Читати книгу - "Не йди"

147
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 84 85
Перейти на сторінку:
голова впаде на плече, але вона не випустить твоєї долоні. І завтра вона вже достеменно знатиме, що для тебе потрібно зробити. Вона це знатиме краще, ніж я, ніж Ада, ніж будь-хто інший. Це вона тебе лікуватиме, стежитиме за найменшими ознаками твого одужання. Спостерігатиме за монітором, за крапельницями, поїтиме тебе з чайної ложечки, буде присутньою при лікувальних процедурах. Вона не відірветься від цього стільця. Скине кільканадцять кілограмів поряд із тобою й забере нарешті тебе додому. А коли в тебе трішки відросте волосся, вона підстриже своє. Цього року ви зробите спільну світлину, обидві з коротким волоссям і в сонячних окулярах, неначе дві сестрички.

Я залишаю тебе з нею. Я залишаю вас живих, прив’язаних одна до одної. Як я це зробив п’ятнадцять років тому в цій самій клініці.

– Я скоро повернуся, – сказав я їй і поцілував у голову.

Тепер я дивлюся на вас крізь скло поряд із поліетиленовою занавіскою.

Вона тоді нічого не запитала про мою відсутність, зробила вигляд, неначе я нікуди не від’їздив. Ми поклали тебе в переносне дитяче ліжечко й повезли додому. А коли в тебе відпала пуповина, ми знову з’їздили до того соснового бору й залишили її на розгалуженні сосни тобі на щастя. Я її кохаю, Анджело. Я кохаю її такою, якою вона була, і такою, якою ми з нею є. Ми з нею – двоє старих подорожан, що рухаються до свого фінішу, у прах.

Почався невеличкий дощик. Пара, що піднімається від дощу, схожа на вологий пилок. Я відчинив свою шафу, скинув робочий одяг і одягнувся у той, у якому прийшов. Я недовго плентався й нарешті увійшов у те саме сучасне кафе, заставлене столиками, що заповнюються під час обідньої перерви. Зараз тут майже нікого немає. Розглядаю бутерброди, що залишилися. Сідаю біля дверей, де ще є свіже повітря. На середньому пальці в мене твоя каблучка, вона якось налізла, не знаю, коли це було, але вона налізла, і тепер я вже не зможу її зняти. Іде дощ. Під дощем в одному з кутків цього міста ми кохалися з Італією востаннє. Коли дощить, де б вона не була, я впевнений, що вона оплакує життя. Вона була частиною мене, як хвіст, що був у людини в стародавні часи, щось таке, що потім відпало під час еволюції, щось таке, від чого я зберігаю лише ореол, немов якусь таємничу присутність у порожнечі. Мені хочеться їсти. До мене йде дівчина, щоб прийняти замовлення. Обличчя в неї пласке, на ній смугастий фартух, а під пахвою вона тримає тацю. Вона остання жінка цієї історії.

Примітки
1

Інтубація – введення спеціальних трубок у просвіт гортані, трахеї і бронхів з метою відновлення й поліпшення прохідності дихальних шляхів. (Тут і далі прим. пер.)

(обратно) 2

Тільки чорну каву (англ.).

(обратно) 3

Унтор – людина, яку під час епідемії чуми 1630 року в Мілані підозрювали в розповсюдженні інфекції. Вони начебто посипали жовтуватим порошком ручки дверей, до яких люди часто торкалися.

(обратно) 4

Каутеризація – метод лікувального руйнування тканин.

(обратно) 5

«Монблан» («Montblanc») – німецька фірма-виробник ексклюзивних ручок.

(обратно) 6

Лапаротомія – розтин черевної порожнини під час хірургічних операцій.

(обратно) 7

Автопсія – розтин трупа.

(обратно) 8

Палафіти – пальові будівлі.

(обратно) 9

Аль денте – ступінь готовності, коли їжа (особливо паста) зберігає відчутну пружність.

(обратно) 10

Усе гаразд (англ).

(обратно) 11

Добре! Добре! (норв).

(обратно) 12

Канюля –

1 ... 84 85
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не йди», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не йди"