Читати книгу - "Після кави, Абдул Рашид Махмуді"

роль молодої японської гейші, ніжної, як метелик, що випливає з її імені. Мені довелося заплющити очі й змусити себе задовольнятися лише слуханням. Але це не спрацювало. Остаточного удару мені було нанесено й знищено будь-яку насолоду, коли я побачив друзів метелика: групу старих пердунів. Господи, помилуй!

На жаль, обід скінчився і настав час розрахунку. Мідхат сподівався, що побачить усмішку Нахед. Але, натомість, Сальма була як дитина, щаслива, наче після періоду смутку й невдач. Нахед помітила, що Мідхат спостерігає за нею.

— Здається, ви хочете щось сказати, — сказала вона.

Він справді хотів сказати незліченну кількість речей. Час пролетів швидко. Він хотів продовження бесіди, хотів почути, як Нахед розповідає про музику, хоча вона була небагатослівною. Ось, що йому було потрібно. Він був упевнений, що така бесіда зможе розвіяти темряву, яка, на його думку, оселилася в кутку глибоко всередині нього. І він не хотів повертатися до своєї квартири.

— Я сподівався, що наша зустріч триватиме довше, — сказав він.

— Тоді до наступного разу, — усміхнулася вона.

Вирішували, як оплачувати рахунок. Карл завагався, тоді Нахед подала йому знак, і він оплатив весь рахунок.

— Сьогодні ти наш гість, — сказав він, домовившись зустрітися ще раз та обмінявшись номерами телефонів.

Нахед повернулася, щоб поцілувати гостя в обидві щоки, як друзі обмінюються поцілунками.

— До зустрічі, — прошепотіла вона.

Потім батько з доньками пішли.

І темрява одразу розвіялася. Він не рухався, щоб подовжити відчуття піднесення. Хто б йому повірив, якби він розповів їм усю історію? Але ж це сталося! Поцілунки Нахед все ще горіли на його щоках. Він насилу примусив себе покинути те місце, де вони розпрощалися та повернутися до своєї квартири й заснути. Коли чоловік нарешті заплющив очі, то уявив, що літає над вежами собору. Чи був він одним із ангелів Милосердного, чи Мефістофелем у вигляді кажана, чи космічним кораблем? Він злетів на танцпол, і підійшла дівчина, запрошуючи до танцю. Це була Сальва? Невже вона повернулася до нього? Або це була Нахед?

— Але я погано танцюю, — сказав він.

— Іди за мною, — мовила вона. — Хіба я колись не навчила тебе плавати?

Це була Сальва. Але як таке можливо? У Сальви завжди було руде волосся.

* * *

Мідхат відклав книгу, яку намагався читати, він був занадто неуважний для того, і очі заплющувалися самі по собі. В одному зі своїх листів Маріка запитала, коли він повернеться. Наприкінці листа було кілька слів від Каріми: «Ми дуже сумуємо за тобою, тату. Але я сподіваюся, що ти там щасливий». Що їм відповідати? І чим він міг виправдати своє довге перебування у Відні? Він поставив платівку Шуберта, не зосереджуючись на прослуховуванні, але оживився, коли заграла «Власність співака»:

Розбийте мою радість на шматки,

Заберіть у мене все, що я маю,

Залиште мені лише мою заповітну гітару,

І тоді я стану щасливим і багатим

Тоді спало на думку зателефонувати приятелю Лопесу:

— Я хочу, щоб ви знайшли мені вчителя музики.

— Ви хочете навчитися грати? — запитав Лопес. — Це чудово, але я не знаю нікого, хто міг би вас навчити. Якби тут була Крістін, я б попросив її допомогти. Вона навчає музиці дітей.

— Це було б добре, якби вона була тут, бо я хочу знайти вчителя, який зможе навчити мене так само, як навчають дітей. Усе ж таки я б хотів, щоб учитель був чоловіком, — відповів він.

Лопес запитав, чому він віддає перевагу вчителю-чоловіку.

— Я не хочу, щоб ми відволікалися ні на що інше, крім музики, — відповів він.

Лопес засміявся:

— Я розумію. Тоді дайте мені час. Я спробую допомогти.

— А як щодо вашого друга, який щоп’ятниці акомпанує вам на фортепіано, — запитав Мідхат.

— Гарна ідея, — кивнув Лопес. — Чому я про це не подумав? Я запропоную йому, і сподіваюся, що він не відмовить. У будь-якому випадку я повідомлю результат.

Акомпаніатор погодився давати йому два уроки на тиждень. Мідхат запитав у Лопеса, чи може він грати на піаніно у квартирі.

— Я знаю, що це фортепіано Крістін. Будь ласка, скажіть їй, що я готовий заплатити за нього орендну плату, а також покрити всі витрати на обслуговування, які можуть виникнути.

Обставини складались на його користь, але Мідхат не почувався задоволеним. Він був божевільним? Чи міг хтось його віку навчитися грати на музичному інструменті? І чи вистачить таланту? Люди кажуть, що ті, хто має потенціал до слухання музики, народжуються з талантом, музичним слухом або голосовими зв’язками, можуть співати. А музика — це складне мистецтво, тож чи були в нього можливості, час і терпіння? І хоча вчитель знайшовся, Відень треба полишати й повертатися в Єгипет. Сім’я почала просити повернутися. Що йому відповісти Маріці? Було відчуття, ніби він вчинив необдумано.

Подзвонили у двері, і він побачив невисокого чоловіка з скуйовдженим сивим волоссям, який стояв і усміхався.

— Це новий і захопливий досвід для мене. Але спробуймо, — мовив чоловік.

— Спробуймо, — сказав він пану Фредеріку. — Я можу запевнити вас, що я не маю великих амбіцій. Я не хочу бути геніальним музикантом, це неможливо. Але я хочу здобути хорошу основу в музичній грамоті. Я хочу розуміти символи і те, які композитори використовують прийоми, щоб виразити себе через свій твір. Я хочу досягти такого рівня розуміння, який дозволить мені, наприклад, читати партитуру одного з творів Бетговена й мати можливість стежити за нею під час прослуховування твору, а також розробляти структуру та секрети цього ремесла. Я хочу... — Фредерік здивовано подивився на нього.

— Усе це? А ви стверджуєте, що у вас немає великих амбіцій? Тож насправді ви хочете бути здатними аналізувати музичний твір, як-от симфонію або сонату Бетговена, чи не так? Але щоб досягти цього рівня, вам потрібно пройти запланований курс із музики, історії музики та життя композиторів. Це курс навчання, на яке студент витратив би багато років. Я пропоную вам задовольнити себе, беручи уроки оцінювання музики.

— Ні, мені не подобається цей імпресіоністичний підхід до розуміння музики, — сказав Мідхат. — Я не вірю, що можна розуміти музику так, як я хочу, не навчившись грати на інструменті і водночас не вивчати теорію. Відкиньмо скільки років на це знадобиться. Почнімо з початку, з нуля, і задовольнимось цим першим кроком. У мене є практична пропозиція. Як щодо того, щоб піти шляхом дитини, яка навчається в початковій школі, з першого предмета в програмі? Я