирнув. — Зовите Щуплого.
Рома знехотя підвівся з крісла й відчинив двері.
— Щуплый, иди сюда. Чего? Макс зовет. — Повернувся на своє місце й гидко всміхнувся Даші, прошепотівши так, аби тільки вона почула: — Трахну тебя, сучка смуглая, а ты еще просить будешь.
Даша опустила очі і продовжувала м'яти в руках якийсь папірець. Вона мало розуміла з того, що відбувається навколо. Їй було важко встати, і взагалі зробити будь-який рух їй було дуже важко. Погляд затуманений і геть дурний. На тілі — два свіжі синці і чималенька подряпина на щоці. Сукня розірвана на грудях і геть збиті коліна.
— Иди проверь первый этаж, — Макс не дивився на Щуплого, той стояв у дверях, тримаючись рукою за руків'я пістолета.
— А что там? — Щуплий заледве поміщався у дверях, два метри зросту, широченні плечі й руки — вони звисали майже до колін.
— Посмотришь — скажешь. По-моему, что-то упало на балкон, только мне отсюда не видно. Проверишь холл и сходи в комнату в конце коридора, балкон осмотришь.
— Не вопрос. — Щуплий вийшов і тихо причинив двері.
Рома мляво всміхнувся і підійшов до Даші.
— Дай мне ее.
— Иди подрочи, — Макс кинув пульт на землю й матюкнувся.
— Да что тебе, а? — Рома провів пальцями по її обличчю. — Кому она нужна, сучка эта? Парню своєму? Мы замочим его, и на этом все закончится. Мартина сказала, что он уже выехал. Щуплый все сделает быстро, тот даже не поймет, что произошло.
— Вот тогда и запустишь ей свою змею, все. — Макс підняв із підлоги пачку цигарок і запалив.
— Блин, да она же накачанная герычем, как шарик — воздухом, дам ей в рот, и все.
— Сиди, Рома, а то ты доиграешься у меня. — Макс оглянув Дашу, вона не відповіла на його погляд, усміхнулася і тихо застогнала.
Щуплий підіймався на другий поверх. У холі нікого не було. Пластикові двері тихо рипнули, і він увійшов до кімнати. Балкон зачинено. Ледь тремтять від вітру штори. Чи була відчинена кватирка, чи її хтось відчинив тільки зараз, він не знав напевно. Вийшов. Дерево, велике й німе. Він постояв трохи, і, сплюнувши, різко розвернувся і скам'янів: перед ним стояв хлопець, трохи нижчий за нього на зріст і значно вужчий у плечах. Щуплий схопився за пістолет, але було вже пізно: сильний удар у ніс хитнув усім його могутнім тілом, і він, голосно видихнувши, впав на балкон. Марк присів, обхопив його за шию і щосили крутнув підборіддя вбік — шийні хребці хруснули, і двометрове тіло зм'якло. Він підняв пістолет, зачинив балкон і вийшов у коридор.
— Бля, опять это чмо победило.
— Это кто? — Рома перевів погляд на екран.
— Британец, — той, хто лежав на підлозі, підвівся і сплюнув крізь зуби. — Макс, харе играться, давай пополовиним эту шлюшку, и все, стояк такой, что хоть иди дрочи.
— Точно. Что ей станется? — Рома засміявся і поплескав того по плечу.
— Пацаны, не время. Ждем клиента. Как только, сразу ей засадим.
— Да пошел ты, — чоловік у шкірянці підвівся і підійшов до Даші, перехопив Максову руку і, міцно її стиснувши, процідив крізь зуби:
— Я никому ничего не должен, сказали парня убить — сделаем, а про подругу никто ничего не говорил. Так что отлипни. Давай, Рома, иди сюда.
— От сучары, — Макс пішов до дверей і, озирнувшись, тільки скривився. — Пятнадцять минут, и все. Время пошло.
— Иди ты, — Дашу поставили раком, і, задерши сукню, зірвали труси і гладили пальцями там, де, як вони думали, мав бути клітор, щоб вона потекла і не довелося натирати члени об суху вагіну.
Макс ішов темним коридором. На першому поверсі був невеличкий бар. Коли вони прийшли, він помітив там пиво й ковбасу. Макс добряче зголоднів. Вузькі кручені сходи. Він узявся рукою за перила, ступив один крок. Коли почув важке дихання в себе за спиною й обернувся, зробити бодай щось уже було пізно: сильна рука обхопила його за шию, і мокра від поту долоня затулила рот. Макс рвонувся з усієї сили, але м'язи відмовлялися слухатися: затиснене, мов лещатами, горло судомило, слина скрапувала з вуст, і ноги тільки марно били повітря. Той, хто стояв ззаду, стиснув його сильніше, і Макс, ще раз змахнувши руками, захрипів і втратив свідомість.
Коли він відчинив двері, з екрана на нього дивилася підстаркувата жінка, яка із захопленням розповідала доньці про переваги нового мийного засобу й ніжно обіймала її за плечі. Ті, що стояли біля дивана, не почули, як він увійшов. Смаглявий хлопець дивився, як невисокого зросту мужчина, тримаючи за стегна дівчину, заганяв
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ukrainian dream «Последний заговор»», після закриття браузера.