Читати книгу - "Сивий Капітан"

162
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 83 84 85 ... 106
Перейти на сторінку:
страшно й згадувати.

— Щось у тебе, хлопче, такий змучений вигляд, — мовив Валенто Клаудо, приглядаючись до Олеся. — Чи не занедужав ти, часом? Май на увазі, на це я згоди тобі не давав. Ану, кажи, в чому річ?

Ет, навіщо думати про якісь там підходи, підготовки! Чи не краще почати одразу, отак, як кидаються в холодну воду, аніж вагатися і притупцьовувати на березі, боязко пробуючи ту воду?.. І Олесь кинувся.

— Я не хворий, Валенто. Мене мучать роздуми. І я хочу поговорити з тобою.

— Про що?

— Про те, про що ми недавно вже розмовляли… після сутички «Люцифера» з "Сан-Себастіаном". Тоді я говорив тобі…

Валенто Клаудо, нахмурившись, перервав юнака:

— Так, і тоді ж я просив тебе…

— Ти сказав, щоб я не запитував тебе про такі речі, — не дав йому закінчити Олесь, який відчував, що вже не може спинитись: йому конче, конче треба було зламати опір свого друга. — О, я все пам’ятаю! І ти знаєш, з того часу я не Запитував тебе.

— Дуже мало було "того часу", — похмуро зауважив Валенто.

— Але ж скільки подій відбулося! — вигукнув Олесь. — І я не можу, не можу більше мовчати! Коли б Капітан не був такий відлюдний, коли б він не відгороджувався від мене тим погордливим мовчанням, коли б він не вдавав, що навіть не помічає мене, я сказав би йому сам. Але це неможливо. І так само неможливо мовчати далі! Якщо ми з тобою любимо і поважаємо Капітана, ми не маємо права мовчати, Валенто! Ти ж сам чув, що він говорив по радіо? Він погрожував усім саме так, як погрожують…

— Замовкни, Олесю! — суворо сказав Валенто Клаудо.

— Ні, я не замовкну! — палко заперечив юнак. — Я мушу сказати тобі те, що думаю. Спростуй, доведи, що я неправий, коли зможеш… І не кажи, будь ласка, що я не маю, мовляв, права судити Капітана, що я невдячний або ще щось! Я люблю і поважаю Капітана, ти знаєш це, Валенто. Коли б мені було байдуже, я нічого не казав би. Але в тому-то й річ, що мені не байдуже, мене все це мучить і не дає спокою… а тебе хіба ні, Валенто?

Клаудо не відповів, вдивляючись в екран.

— Ага, ти не можеш заперечувати, бо й сам бачиш, відчуваєш, як і я! — наче зрадів Олесь. — Валенто, милий, я пам’ятаю, як Капітан і вся команда «Люцифера» виходили тоді до могили розстріляних фалангістами патріотів… І пам’ятаю все те, що ти розповідав мені про життя й долю Ернана Раміро… Тоді я готовий був поклонитися Капітанові, такий він був благородний, вищий від усіх, надзвичайний! А тепер? Що сталося з ним? Тепер він оголосив себе мстивим диктатором, який сіє навколо смерть! А за що він воює? Ти скажеш, повториш його слова: він хоче помститися і має на це право! Він хоче знищити Фернандеса і його поплічників. А ким він сам стає, не помічаючи цього? Таким самим диктатором! Це так, Валенто; так! Він сам сказав це сьогодні. А ти мовчиш? Ти ж говорив мені, що ти республіканець, Валенто. Твої друзі померли в боротьбі проти Фернандеса. А тепер що виходить? Ти допомагаєш іншому диктаторові, Валенто?.. І мовчиш?..

Нахмурившись, стиснувши міцні щелепи, Валенто Клаудо невідривно дивився на екран, тримаючи в напружених руках важелі керування. Олесь чув, як він важко дихає. Час від часу він наче поривався щось сказати, але знов відвертався. Олесь розумів: чесний і щирий Валенто дуже хвилювався і не міг приховати цього.

— Я хотів сказати про це самому Капітанові, але він, я знаю, і слухати мене не схоче, — ще палкіше продовжував юнак. — Ти сам бачиш, яким відлюдним, холодним став Капітан. У ньому щось наче зламалось, він мов уже не довіряє нікому, він прислухається тільки до голосу помсти, прагнення до якої оволоділо ним. Капітан став зовсім іншою людиною… він або збожеволів, або…

— Замовкни, Олесю! — з зусиллям, глухо мовив Клаудо.

— Ні! Якщо він не збожеволів, то перетворився на жорстоку, безсердечну, мстиву людину, сп’янілу від велетенської сили, яку дає йому «Люцифер». Тільки навіть цієї сили йому не вистачить, Валенто.

— Ти повторюєш те, що говорив тобі Фредо Вікторе…

— А хіба це не вірно? Я кажу те, в чому я певний. Фредо Вікторе, мабуть, комуніст. А я комсомолець. Комуністи і комсомольці думають однаково, в них одна мета, одні й ті ж самі оцінки і прагнення, Валенто! І вони чесно висловлюють їх, не боячись нічого і нікого. А ти боїшся не тільки сказати це, а навіть і подумати, ховаєш свої думки й сумніви. Якщо ти справді любиш і поважаєш Капітана, Валенто, хіба ж ти маєш право мовчати, а не допомогти йому розібратися в тому, в чому він заплутався? Скажи, хіба не так?

І знов Валенто Клаудо деякий час мовчав, не повертаючи голови до Олеся, який не зводив з нього погляду, схвильовано чекаючи: що ж він почує зараз?..

Нарешті Клаудо заговорив — повільно, мов підбираючи слова.

— Я вислухав тебе, Олесю. І знову можу сказати тобі поки що тільки одне: не запитуй мене про такі речі! Мені важко і без твоїх запитань…

Серце Олеся підстрибнуло. Він зраділо сказав:

— Тоді виходить…

— Нічого не виходить, — рішуче перебив його Валенто. — Я звик вважати, що Капітан краще за всіх знає, що робить. Ти питав, чи люблю я його, чи поважаю? Та навіщо про таке питати? Як і кожен з нас, я багато чим зобов’язаний Капітанові. І глибоко шаную його. Він — це він, Олесю! І цим усе сказано. Він має право помститися фалангістам так, як схоче. Так, Капітан останнім часом змінився. І мені дуже важко бачити це. Але я не хочу, не можу, розумієш ти, не можу судити його. Він надто багато пережив, ти знаєш це. І не запитуй мене більше! Я не хочу кривити душею. Мені важко, але я вірю, все ще вірю, що Капітан краще від мене і від тебе знає, яким шляхом йому йти. Мабуть, я надто прив’язався до тебе, хлопче, що дозволяю собі такі розмови з тобою… І досить! Хай навіть Капітан у чомусь помиляється, це буває з усіма. Але він сам згодом зрозуміє все. А я… я звик виконувати його накази і вірити йому…

В голосі Валенто Клаудо бринів неприхований біль. Та хіба ж могло це спинити зараз Олеся, примусити його замовчати і не висловити до кінця те, що було для нього самого і для Валенто також

1 ... 83 84 85 ... 106
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сивий Капітан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сивий Капітан"