Читати книгу - "Флорентійська чарівниця"

вешталася містом у супроводі Дзеркала та з Костянтином Сербом для охорони, спеціально виставляючи себе напоказ, чого не робила жодна знатна дама Флоренції. І флорентійці любили її за це. «Симонетта Дує» — спочатку називали її, тобто Симонетта Друга, а тоді почувши, як вона та Дзеркало кликали одна одну, почали казати «Анжеліка Перша». Хай би куди вона пішла, їй під ноги кидали квіти. Потроху її безстрашність осоромлювала молодих жінок із міських знатних родин, і вони також почали з'являлися на вулицях. Зламавши старі стереотипи, вони вечорами стали виходити на прогулянку по двоє чи четверо на втіху молодим міським добродіям, які нарешті мали причину не заходити до борделів. Міські будинки розпусти простоювали, і настало так зване «затемнення куртизанок». Папа римський, взявши до уваги несподівані зрушення у громадській моралі рідного міста, з подивом казав герцогу Джуліано, який саме прибув з візитом до вічного міста, що смуглява принцеса, яка вважала себе нехристиянкою, насправді може бути новою святою Церкви. Джуліано, як побожний чоловік, розповів про це комусь із придворних, а тоді памфлетисти Флоренції детально розповіли про це всьому місту. Ще не встиг він обміркувати можливість божественної природи Кара Кьоз, як надійшли повідомлення про її дива.

Не один, побачивши її ходу, як вона йде вулицями, казав, буцімто чув довкола неї кришталевий передзвін. Інші присягалися, що бачили довкола її голови осяйний німб, досить яскравий, аби помітити його серед білого дня. До Кара Кьоз приходили безплідні жінки і просили її доторкнутися до їхнього живота, а тоді всім розповідали, як зачали дітей вже тієї ж ночі. Сліпі прозрівали, каліки починали ходити; єдине, чого не було у її дивах, так це воскресіння з мертвих. Навіть Аґо Веспуччі став одним із свідків її чудес, твердячи, що після благословення його винограднику, а вона люб'язно побувала на ньому, його сім'я одержала небувалий врожай; і тепер він раз на місяць привозив безкоштовне вино до Палаццо Коккі дель Неро.

Словом, Кара Кьоз, яку тепер усі називали Анжелікою, остаточно перебрала свої жіночі повноваження і повною мірою використовувала їх у місті, насичуючи повітря духом доброзичливости, яка заповнювала уми флорентійців образами батьківської, синівської, плотської та божественної любови. Анонімні памфлетисти проголошували її втіленням богині Венери. Тонкі пахощі примирення та гармонії витали у повітрі, люди працювали наполегливіше і продуктивніше, якість сімейного життя поліпшувалася, зростала народжуваність, а церкви були переповнені прихожанами. Щонеділі у базиліці святого Лоренцо клан Медичі у проповідях чув не тільки похвалу главам їхньої могутньої родини, але також їхній гості — принцесі не лишень далекої Індії чи Китаю, але також нашої Флоренції. То був яскравий час зачарування. Але вже незабаром настане темний час.

Людські голови в ті дні були переповнені уявними чарівницями, наприклад Альчіною, злою сестрою Марґани ле Фей, у спілці з якою вона переслідувала ще одну свою сестру — добру відьму Лоджістіллу, доньку Кохання; також Меліссою — чарівницею Мантуа; Драґонтіною, полонянкою лицаря Орландо; Чірче із давніх часів і безіменною, але дуже лютою Сирійською чаклункою. Відьма в образі бридкої старої карги поступилася в уяві флорентійців цим величним створінням, з їхнім розпущеним волоссям, що асоціювалося з їхньою розпущеністю, з їхньою майже непереборною силою спокуси, з їхньою магією, що використовувалася іноді задля служби Богові, а за інших обставин на заподіяння шкоди. Після прибуття до міста Анжеліки ідея доброї чарівниці, добродійки, незвичайної жінки, яка була одночасно богинею кохання і заступницею людей, почала вкорінюватися у свідомості людей. В Меркато Веккіо, зрештою, вона була в усій своїй красі.

— Анжеліко, скуштуй груш!

— Анжеліко, ці сливи дуже соковиті!

І то жодної вигадки, але жінка з плоті й крови. Тож її обожнювали і вважали, що вона спроможна на великі справи. Однак відстань між чарівницею і відьмою була не надто великою. Лунали голоси, що нове обличчя Жінки-мольфара, в якій зосередилися всі окультні сили інших жінок, було не що інше, як маска, а справжні обличчя таких жінок залишалися незмінно лютими Ламіями, старими потворами і каргами.

Скептики ж, які через свій кислий темперамент не вірять у надприродність, можуть надати перевагу прозаїчнішим поясненням подій часу вдоволення золотом та матеріального процвітання, якими Флоренція втішалася у ті дні. Під великодушно тиранічною егідою Папи Леона X, справжнього повелителя Флоренції, а також геніальної людини чи безглуздого дурня, залежно як на це поглянути, місто багатіло і процвітало, його вороги відступали тощо. Якби ви хотіли заперечити цій завидній смузі в історії, то перед вами... мусили б постати зустріч Папи з королем Франції після битви під Мариньяно, його альянси та договори, приєднання чи викупи нових територій, відданих під опіку Флоренції, яка одержувала від них велику вигоду; або присвоєння Лоренцо де'Медичі титулу герцога Урбінського; або ж залагодження одруження Джульяно де'Медичі з принцесою Філібертою Савойською, після чого король Франції Франциск І передав йому герцогство Немур, і мабуть, прошепотів на вухо, що Неаполь також незабаром буде його.

Треба погодитися із уже заяложеним словесним вивертом: так, безсумнівно, папська влада була дуже великою. Такою як влада короля Франції, короля Іспанії та швейцарського війська, а також оттоманського султана, і всі вони перебували у безнастанних конфліктах, одружувалися, примирювалися, самозрікалися, перемагали, зазнавали поразок, були замішані у махінаціях, проводили дипломатичну роботу, купували чужу і продавали свою прихильність, збирали податки, плели інтриґи, доходили компромісів, вагалися і дідько його знає що ще робили. Але всі вони, на щастя, майже не мали стосунку до нашої історії.

За якийсь час у Кара Кьоз з'явилися ознаки фізичного та душевного виснаження. І, мабуть, першою помітила ці ознаки дівчина-Дзеркало, оскільки цілодобово бачила свою господиню: тому вона зауважила легеньку втому її чутливих вуст, побачила напруження м'язів її рук танцівниці та схильність до головного болю, яким вона страждала в момент роздратування. А може, це був Арґалія, який забив тривогу через її перше за весь їхній роман ухиляння від його любовних ласк, коли вона попросила Дзеркало задовольнити його. Мені щось не хочеться. Я геть знесилена. Мої сексуальні бажання покинули мене. Але ти в цьому не