Читати книгу - "Стосунки на годину і більше, Емілія Дзвінко"

— І для чого ви мені це все кажете?

— Бо Кирило скоро одружиться з моєю онукою, а вам прийдеться забути про нього.

В мене шок від почутого. Розумію, що майже нічого не знаю про Кирила. Єдине, що мені відомо — це шматочок його біографії де є Вікторія, але це ж так мало. Хто взагалі цей чоловік? Незнайомець користується моєю розгубленістю і продовжує:

— Я вірю Лео, що ви зробите правильні висновки і мені не прийдеться псувати вам життя. Ви ж самі бачите, що не пара йому. Просто відпустіть і живіть собі далі. 

Додому повертаюся пізно вночі. Очі печуть від сліз, ноги болять від того, що бездумно в туфлях на каблуках пройшла майже пів міста. Але в порівнянні з тим, що відбувається в мене всередині фізичний біль видається лише легким укусом комарика. Бо серце болить ніби в нього поцілила отруйна стріла, котра не вбила його остаточно, а лише зробила в ньому велику діру, що ще довго пектиме і затягуватиметься. А чи затягнеться взагалі? 

Я бачу єдине правильне рішення в цій ситуації і одним дзвінком одразу запускаю його в дію.

— Привіт, я полечу з тобою в штати, але мені потрібно якнайшвидше і щоб про це ніхто не дізнався. Ти зможеш організувати? — викладаю все без прекрас.

—  Я зможу, але чому така терміновість? В тебе щось трапилося? — цікавиться матір.

—  Трапилося, але я не хочу говорити про те, що сталося. — блокую спроби подальшої розмови на цю тему. —  Сприймай це просто як перший крок до нашого примирення.