Читати книгу - "Потраплянка на заміну, Літа Най"

– Що це було? – тремтячим голосом промовила вона.

Я пробігла очима по приміщенню. Нічого. Опустила погляд нижче і натрапила на два жовтих ока. Істота знову рвонулася до нас, і я відтягнула Мікаеллу вбік. У цей момент повз нас проповзла величезна чорна змія.

– Ти це бачила? – вигукнула я, але дівчина розгублено крутила головою, не розуміючи, про що я.

Не знаю як, але, чорт забирай, я могла бачити духів-хранителів інших емірів, навіть коли вони не показувалися на очі. І я зрозуміла, що Ефа нацькувала на Мікаеллу свою змію. Адже молода дружина зараз становить найбільшу загрозу для чар жінки.

«Захисти Міку», – подумки віддала наказ своєму духу.

«А як же ти?», – почувся насторожений голос Као.

«Спробую розібратися з цією дамочкою, – відповіла я. – Гадаєш, якщо я добряче шарахну їй по голові каменюкою, її чари перестануть діяти?».

Це було риторичне запитання. Але навіть якщо її магія від цього не зникне, я все одно не відмовлю собі в цьому задоволенні.

Прямуючи в бік жінки, я мигцем помітила, що чоловіки відновили свій бій. Хто там перевершує суперника часу вникати не було.

– Ну що, продемонструєш свої таланти? – наблизившись до Ефи, саркастично кинула я. – Чи ти здатна діяти тільки чужими руками?

Жінка не стала відповідати. Вона зробила різкий випад у мій бік і спробувала вдарити мене в живіт. В останню мить мені вдалося відскочити, але я не очікувала такої спритності від Ефалії. Судячи з усього, жінка вміла битися. На жаль, я не могла похвалитися знаннями якихось прийомів. Проте загалом, у бійці з жінкою головне схопити за волосся.

«Лайфхак з інтернету?» – хмикнув Као у моїх думках.

«Життєвий досвід», – відповіла я.

Мені довелося відскочити, ухиляючись від ще одного удару Ефи. Вона самовдоволено розтягнула губи в посмішці. Їй подобалася ця гра в кішки-мишки, де кішкою була зовсім не я. Усередині піднімалася злість. Мене дратувала моя слабкість і незграбність, коли жінка рухалася гнучко і швидко, як... змія. Вона використовувала силу свого хранителя, а значить і я могла.

На черговому випаді Ефи я різко ковзнула вниз. Жінку за інерцією кинуло трохи вперед, і я штовхнула її в спину, додаючи прискорення. Вона врізалася в скелю, але встигла виставити руки, тож пом'якшила удар. Коли Ефа розвернулася до мене, з її обличчя зникла пихата усмішка. Кинувшись в нову атаку, я пожалкувала, що не мала кинджала, тож доводилося розраховувати на гарне затиснення противниці в лещата. В останню мить Ефа відскочила, але зробила це недостатньо швидко, тож я встигла вхопитися за край її довгої сукні й різко смикнути. Жінка не втрималася на ногах і плюхнулася на дупу. Я спробувала притиснути її до землі, нависаючи над нею, але вона відштовхнула мене ногами.

Я відсахнулася вбік, намагаючись утримати рівновагу. А наступної миті мене накрило такою хвилею слабкості, що аж коліна підкосилися. Я струснула головою, скидаючи секундне помутніння. Као. Він бився з хранителем Ефи і на це йшли мої сили. Поки я намагалася впоратися з втомою, не помітила, як жінка опинилася за мною і обхопила мою шию. Я змогла вдарити її ногою по стегну, шкодуючи, що на мені зараз не шпильки. Ефа зашипіла, але замість того, щоб відпустити мене, вона блискавично обкрутилася довкола і з усієї сили штовхнула в груди.

Коротка мить падіння завершилася приземленням спиною на підлогу. Я відчула різкий біль. Минула секунда, перш ніж я зрозуміла, що вдарилася головою об величезний камінь, що лежав на землі. В очах потемніло, а у вухах почувся дзвін. Здається, на мить я відключилася, бо коли знову розплющила очі, на мені сиділа Ефа зі зверхньою посмішкою. Вона простягнула пальці й зімкнула їх на моїй шиї.

Я не могла зробити вдих. Беззвучно відкриваючи і закриваючи рот, я намагалася скинути руки жінки зі свого горла. Я дряпала нігтями її зап'ястя, молотила кулаками по плечах, але Ефа вчепилася в мене, наче залізними тисками. Печерою рознісся пронизливий крик. З останніх сил я повернула голову вбік і встигла побачити, як Мікаелла злетіла в повітря, від сильного удару величезної чорної змії, і з усієї сили врізалася в кам'яну стіну. Дівчина впала і не ворушилася. Я зрозуміла, що мого хранителя більше немає поруч із нею. Напевно в мене не лишилося сил підтримувати нас обох. Дух-хранитель Ефалії наближався до Міки. Я засмикалася сильніше, намагаючись звільнитися.

– Не хвилюйся, – глузливо кинула Ефа. – Ти скоро приєднаєшся до своєї подружки.

Вона сильніше стиснула пальці. Легені почали горіти, а перед очима попливли чорні плями. А я все ще продовжувала дивитися на дівчину, яка не подавала ознак життя, і змію, що повільно повзла до неї. Коли пелена майже застелила мені зір, я побачила, як між Мікою і хранителем Ефи виник величезний бик, загороджуючи собою її тіло і роблячи перший випад у бік змії. Я ледь помітно усміхнулася, остаточно провалюючись у темряву.