Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

спеціально призначених гурто­житках.

Крім зазначених обов'язків засуджені до обмеження волі повинні викону­вати ще й основні обов’язки засуджених, що передбачені у ст. 9 КВК України, як то: виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України; неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених; не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати законні вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань; ввічливо стави­тися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених тощо.

8. Засудженим до обмеження волі забороняється доставляти і зберігати на території, де вони проживають, предмети, вироби й речовини, перелік яких визначається нормативно-правовими актами ДДУПВП. Так, за п. 30 ПВР УВП, засудженим, які відбувають покарання у виправних центрах, забороняєть­ся придбавати та зберігати будь-яку вогнепальну або холодну зброю, а також транспортні засоби і користуватися ними. У разі виявлення таких предметів, виробів і речовин у засудженого вони підлягають вилученню і зберіганню, ре­чі, вилучені з обігу, знищуються, гроші, цінності та інші речі за рішенням су­ду можуть бути передані в дохід держави. Засудженим забороняється також вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби.

9. Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, а також приміщення, в яких вони мешкають, можуть піддаватися обшуку, а їхні речі, посилки, передачі й бандеролі, що надійшли, — огляду. При цьому жиле при­міщення, де проживає засуджений, може відвідуватися уповноваженими пра­цівниками виправного центру, як правило, тільки в денний час, а огляди і об­шуки приміщень, де проживають засуджені із сім’ями, провадяться за наявно­сті встановлених законом підстав, тільки за вмотивованим рішенням суду.

Стаття 60. Умови праці засуджених до обмеження волі

1. Засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як правило, на ви­робництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення нале­жного нагляду за їхньою поведінкою.

2. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, пере­ведення на іншу роботу.

3. Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість, може здійснюватися власником підприємства, установи, організації або уповно­важеним ним органом за погодженням з адміністрацією виправного центру.

4. Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п’ять відсотків загальної суми заробітку.

1. За загальним правилом, засуджені до обмеження волі залучаються до праці на власному виробництві виправних центрів. У разі відсутності робочих місць на виробництві, відсутності відповідних замовлень чи з інших поважних причин допускається залучення засуджених до обмеження волі до праці на договірній основі на державних або інших форм власності підприємствах, але у разі забезпечення надійного нагляду за їхньою поведінкою.

В окремих випадках з дозволу начальника установи допускається залу­чення до праці засуджених за межами території виправного центру, але в ме­жах району дислокації установи — за умови щоденного повернення їх до жит­лової зони установи, а також постійного зв’язку з черговою частиною. Це дає можливість забезпечити засуджених відповідною роботою у разі її відсутності на виробництві виправного центру, сприяє бажанню засуджених працювати за раніше обраною професією чи спеціальністю. У свою чергу, якщо власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган залучає до роботи засуджених до обмеження волі, то він зобов’язаний забезпечити їх за­лучення до суспільно корисної праці за місцем роботи з урахуванням стану здоров’я та, за можливістю, спеціальності, організовувати, у разі необхідності, первинну професійну підготовку і створювати відповідні побутові умови.

2. Забороняється постійне проживання засуджених на робочих об’єктах виправних центрів, а також ухилення від визначених маршрутів пересування та використання як водіїв легкового транспорту.

3. Залучення засуджених на роботах за межами виправних центрів відбу­вається тільки після повного і всебічного вивчення їх особистісних якостей з урахуванням висновків працівників соціально-психологічної та оперативної служб.

На відповідні служби виправного центру покладено обов’язок постійно вивчати практику працевикористання засуджених за межами установ з метою визначення доцільності використання засуджених на тих чи інших контрагентських об’єктах і максимально скоротити кількість таких, що знаходяться на значній відстані.

4. Вивід засуджених на роботу здійснюється згідно з розпорядком дня під керівництвом начальника чергової зміни за єдиною формою рознарядки, що обов’язково узгоджується з працівниками оперативних груп і відділів нагляду й безпеки з розписом відповідальної особи за отримання і здачу засуджених.

5. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переве­дення на іншу роботу. Тобто на засуджених поширюється, передусім, більша частина норм Кодексу законів про працю України та іншого законодавства, які регулюють робочий час і час відпочинку, нормування та оплату праці, гарантії й компенсації, трудову дисципліну, охорону праці тощо. Згідно з цими норма­ми, засуджені до обмеження волі мають право на щорічну оплачувану відпустку, допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, пільги, які надаються при праці жінкам і молоді, державне соціальне страхування та ін.

6. Частина 3 ст. 60 КВК України забороняє власнику підприємства, уста­нови, організації або уповноваженому ним органу переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість. У разі такої необхідності робото­давець повинен отримати згоду адміністрації виправного центру.

При переведенні засудженого на іншу роботу враховується його думка, од­нак незгода засудженого на переведення не може слугувати перепоною для ви­конання відповідного рішення адміністрації організації, де працює засуджений, якщо воно попередньо було погоджене з адміністрацією виправного центру.

7. Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п'ять відсотків загальної суми заробітку у зв'язку з тим, що комунально-побутові та інші послуги оплачуються ними на загальних підста­вах (ч. 1 ст. 64