Читати книгу - "Господь симпатазує аутсайдерам. 10 книг віршів"

котрі падають, розрубані навпіл,

мов хрестоносці в пісках Палестини.

Потрібно довго говорити,

вишіптуючи і проговорюючи

різні слова і назви різних речей,

щоби не таким порожнім

виглядало повітря навколо неї.

Після пробудження

всі її чоловіки

прикладають голови до годинників,

наче до мушель,

і слухають як в далеких озерах

здіймають мул

громіздкі черепахи.

І навіть не зателефонуєш їй при нагоді;

тому що іноді варто померти, аби зрозуміти,

що це й було життя,

і тому що слід іноді стулити повіки, щоби побачити,

з якого боку сновидіння ти знаходишся;

і після зміни погоди знову підійметься тиск,

від якого лускаються капіляри

в очах випадкових метеликів

й стає теплішою її шкіра,

від якого вода в її кранах і посуді

перетворюється на кров,

і вона знову цілий день не може

ані приготувати собі чаю,

ані зварити кави.

Продавець

потриманих автомобілів

У 80-му, коли помер Тито,

високо в салатовому небі Європи

на мить зупинилися маховики, які прогрівали

руду і срібло в копальнях біля наших кордонів.

Великий час, пора, що народжувала героїв;

блукаючи тепер чужою країною,

зупинись біля баскетбольного майданчика,

подивись, як підлітки протинають залізними

прутами небо, щоби воно

скоріше рухалось.

Програна нами одного разу боротьба

нікому ні про що не говорить;

в ірландських барах чоловічі руки

торкаються клавіш,

співаючи гімни легкій безпритульності.

Кожна клавіша —

інакший звук,

натруджені пальці настроюють інструмент,

щоби щось додати іще

про нашу любов

і муку.

Час, коли на задимлених кухнях закипає жир

і кухарі рубають ножами покірну зелень,

час, коли в темряві дворів зникають жіночі сукні,

що мають колір сердець і татарського соусу;

Господь дав нам наші кордони,

нашу злість і відвагу, наш кокаїн,

я і тепер хвилююсь кожного разу,

приходячи до причастя чи переводячи

гроші з одного банку

в інший.

Тому дограй до кінця веселу мелодію

про те, як одного разу

ми зустрілися під зоряним небом

і відтоді з тривогою спостерігаємо

як у нашому небі лишається

все менше і менше

зірок.

Некомерційне кіно

На одному фото, знайденому мною в помешканні,

яке я винаймаю, зображено дівчинку років

13—14 у досить відвертому купальному костюмі,

десь на якомусь пляжі,

поруч видно кам’яне побережжя,

дівчинка сміливо дивиться в камеру,

ніби говорить: «Привіт,

недоумки, це я», внизу підписано

«Бухарест, 86 рік», зараз

би їй мало бути під тридцятник,

ми з нею приблизно одного віку,

якщо вона звичайно не здохла

у своєму Бухаресті від алкоголізму,

який у Бухаресті, мабуть, і не лікується,

зрештою, у нас так само.

Цікаво, я зараз згадую той час і думаю —

якою кашею

були набиті наші мізки!

Всі ці інтелігентські заморочки з 70-х,

якісь розповіді про біт і ліву професуру,

про свободу сумління

і новий джаз, який мають реанімувати білі,

інша лажа,

тепер ось минуло п’ятнадцять років

і можеш збирати лише

випадкові свідчення великих потрясінь,

і невідомі тобі

однолітки, розкидані по материках,

якщо вони не померли від

комунізму і сифілісу тепер тримають за горло

історію своєї країни,

не бажаючи пробачити їй її ганебну капітуляцію,

правильно —

ангели б мали тричі подумати перш ніж

зв’язуватися з такими

блазнями, самі винні, змушені тепер

витягувати з депресії

і купувати молитовники, зрештою,

ми лише повторюємо те,

що відбувається на небесах, адже що таке небо,

як не система

дзеркал, розташованих, щоправда,

таким чином, щоби нічого

не можна було побачити.

Все залежить від пори року і від погоди —

живучи в старих

європейських столицях, набитих свіжим

емігрантським м’ясом,

ти сам собі вирішуєш чим зайнятись, наприклад

приходиш у маленькі кінотеатри на бічних

вуличках, подалі

від центру, де крутять справжнє старе кіно, де в залі

на старих продавлених кріслах сидять

кілька пенсіонерок

і збоченців і дивляться на цих вічно

молодих дівчаток,

чиї обличчя запам’ятовувалися з перших

дитячих переглядів,

потім ідеш додому, вертаєшся в помешкання, де

з кожним роком лишається все менше повітря,

з’являється

все більше демонів, котрі збираються вночі,

коли ти засинаєш,

навколо твого