Читати книгу - "55, Джеймс Деларджі"

те, що Тері хоче…

Чендлер перервав потік його вибачень, бо Мітчевий покаянний тон здавався якимось чужим.

— Усе це мене не займає, Мітче. Це вже в минулому.

Вони продовжили мовчки йти вперед, аж поки ранкове світло не поповзло повільно вгору над деревами. Аж раптом у типовий краєвид із дерев, скель та багнюки втрутилося щось незвичне — неприродний у цій дичавині колір. Поточена іржею купка старих сірих хижок поступово вимальовувалась у ранкових променях. Це були… це могли бути…

Чендлер пришвидшив крок. Підкрадаючись ближче і щодуху намагаючись не втратити рівновагу, він побачив, що це хатинки лісників, а може, навіть військові бараки, покинуті тут багато років тому після маневрів під час підготовки до справжньої чи уявної війни. Усього там стояло чотири хатини. Від нападу надії скрутило живіт. І Чендлер бачив, що та сама надія розлилася Мітчевим обличчям.

— Я візьму дві ліворуч, — пролопотів сержант, змагаючись зі своїм ротом, що був так само сухий, як повітря, яким він дихав. Чоловік кинувся вперед.

— Гаразд, але будь обачний, — сказав Мітч. — Вони тут вже давно стоять. Хтозна, що там усередині.

Чендлер підбіг до першої хижі, гофроване залізо якої зносилося й покрутилося від літньої спеки. Торкнувся дверей, чекаючи, що отримає опік, але відчув крижаний холод. Відчинивши засув, Чендлер затамував подих. Двері відчинилися з передбачуваним скрипом — петлі були сухі й іржаві, ними давно ніхто не користувався. Штовхнувши сильніше, чоловік розчахнув їх, промінь його налобного ліхтарика залив тісне приміщення. Усередині його зустріло розкидане електронне обладнання й механізми сімдесятих років, що вже майже перетворилися на порох, зграйки крихітних комах розсипалися підлогою і поверхнями столів, тікаючи від хижака, що увірвався до їхньої домівки.

Ані Сари, ані Джаспера. Надія відлинула від серця і пролилася на брудну підлогу крізь підошви Чендлерових черевиків.

Але там було ще три інших будиночка.

— Чендлере… — Мітчів голос був нерішучий, однак у ньому лунала терміновість, яка, схоже, ось-ось мала перерости в стурбованість.

Чендлер помчав до Ендрюса; той стояв на порозі іншої хижки; жерсть була так само потерта й іржава, сюди роками ніхто не навідувався. Його колишній колега тремтів і схлипував, роззявивши рота, однак із нього не вилітало жодного слова. Сталося щось таке, чого не можна було описати словами.

Промінь ліхтарика, націлений до хатини, розвернувся і посвітив Чендлерові в обличчя, засліпивши його.

Чендлер рушив до світла.

Подяка

Щонайперше я хочу подякувати своїм мамі й татові за те, що прищепили нам усім ще в ранньому віці почуття незалежності й чесність, та за те, що центральними елементами нашого виховання були уява й креативність. Я дякую своїм братам і їхнім дружинам за їхню підтримку, кмітливість та вміння надихнути; моїм добрим друзям Дейву, Піту, Саймону та Майклу — за їхню проникливість і сміх, а також моїй великій родині за те, що читали перші чернетки цього роману і давали поради — іноді корисні, а іноді не дуже. А ще мені особливо хочеться подякувати моїй дружині, адже вона — це мої співчуття, розум і стійкість, помножені на тисячу. Їй довелося пережити довгі ночі, сповнені карябання чернеток цього рукопису, а потім храпом. Моїм, хочу наголосити, а не її.

Я хочу подякувати своїй агентці Марілії Саввідес із літературної агенції «Пітерс Фрезер і Данлоп» за її ентузіазм та важку працю, щоб цей роман із приблизної чернетки перетворився на кінцевий продукт, за те, що так швидко погодилася взятися до справи і вклала в неї неабияку пристрасть. А ще я хочу подякувати іншим людям з агенції, які мене підтримували — Лаурі, Кім, Александрі, Джонатанові, Зоуї та Ребецці за їхню сумлінну працю за лаштунками, за те, що вони домовлялися щодо контрактів і займалися податковими справами, від яких я б тікав світ за очі!

Я щиро вдячний за редагування та публікацію всім співробітникам «Саймон і Шустер ВБ», що надрукували цей рукопис, особливо моїй редакторці Енн Перрі, яка завжди швидко знаходить надзвичайні поради для будь-якої дилеми. Якщо вона колись наважиться, на неї чекає робота в якомусь відділі врегулювання криз. Ще я дякую Кей та її відмінному редагуванню, що виявило чимало дрібниць, яким вдалося прослизнути до тексту, Джастінові та Ріанон за їхні креативні чари і Джо за те, що супроводжував цю книжку у видавничому процесі.

Я напевно забув комусь подякувати і перепрошую за це. У цій та інших помилках, яких я міг припуститися у фактичних аспектах роману, винен я і тільки я, тож сподіватимемося, що мені вдалося їх гарненько заховати.

Я точно не впевнений, як закінчити цей розділ, тому просто скажу: ще раз дякую кожному!

ПЛАНУЄТЬСЯ МАСШТАБНА ЕКРАНІЗАЦІЯ

Ґабрієль був весь у крові, коли ввірвався до поліцейського відділка. Його хотіли вбити. Чоловік на ім'я Гіт, у якого був жахливий список жертв. Ґабрієль мав стати 55-ю жертвою. Класична історія про серійного вбивцю, подумав би детектив Дженкінс, — якби через кілька днів до відділка не зайшов той самий Гіт і не заявив, що ледь не став 55-ю жертвою маніяка на ім'я Ґабрієль. Дженкінс розуміє, що ці двоє якось пов'язані. Та один із них — свідок. А інший — убивця. Тільки одному з них відомо, що насправді означає цифра 55. Якщо це номер нової жертви, то чиє ім'я буде наступне?..

Трилер, що майстерно інтригує на початку, а у фіналі змушує затамувати подих.

Amazon

Примітки

1

Стародавній континент, можливо, перший на Землі; сформувався три мільярди років тому. (Тут і далі прим. пер.)

2

ПВХ — полівінілхлорид, різновид пластмаси.

3

Keep a look out for — пильнуйте за (англ.).

4

Головне управління.

5

Тип зачіски, коли волосся підстрижене коротко спереду і з боків, а ззаду залишається довгим.

6

Легендарний австралійський розбійник — бушрейнджер. Здобув славу як народний месник, протистояв колоніальній адміністрації, грабував банки та нападав на загони поліції. Одна з найсуперечливіших історичних постатей Австралії. Був страчений через повішання.

7

«No Fear», «North Face» — американські бренди одягу. «Mizuno» — японський бренд спортивних товарів високої якості.

8

Walkabout — в австралійських аборигенів: ритуальна подорож у дичавину, яку здійснюють хлопчики віком від десяти до шістнадцяти років. Прогулянка триває близько півроку, після повернення хлопчика вважають дорослим чоловіком.

9

Австралійська футбольна ліга.

10

Іграшка, пластикова чорна куля з великою цифрою «8» з одного боку та маленьким екраном — з