Читати книгу - "Гумор та сатира"

class="book">Де пахощів туман,

Сардельку їла пані,

А поруч — юний пан.

А далі наче злива —

Контакт не знає меж:

Гертруда любить пиво

І Карл-Хайнц теж!

— Свинячу ніжку, фройлян?

— Зер гут! І ще кроля!

— А як печінку? З кров’ю?

— Натюрлих! Я!Я!Я!

Ну повне душ єднання,

І шлунків, і сердець!

Сидять вони рум’яні

І спільно травлять зельц.

Пішов тридцятий келих,

І раптом, гульк! І знов

У грудях щось. Ой, леле!

Майн гот, невже любов?

Та долі того мало,

Сльоза їй миє шлях:

Дівчинка полюбляла

Футбольний клуб «Ейнтрахт».

А хлопець — «Карлсруе»

Любив до забуття.

І з того захлинулись

Прекрасні почуття.

Пішли на різні боки,

І ось вже п’ятий рік

Їдять поодинокі

І зельц, і сало-шпик…

Скажу, мов рідній жінці,

Тож вірте ви мені:

Дурне життя у німців,

І німці геть дурні!

Ні запитів культурних,

Ні глибини проблем,

А тільки б пити з кухлів

Та слухать «Боні-М».

Та щоб моя Галина

Любила б «спартаки»,

То я б її, скотину,

Зрубав би на шматки!

Сумний прогноз

Яка погода в Вашингтоні?

Яка погода в Гондурасі?

І сивина уже на скронях,

Онуки вже у третім класі,

І ноги крутить на негоду,

А ми пильнуємо погоду!

Чи буде повінь на Майямі,

Чи буде тепло на півкулі?

Дні унесло немов цунамі,

Роки мов злива промайнули.

І якось, при якійсь погоді

Приходить Янгол: годі, годі!

І Божий суд: ну, що, синочку,

Скажи, чим жив, що в тебе в серці.

Та я, пробачте, любий Отче,

Чекав новин Гідрометцентру…

Музика веде

Проти мурів, проти молу

В нас бадьорість комсомолу —

Ще й підмога йде:

Збільшовиченої ери

Піонери, піонери —

Партія веде.

Партія веде.

П.Г.Тичина «Партія веде»

Гей, розпатлані музики!

Співаки червонопикі,

Побери вас лях!

Годі лязгать ваші блюзи

У задрипаних рейтузах —

Нам потрібен Бах!

Нам потрібен Бах!

Хай іще лунає Моцарт —

Теж музика дуже моцний,

Вольфганг Амадей.

У його піснях завзятих

В кожнім скерцо чи стокато —

Користь для людей,

Користь для людей.

От Степан, ковтав «колеса»[4],

Бо на нього вплинув Джексон

Ще з юнацьких літ.

А потім потрапив в зону,

Бо наслухався Кобзона —

То ж музичний СПІД!

А точніше, СНІД.

А якби воно, падлюка,

Та послухало би Глюка,

Верді чи Гуно,

То його вже, вибачайте,

Не тягло б на Орбакайте

Як свиню в багно,

Як свиню в багно!

Тож покиньмо ті гітари

І Вівальді дружно вшкварим

В полі, край села!

Щоб росли позаду крила,

Щоб духовність майорила,

І як мак цвіла,

І як мак цвіла!

Ну, а хто на зле Вітчизні

Любить «пахмутових» різних,

То його біда.

Ми такого меломана —

До смереки, проше пана,

Хай собі гойда,

Хай собі гойда…

Так що лабухам патлатим

Раджу десь занотувати:

Ліст, Шопен і глухуватий,

Ніби Людвіг ван.

Родом славні ті мужчини,

Як годиться, з Крюківщини,

Херсонщини, Полтавщини,

Гріг — земляк Павла Тичини,

А глухий той музичина —

То мій дід Іван.

Ліричне

У кожній жінці є змія.

Так само думаю і я.

Але в тобі, кохана,

Змія така рум’яна,

Така весела і прудка,

Ласкава, ніжна, не бридка,

Що як у лісі стрівся —

Одразу б одружився.

А тут ще, крім зміючки,

Я маю твої ручки

І пару оченяток…

Та за такий додаток

В тобі, голубко мила,

Стерплю і крокодила!

Вірші, написані біля телевізійної вежі