Читати книгу - "Твердиня, Максим Іванович Дідрук"

п’ять років Принс розкрутився так, що цього стало мало. У листопаді 2006-го «Blackwater» почав пошук нової ділянки для зведення другого тренувального комплексу. Принс обрав наділ площею 32 га за 150 миль на захід від Чикаго в Маунт-Керролл, штат Іллінойс, і збудував підготовчий центр за назвою «Impact Training Center», який тепер називають просто «The Site». Батько Ґрема на той час працював у «VBS Consulting», і саме він асистував під час купівлі ділянки для «Impact Training Center».

Високий чоловік мовчав, переглядаючи статтю про електромобіль «Tesla», що от-от мав увірватися на ринок. Чистий «електрик», не гібрид, седан «Tesla», як обіцяли розробники, стартуватиме з нуля до сотні за 6,5 с і розвиватиме максимальну швидкість 110 миль/год. Слабкувато, хоча, якщо взяти до уваги, що це на голих акумуляторах, то видавалося навіть незле. Що справді вразило чоловіка, то це дизайн. Седан виглядав по-суперкарівськи стильним і агресивним, чимось скидаючись на «Maserati GranTurismo».

— Мій старий допомагав вибирати землю під «Impact Training Center» в Іллінойсі, — правив далі Ґрем. — Кажуть, ви називаєте його просто «The Site», — пауза. — Я сам із Чикаго, — знову пауза. — Ти бував там? Ну, в тому «Impact Training Center».

Стрілець поклав журнал на коліна й утупився в мулата.

— Не був, — відрізав він. — Я вже пішов із компанії, коли почали будувати той тренувальний центр.

Ґрем зрадів — довготелесий зволили розтулити рота! — проте не знав, за що вчепитися, щоб закріпити успіх. Несподівано стрілець обізвався сам:

— Боб Марґоліс, мабуть, бачив. Він тут найпізніше з’явився.

Мулат здогадався, що Марґоліс — то один зі стрільців Джейсона.

— То ви всі, хлопці, перейшли сюди із «Blackwater»?

Чоловік узявся за журнал, показуючи, що балачку завершено. На читання налаштуватися не зміг, тому розгорнув розворот на 36 сторінці, підписаний «Smooth sailing»[116], де пікантна морячка Кетті К. з Блекпула, Англія, рачкувала по яхті й демонструвала всі свої принади.

Ґрем відчайдушно чіплявся.

— Чому ти покинув «Blackwater»? Через скандали?

Зважаючи на певні моменти, пов’язані з діяльністю компанії «Blackwater», татко Ґрема не любив на людях базікати про співпрацю з Принсом, але вдома цю тему порушував неодноразово. «Blackwater» упродовж останніх п’яти років існування нахапала самих тільки урядових контрактів на суму мільярд доларів і платила вона, як король.

— Які скандали? — синьоокий не прикидався, він справді не розумів, про що йдеться.

Пояснюючи мету заснування компанії, Ерік Принс зазначав: «Ми робимо для апарату національної безпеки те саме, що «FedEx»[117] зробив для Поштової Служби». Дуже влучне порівняння, щоправда, неточне. Воно було би так, якби співробітники «FedEx» час від часу напивались і розстрілювали поштарів із Поштової Служби. Just for fun.

У квітні 2004-го, за кілька днів після влаштованої іракцями засади в Ель-Фаллуджі (четверо працівників «Blackwater» вбили, над їхніми тілами поглумилися), група найманців із компанії обстріляла 400 мирних іракців, що протестували біля штаб-квартири тимчасової Коаліційної адміністрації в Ад-Наджафі. 24 грудня 2006-го п’яний співробітник компанії застрелив охоронця тодішнього віце-президента Іраку. Найманця звільнили, депортували з країни й… усе. 16 вересня 2007-го бійці «Blackwater», конвоюючи чиновників Державного департаменту США, влаштували стрілянину на майдані Нісур у центрі Багдада, порішивши 17 і поранивши 18 цивільних. Серед убитих були діти. Насамкінець у вересні 2010-го п’ятьох членів керівництва тоді вже «Xe Services» звинуватили в незаконній торгівлі зброєю.

— Ну, я про розстріл мирних іракців 2007-го… і контрабанду зброї.

Довготелесий витріщився на Ґрема, а потім насмішкувато гмикнув. Це скандали? Чхати він хотів на такі скандали. Після інциденту в Багдаді Конгрес США розпочав розслідування, під час якого було встановлено, що співробітники «Blackwater» упродовж останніх двох років фігурували в 193 інцидентах із застосуванням вогнепальної зброї, причому у 84 % випадків вони відкривали вогонь першими. Проте це війна, і на війні ти стріляєш першим завжди. Інакше якийсь немитий араб продовбає вентиляційний отвір у твоєму черепкові. Краще сидіти перед телевізором, цмулити пиво та слухати, як країна захлинається, поливаючи тебе лайном через дюжину пошаткованих на капусту арабів, ніж витати на небесах і чути поминальні промови про те, яким ти був кльовим пацаном і як за тобою всі сумують.

Після процесу (довготелесий уже працював на Джейсона, та відстежував перипетії в газетах, які Х’юз-Коулман привозив із вилазок) найманця дивувало одне: де вони відкопали 16 % випадків, у яких бійці «Blackwater» відкривали вогонь другими.

— Тут краще платять, — відповів він.

Ґрем обернувся та зиркнув у той бік, звідки вони прийшли. Чим аж таким прибутковим займається Джейсон Х’юз-Коулман, що може платити своїм людям більше, ніж їм платили у «Blackwater»? Золото, що знайшли у сховках Паїтіті? Але на дідька його витрачати на те, щоби безвилазно сидіти в Паїтіті?..

Мулата покликав Хесус. Вони переходили на новий ряд кущів, далі від халабуди. Ґрем зітхнув і востаннє скоса глипнув на стрільця. Чому він тут? Навіщо марнує час на плантації? Якщо перуанці мають частку від продажу кокаїнової пасти, бодай і мізерну, то поле умовно належить і їм також, вони зацікавлені працювати. Принаймні зацікавлені в тому, щоб наглядати за мачігуенга та підганяти їх, коли це потрібно. Навіть якщо це не так, то яким боком до цього причетні Джейсон та його стрільці? Цим мусить перейматись Амаро Кіспе.

Довготелесий узяв журнал під пахву, витягнув із кишені сорочки чорний девайс, схожий на кишеньковий комп’ютер, які були популярні на початку 2000-х. Клацнув пальцем по екрані. «Локатор», — механічно відзначив Ґрем. І тут він зрозумів. Джейсонові начхати на сировину для кокаїну! Він поставив свою людину, щоби пильнувати, чи ніхто не дремене з Паїтіті. Стрілець тут для того, щоб не дати нікому втекти.

Мулат зібрався йти за Хесусом, коли почув скрипучий голос найманця.

— Я Род Холмґрен. Можеш звати мене просто Род, — Ґрем розплився у посмішці: все ж старався не марно. — Не посміхайся мені, бо ти й твої друзі в повній задниці. І якщо ти хочеш це почути, то ні — я не зможу тобі допомогти.

XCI

14 серпня 2012, 09:12 (UTC -5)

Паїтіті

— Роботи небагато, не лякайся, — виразний італійський акцент.

Японка кивнула, не піднімаючи очей. Дівчина тупцяла посеред намету, що правив за кухню, крадькома розглядаючись. Чорнявий чоловік середнього зросту, що привітався, коли вона ввійшла, стояв з іншого боку широкого кухонного стола та витирав руки рушником. На ньому був заляпаний різними соусами блідо-рожевий кухарський фартух до колін, футболка й короткі шорти. Все разом виглядало кумедно. Акуратно зачесане назад темне волосся ледь кучерявилося на кінчиках, пасуючи до рельєфного лиця (ямок на підборідді, заглиблень під щоками,