Читати книгу - "Клас пані Чайки"

Коли він, захекавшись, забіг до помешкання, батьки саме переглядали новини по телевізору. Олек тихенько зачинив двері до своєї кімнати й сів біля столу. На ньому видніла записка, написана маминим почерком:

«Ти забув мобільний. Він дзвонив кілька разів, тому я його вимкнула».

Олек узяв мобілку. Увів PIN-код і прослухав одне із сімнадцяти повідомлень, залишених Каською, яка терміново хотіла з ним зустрітися й поговорити. Але про що? Решти повідомлень він навіть не слухав. Його анітрохи не цікавило те, про що Каська хотіла йому розказати.

Каміла закінчила говорити по телефону з Малгосею.

«Отже, Каська знову набрехала», — подумала вона, поклавши слухавку. І, невідомо чому, відчула величезне полегшення. Хоча сама щойно переконувала себе, що вся ця історія з Каською, Олеком та кулончиком її анітрохи не обходить…

— Що ви їй зробили? — запитала пані Чайка й глянула на присутніх у класі. Ніхто не відповів. — У вас вже вдруге складається така ситуація.

У голосі класної керівнички вчувалося невдоволення. Воно й не дивно: коли вчителька щойно заходила до класу, звідти вийшла заплакана Каська й побігла в бік туалету. Щось схоже трапилося в першому класі. Тоді говорили, що вона вішається на всіх хлопців. Цього разу було трохи по-іншому. Йшлося про золоті прикраси, якими захоплювалися дівчата в класі. А обвішана ними Каська розповідала, що це подарував їй Олек. Всі знали, який саме…

— …той, що раніше зустрічався з Камілою. Красунчик, який займається дзюдо, — розповідала Каська Зосі, а та, зітхаючи, задивлялася на неї й на золотий кулон.

Каська голосно розводилася про Олека й знай позирала в бік Каміли, чи та її чує. Каміла чула все, але ніяк не реагувала, хоча й знала від Малгосі, що кулончик, яким так хвалилася Каська, не був Олековим подарунком. Каміла вирішила не втручатися. Поки що. Та несподівано Каська почала хвалитися черговим «подарунком», браслетом.

— Припини цю комедію, — прошепотіла Каміла їй на вухо. — Я знаю, що між вами нічого немає.

— Цікаво, звідки? — запитала Каська, і в її голосі вчувався подив і характерна самовпевненість, яка завжди так дратувала дівчат.

— Знаю, та й годі.

— Що ти можеш знати? — спалахнула Каська. — Ти просто ревнуєш, бо тепер до тебе дійшло, кого ти відштовхнула. Усім відомо, що ти цікавишся хлопцями лише тоді, коли вони вже на тебе уваги не звертають.

Цієї миті втрутилася Малгося.

— Слухай, я балакала з Олеком, так що вгамуйся…

Дівчатам здавалося, що коли Каська це почує, то перестане вихвалятися кулоном. Та вони помилялися, Каська наче блекоти об’їлася! Вона відштовхнула Камілу й потягла за собою Зосю, а тоді підійшла до Єви, Наталії та Кінги й показала їм перстеника.

— Це вже занадто, так брехати! — вигукнула Каміла і, недовго думаючи, витягла мобільний і зателефонувала до Олека.

Коли задзеленчала Олекова мобілка, у школі саме була велика перерва. Хлопець глянув на екран і здивувався. Дзвонила Каміла.

— Алло? — сказав він, приклавши телефон до вуха.

Але Каміла мовчала. Вона немовби щойно усвідомила, що робить, і бовкнувши: «Сорі, я помилилася», — роз’єдналася.

Цей дзвінок викликав справжню бурю. А все через те, що відразу після нього Олек зателефонував до Мацека й запитав, що відбувається. Мацек почав розпитувати Малгосю, а та кивнула на Каську, котра демонструвала однокласницям прикраси, стверджуючи, що це Олекові подарунки. Саме це й переказав йому Мацек, і Олек негайно зателефонував до Каськи, заявивши, щоб вона про нього не пащекувала. Каська цього анітрохи не злякалася, адже Олек був далеко, на іншому краю Варшави, у зовсім іншій гімназії. Крім того, вона вирішила, що його тут не всі знають, тож можна продовжувати ламати комедію. Може, все й ущухло б, якби не Мацек. Захоплений суперечкою про комікси й книжки Ніла Геймана з Алексом та Білим Міхалом, він раптом почув балачки про Олека й подарунки, а тоді до нього долинув піднесений Касьчин голос:

— Ви всі мені заздрите!

— Ти що, геть дурна? — спитала Малгося. — Чого це ми тобі заздримо?

— Бо я від хлопця отримала гарні подарунки. Ти б теж не проти, щоб Мацек тобі купував такі речі…

— Та в тебе зовсім дах поїхав! — вигукнула Малгося, і в її голосі вчувалося радше здивування, аніж злість.

— Мацек тобі ніколи не купить…

— Чорт забирай! — Мацеків вигук примусив усіх замовкнути. — Це вже просто капець! Та вгамуйся ти! Тебе обходить, купую я Малгосі якісь прикраси чи ні? Не твоє діло!

— Каська таку пургу несе, бо для неї хлопці — це життєво важлива справа, — озвався Чорний Міхал.

— Усе через те, що в неї в голові повна каша, — вставила Кінга свої п’ять копійок. — Ти б краще за навчання взялася! Пробний іспит уже наступного тижня, а ти досі плутаєш Красінського із Красіцьким![20]

— Вона лише хлопців добре розрізняє… — зауважив Білий Міхал, який досі не втручався в такі суперечки.

— Не плутає, бо немає кого плутати, — озвалася Єва. — Вона без кінця базікає про хлопців, бо в неї в житті жодного не було!

— Було! — закричала Каська.

— Не було! — заперечила Єва. — Певне, усі ті, про кого ти нам тут розповідала байки, такі самі справжні,