Читати книгу - "Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський"

— див. біографію у примітках до листів Шульца до нього (у електронній версії — прим. 200).

192

Едзьо (Edzio), оповідання з п'ятьма малюнками Шульца. Першодрук: «Tygodnik Ilustrowany» 1935, № 40.

193

Див. лист № 63 і вступну нотатку у примітках до листів Шульца до Станіслава Іґнація Віткевича.

194

Інтерв'ю з Бруно Шульцом (Wywiad z Brunonem Schulzem) з'явилося в «Tygodniku Ilustrowanym» 1935, № 17.

195

Названий таким чином лист Шульца з'явився на шпальтах «Tygodnika Ilustrowanego» 1936, № 44. Редактором був, звісно, Вацлав Чарський.

196

Ян Еміль Сківський (1894—1956) — польський публіцист, літературний критик. У роки окупації редактор «рептильки», колаборант, співробітник гітлерівського управління пропаганди (Reichspropagandaamt). Від 1945 року перебував на Заході. Заочно засуджений до довічного ув'язнення та позбавлення громадянських прав. Помер у Венесуелі.

197

Стаття Сківського з'явилася в «Tygodniku Ilustrowanym» 1936, № 42. Це був пасквіль на публічну дискусію між Шульцом і Ґомбровичем, опубліковану в щомісячнику «Studio» 1936, № 7. Див. також лист до Вітольда Ґомбровича (№ 67).

198

Див. примітку 2 до листа Вільгельма Шульца (у електронній версії — прим. 467).

199

Див. листи до Людовика Ліля (№ 74—76) та його біографію в примітках до тих листів (у електронній версії — прим. 252).

200

Владислав Завістовський (1897—1944) — театрознавець, літературний критик, культурний діяч, колишній голова відділу мистецтва міністерства віросповідань і народної освіти, співорганізатор групи «Скамандер», від 1918 року редактор видання «Pro Arte et Studio». Депортований із Варшави після Повстання, загинув 31 грудня 1944 року в таборі Ноєнґаме неподалік Гамбурга.

201

Казимир Вежинський (1894—1969) — польський поет, співзасновник і представник поетичної групи «Скамандер». Автор збірок віршів Олімпійський лавр (Laur olimpijski), Гіркий урожай (Gorzki urodzaj), Трагічна воля (Wolność tragiczna), Чорний полонез (Czarny Polonez). Помер в еміграції.

202

Вацлав Чарський — див. біографію у примітках до листів Шульца до нього (у електронній версії — прим. 190).

203

Шульцові йдеться про можливість отримати річну відпустку від учительської роботи.

204

ЯВПан, ЯВПані — скорочення від Ясновельможний Пан, Ясновельможна Пані. (Прим. перекл.)

205

Йдеться про гонорар за Санаторій під клепсидрою, який склав 1500 злотих брутто.

206

Станіслав Іґнацій Віткевич (1885—1939) — один із найбільш універсальних польських митців XX століття, драматург, прозаїк, філософ, теоретик мистецтва, маляр. Автор новаторських творів, зокрема у драматургії. Був першим великим ентузіастом літературної творчості Бруно Шульца, публічно визнавав за автором Цинамонових крамниць найвищий мистецький ранг уже тоді, коли початкуючого письменника ледве зауважили були у вузьких літературних і навкололітературних колах, а в публікаціях, які акцептували його творчість, навіть у виразно схвальних голосах, формат його творчості ще ніким не був гідно оцінений.

Усі листи Шульца до Віткевича згоріли у Варшаві у вересні 1939 року. Отож ми оперуємо лише одним листом у строгому сенсі слова та ще одним — призначеним до друку. Інтерв'ю з Шульцом було, по суті, написане ним самим (див. лист № 57 до Вацлава Чарського) та узагальнене як сума відповідей письменника на запитання, які той запропонував Віткаци-«інтерв'юерові»; тексту Шульца передує вступ Віткевича у вигляді інформаційного нарису. Цей вступ, поруч із надрукованою в часописі «Pion» (1935, № 34, 35) розгорнутою розвідкою під назвою Літературна творчість Бруно Шульца (Twórczość literacka Brunona Schulza), є свідченням не лише захоплення, а насамперед новаторства Віткевича також і в оцінці нового явища в мистецтві. Тій оцінці судилося стати загальною допіру через багато літ.

207

Перебування у Варшаві тривало від 23 до 31 березня 1934 року.

208

Клопотання про річну відпустку закінчилися нічим. Шульц отримав піврічну відпустку, крім того, допіру в 1936 році (від 1 січня до 30 червня), з офіційним обґрунтуванням: «з метою уможливити йому літературну роботу».

209

Текст цього наче-листа (йдеться про стилізацію під листування, оскільки це був обмін текстами на сторінках газети) Шульца був написаний узимку 1934/1935 року.

210

Балада Йоґана Вольфґанґа Ґете Erlkönig. [В українських перекладах відомі версії Бориса Грінченка — Лісовий цар і Максима Рильського — Вільшаний король (ближча до первісного варіанту легенди).]

211

Див. примітку 34 в листах до Зенона Вашневського (у електронній версії — прим. 145).

212

Казимир Трухановський (1904—1994) — польський письменник, перекладач, автор низки книжок, у т. ч. Вулиця Всіх Святих (Ulica Wszystkich Świętych), Змова Деміургів (Zmowa Demiurgów).

213

Див. примітку 15 в листах до Тадеуша та Зоф'ї Брезів (у електронній версії — прим. 82).

214

Див. примітку 2 в листах до Вацлава Чарського (у електронній версії — прим. 192).

215

Йдеться про Процес Кафки. (Див. примітку 7 в листах до редакції «Sygnałów»(у електронній версії — прим. 181)).

216

Див. примітку 23 в листах до Стефана Шумана (у електронній версії — прим. 42).

217

Дві графічні роботи в техніці clichés-verre, які збереглися в колекції Казимира Трухановського. (Див. примітку 5 в листах до Остапа Ортвіна (у електронній версії — прим. 12)).

218

Уривок Процесу Кафки під назвою В адвоката з'явився в «Tygodniku Ilustrowanym» 1936, № 8—9.

219

Батько та Аделя — малюнок олівцем, що зберігся в колекції Казимира Трухановського.

220

Радше, однак, віддертої адресатом незадовго перед подачею для публікації (на що вказувала свіжість краю розриву, помітна під час розглядання крізь лупу) від листа, не наданого для публікації.

221

Епізод із першого розділу роману Трухановського Змова Деміургів, розпочатого за кілька років до війни, завершеного та опублікованого в 1947 році.

222

Гості (Goście) — новела, що увійшла до першої книжки Трухановського Вулиця Всіх Святих (1937).

223

У 1936 році в Дрогобичі помер від раку Емануель Пільпель (народився близько 1893 року), син відомого дрогобицького книготорговця Якуба, колишній однокласник і давній друг Бруно Шульца. У книгарні його батька Шульц зустрічався з самим Емануелем (його також кликали Мундеком), Станіславом Вайнґартеном (убитий гітлерівцями навесні 1943 року у Дрогобичі) та з Міхалом Хаєсом. Вони сперечались у дружньому колі про мистецтво, а багата книгозбірня Пільпелів була важливим джерелом всебічних знань молодого Бруно — як у галузі світової літератури, так і в царині філософії, психології, естетики та історії мистецтва.

224

Кароль Іжиковський — див. примітку 11 в листах до Остапа Ортвіна (у електронній версії — прим. 18).

225

Йдеться про Санаторій під клепсидрою.