Читати книгу - "Обурливо гарна, або Ліки Його Високості, Ольга Обська · автор"

Розділ 52. Перший танок

Сніжана вирішила зайняти місце в найдальшому кутку бальної зали. На щастя, поки її персона не викликала нічийого особливого інтересу — всі вже знали, що на урочистості в ролі статистки буде присутня північниця. От і ставилися як до статистки — просто не помічали, чому вона була рада. У дівчат-учасниць фестивалю вистачало своїх турбот. Вони, навпаки, намагалися розташуватися якомога ближче до епіцентру подій. А ще треба було роздивитися одна одну — в чому вирішили прийти на цей урочистий захід конкурентки. Перекинутися нещирими компліментами і нишком на вушко обсміяти чужі вади та недоліки.

Офіційна частина відкриття фестивалю виявилася нестерпно нудною. Старші представники поважних родів виступали з вітальними промовами, лили річки меду на адресу короля і королівської родини, ніби змагалися, чий спіч виявиться найдовшим, найпишномовнішим і найулесливішим.

Чи слухав їх хоч хтось? Його Величність про щось тихо перемовлявся з одним із своїх радників, принц похмуро поглядав на всі боки, а його потенційні наречені посилали йому захоплені погляди та усмішки.

Ларітта стояла поряд зі Сніжаною — не побоялася глузувань, що віддала перевагу товариству північниці, і з властивою їй прямотою коментувала те, що відбувається.

— Діви усміхаються, але кожна зараз тремтить від напруження в очікуванні початку балу. Основна інтрига — кого Його Високість запросить на перший танець. Ту діву, яка буде удостоєна такої честі, миттєво запишуть у фаворитки фестивалю.

— Хіба тут є хоч якась інтрига? — поцікавилася Сніжана. — Хіба всі не впевнені, що це буде Б'ютріс?

Манірна лялечка і сьогодні затьмарювала всіх своєю яскравістю. Щоправда, цього разу червоними були лише її рукавички до ліктя та величезне віяло. А ось визначити колір її сукні було не так просто. Вона суцільно була обшита блискітками, що переливалися всіма кольорами веселки. У Сніжани народилася асоціація з лускою. Якщо під час свого помпезного прибуття Б'ютріс нагадала їй птаха, то сьогодні скоріше рибу. Невже вона сама не бачить, що перегинає палицю з яскравістю та епатажністю?

— Звичайно, всі розуміють, що це, імовірно, буде Б'ютріс, але це не заважає кожній сподіватися, що станеться диво і принц запросить саме її, — ледь помітно зітхнула Ларітта. Мабуть, і вона теж у глибині душі на це сподівалася.

Пафосні промови нарешті закінчилися, і до присутніх звернувся король. Він був небагатослівний. Коротко привітав гостей, а потім оголосив:

— Ми підготували багато сюрпризів учасницям фестивалю, але хотіли б, щоб сьогодні юні діви просто повеселилися. Оголошую початок балу.

Музиканти вдарили по струнах. Зазвучала легка повітряна мелодія, яка зовсім не відповідала напруженню, що панувало в залі. Погляди всіх присутніх зосередилися на принці. Він рушив рішуче — так, ніби давно намітив ціль, ніби тільки й чекав цієї хвилини — можливості почати бал.

Твінсен зробив всього кілька кроків, і відразу стало зрозуміло, що він прямує не до Б'ютріс. Та інтенсивніше замахала віялом — немов ці помахи могли привернути увагу принца до неї. Але ні, Його Високість дивився зовсім у інший бік. У дальній кут бального залу — туди, де стояли Сніжана та Ларітта. Сніжана встигла зрадіти, що південниці таки вдалося зачепити принца. Але ще кілька кроків, і всі сумніви розвіялися — Твінсен насувався на Сніжану. Його сповнений гніву погляд був спрямований прямісінько на неї.

— Дозвольте запросити вас на танець, прекрасна Анабель.

Він зупинився за метр від Сніжани і відточеним галантним рухом схилив голову. Привабливий рішучий злий. Сніжана здогадувалася, що сильно вдарила по самолюбству принца, коли не стала надягати його подарунок. Вона була впевнена, що образа змусить його ігнорувати її. Але цей впертюх вирішив діяти інакше.

Що ж робити? Відмовити ще й у танці? Привселюдно? Мабуть, це не найрозумніше рішення. Та чорт би з ним — вона згодна на танець. Але як вона танцюватиме, якщо не знайома з місцевими па? Коли йшла на бал, анітрохи не сумнівалася, що не отримає запрошення на танець ні від принца, ні від когось ще. Кому на думку спаде надавати таку честь північниці, яка нічого крім зневаги не викликає? Але, виходить, прорахувалася.

Твінсен простягнув руку. Зал завмер у глибокому здивуванні. Сніжана шкірою відчувала косі погляди оточуючих. Якщо вона вагатиметься ще кілька секунд — це вже перейде межі пристойності. Принц стоїть перед нею з простягнутою рукою та схиленою головою. Треба щось робити. Вона присіла у реверансі і вклала свою руку в його долоню.

Твінсен вів її на середину зали, а вона думала, що робити. Ідеї приходили такі собі. Запнутися на рівному місці, впасти, вдати, що травмувала ногу і не в змозі танцювати? Але ж це ціла вистава. Ще вирішать покликати лікаря. Як же їй не хотілося привертати до себе ще більше уваги. Король і так поглядав грізно. Просив Сніжану стати статисткою, але статистки з неї не вийшло.

Принц зупинився, розвернув Сніжану до себе, притягнув, поклавши руку на спину, і повів у такт музиці. І тут Сніжана несподівано усвідомила, що знає, як рухатися. Вона впізнала танець. У дитинстві вона кілька років займалася в студії народного танцю. Однак ці перехресні рухи ногами вивчила не там. Якось, коли навчалася у початкових класах, у школі проходив конкурс художньої самодіяльності, і мама допомогла підготувати для нього номер — народний танець. Вона називала його чи то шотландським, чи то ірландським, але тепер Сніжана розуміла, звідки він родом…

Коли вони з Твінсеном зробили одне коло по залі, до них почали приєднуватися інші пари. Принц ніби чекав цього моменту, коли увага оточуючих трохи розвіється. Притягнув Сніжану ближче до себе. Вимовив сердито:

— Дивися на мене, Анабель.

Вона подивилася. Батьківська твердість і грізність на мить проскочила в очах Твінсена.

— Чому ти в іншій сукні?

Принц сердився. По-справжньому сердився. Сніжана це відчувала. Але його гаряча долоня, що лежала на оголеній спині, притискала ніжно, а великий палець, тремтячи, гладив шкіру.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍