Читати книгу - "Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський"

id="id433">

226

Повість Весна. (Див. примітку 22 в листах до Тадеуша та Зоф'ї Брезів (у електронній версії — прим. 89)).

227

Вітольд Ґомбрович (1904—1969) — польський прозаїк, драматург і есеїст. До війни видав у Польщі збірку оповідань Спогади періоду дозрівання (Pamiętnik z okresu dojrzewania), п'єсу Івонна, принцеса Бургундська (Iwona, księżniczka Burgunda), роман Фердидурке (Ferdydurke), від 1939 року мешкав у еміграції в Аргентині. Опублікував романи Транс-Атлантик (Trans-Atlantyk), Порнографія (Pornografia), Космос (Kosmos), п'єси Шлюб (Ślub) і Оперетка (Operetka), нотатки й міркування Щоденник (Dziennik), збірку оповідань Бакакай (Bakakaj), переважно зі Спогадів періоду дозрівання. Помер у Франції.

228

Це репліка Шульца в наче-листуванні (йдеться про стилізацію під листування, оскільки це був обмін текстами на сторінках газети) між ним і Ґомбровичем, яке було започатковане з ініціативи редактора щомісячного журналу «Studio» Боґуслава Кучинського, опублікована в «Studio» 1936, № 7.

229

Анджей Плешневич (1909—1945) — польський літературний критик і есеїст, вивчав історію у професора Марцелія Гандельсмана у Варшавському університеті. В 1930-х роках і до початку війни співпрацював зі щоквартальним часописом «Verbum», органом групи католицьких інтелектуалів. На його шпальтах оприлюднив дослідження про поетичну творчість Єжи Ліберта (1935), цей нарис був опублікований того ж року окремим виданням і став єдиною книжкою в доробку Плешневича. Свої нариси та рецензії він також друкував у «Kurierze Porannym», «Pionie», «Wiadomościach Literackich». Під час окупації перебував у Варшаві, брав участь у конспіративних авторських зустрічах і дискусіях. У помешканні Яна Міхальського прочитав лекцію Час книжок уже минув (Czas książek już minął); на іншому зібранні представив його учасникам есей про Жіроду. Зустрічався, зокрема, з Налковською та Брезою, працював над новою книжкою — збіркою літературних досліджень. Пережив Повстання, був депортований із Варшави, дістався села Кужешинек у повіті Рава-Мазовецька, де працював до закінчення військових дій сільськогосподарським робітником. Через кілька тижнів після визволення Варшави вирушив пішки до столиці, щоб рятувати свої рукописи, залишені в помешканні. Загинув під час німецького бомбардування в містечку Бабськ.

Після війни були опубліковані три есеї Плешневича: Райнер Марія Рільке (Rainer Maria Rilke), Валері Ларбо (Walery Larbaud) та Поль Валері (Paul Valery) («Literatura na Świecie» 1973, № 4 i 7). Це єдині його вцілілі рукописи, що зберігаються у приватному архіві Збіґнєва Міцнера; есеї були частиною тому нарисів про європейську літературу. Решта праць, які мали увійти до тієї збірки, згоріли під час Варшавського Повстання разом з усією неопублікованою спадщиною Плешневича.

Цей дуже здібний критик, який відрізнявся рідкісною вразливістю та досконалістю форми своїх есеїв, написав рецензію на Цинамонові крамниці під назвою Фантастичне містечко (Fantastyczne miasteczko, «Pion» 1934, № 4) та нарис у «Kurierze Porannym» (1936) про опубліковану в «Studio» (1936, № 7) полеміку між Шульцом і Ґомбровичем.

Три опубліковані у Книзі листи до Плешневича від 1942 року зберігаються в моїй колекції.

230

Шульц познайомився з Анджеєм Плешневичем у Варшаві на початку своєї піврічної відпустки, яка тривала від 1 січня 1936 року.

231

Див. примітку 11 в листах до Казимира Трухановського (у електронній версії — прим. 223).

232

Йдеться про Вітольда Ґомбровича.

233

Анджей Плешневич виступив (коментуючи полеміку між Ґомбровичем і Шульцом, опубліковану у формі обміну листами в щомісячному журналі «Studio» 1936, № 7) на шпальтах газети «Kurier Poranny», захищаючи ідейно-мистецькі рації Шульца у статті Розпатлані проблеми літературної дискусії — Суперечка про докторову дружину (Rozwichrzone problematy dyskusji literackiej — Spór o doktorową), «Kurier Poranny» 26 XI1936, № 329).

234

«Імпреза з Вітольдом» — тобто полемічне листування з Ґомбровичем, опубліковане в числі 7 щомісячного журналу «Studio». (Див. примітку 1 в листі до Вітольда Ґомбровича (у електронній версії — прим. 228)). У відповідь на нього з'явилася низка статей, скажімо, Яна Еміля Сківського Ланцюг щастя (Łańcuch szczęścia, «Tygodnik Ilustrowany» 1936, № 42. Див. також лист Шульца до Вацлава Чарського, № 58), на яку Ґомбрович відповів фейлетоном Ланцюг непорозумінь (Łańcuch nieporozumień, «Studio» 1936, № 8), а відтак на цю тему висловився Влодзімеж П'єтшак у фейлетоні Святий пошук (Święte szukanie, «Studio» 1936, № 9).

235

Тадеуш Бреза — див. біографію у примітках до листів Шульца до Тадеуша та Зоф'ї Брезів (у електронній версії — прим. 67).

236

Йдеться про Санаторій під клепсидрою.

237

«Вітольд», «Ґомбер» — Вітольд Ґомбрович.

238

Див. примітку 22 в листах до Тадеуша та Зоф'ї Брезів (у електронній версії — прим. 89).

239

Кураторія Шкільного Округу.

240

Казимир Трухановський — див. біографію у примітках до листів Шульца до нього (у електронній версії — прим. 212). Книжка Трухановського, про яку згадує Шульц — Вулиця Всіх Святих (Ulica Wszystkich Świętych, 1937).

241

Стефан Наперський — псевдонім Марека Айґера (1899—1940), польського літературного критика, поета, перекладача, есеїста, в 1938—1939 роках редактора й видавця журналу «Ateneum». В опублікованому критичному судженні («Ateneum», 1939, № 1) він заперечив будь-яку художню цінність творчості Шульца.

242

Мендель Нойґрошль (1903—1965) — родом із Нового Сонча, адвокат, автор кількох циклів віршів, підготував антологію перекладів польської поезії на їдиш. Належав до групи львівських письменників «Цуштаєр». Із Відня, де мешкав, був депортований у 1938 році до табору в Дахау, звідки врятувався завдяки втручанню ПЕН-клубу.

Помер у Нью-Йорку.

Лист був написаний німецькою мовою в початковий період численних і безплідних зусиль Шульца організувати переклад його творів європейськими мовами. Опублікований у цій книзі текст подано у перекладі Єжи Фіцовського. Оригінал листа належав удові адресата, котра мешкала у Сполучених Штатах. Ксерокопії мені надала Рахеля Ауербах. Ось оригінальний текст:

Herrn Dr. М. Neugröschl Wien, Sterng. 11

Sehr geehrter Herr Doktor!

Meine liebe Freundin, Frau Debora Vogel berichtet mir, dass Sie in einem Schreiben an sie einiges Interesse für mein Buch — Sklepy cynamonowe bekündet hätten.

Ich erlaube mir mit gleicher Post, Ihnen ein Exemplar des Buches zu übersenden und würde es mich sehr freuen, wenn Sie es der Mühe wert finden, einiges daraus, oder gar das ganze Buch zu übersetzen. Für diesen Fall gilt dies Schreiben ais Erteilung des Übersetzungsrechtes.

Ich bitte Sie um Verzeihung, wegen des beschädigten Exemplars, aber ich habe kein anderes zur Hand und wahrscheinlich liegt Ihnen nichts an einem neuen.

Ich verbleibe mit vorzüglicher Hochachtung

Bruno Schulz

Drohobycz, den 4 XI 1936

Floriańska 10

243

Дебора Фоґель — див. Вступ до «Книги листів» і вступну нотатку у примітках до листів Дебори Фоґель до Шульца.