Читати книгу - "Випадкова наречена, Поліна Креп"

Глава 46

Тео

 

Оля буде моєю. Я це відчуваю. Її тягне до мене, безперечно. Хімія між нами – просто космос. Але навіть це не головне.

Мені надзвичайно затишно, коли вона поруч. Подобається слухати тембр її голосу, дивитися, як тонкі пальчики грають із серветкою, поки їх хазяйка про щось задумалася. Подобається, як вона обхоплює плечі, намагаючись зігрітися, як схиляє голову, уважно слухаючи. Мені мало її.

Передчуваю, як мене ламатиме без неї в робочих поїздках. Їх зазвичай багато, і я сто відсотків не зможу зосередитися. А що робитиме в цей час моє кошеня? До школи я її не відпущу.

Потрібно влаштувати її у надійне місце. Нехай вовтузиться зі своїми плаксами, але на моїй території. На це я згоден, і вже є бачення, як це організувати.

Дядьків маєток можна легко перетворити на дитячий центр. А то стоїть, як музей нездійсненого сімейного щастя.

Але я не хочу тиснути на Олю умовами заповіту. Нехай обдумує мою пропозицію, скільки треба. Та і взагалі, завжди можна орендувати потрібне приміщення. Але помріяти про те, що Оля дуже скоро скаже "так", хочеться.

Ось уже й ініціатива від неї пішла.

Та-а-к… яким би нам спортом позайматися? Бажано контактним.

Іду до свого номера, посміхаючись як закохане хлопчисько, якому саме та дівчинка дозволила понести її портфель.

Щодо тренування… Є у мене кілька ідей. Дуже доречно, що рівень сервісу у клініці дозволяє.

Дзвоню на ресепшн, бронюю для нас спа-зону. Водні процедури дуже корисні для організму. Особливо моєму організму буде корисно побачити Олю в купальнику.

Так, це не звичне моє тренування, але я використовую кожен шанс на зближення. Щоб Оля теж відчула – як нам добре разом. І в тілесному плані також.

Тим більше, що активність у нас сьогодні вже була.

Мозок послужливо підкидає картинки Олі, що погойдується в сідлі. Як її тонкі щиколотки втискаються в боки, як прогинається поперек, а волосся ритмічно підлітає і падає. Так, вона змусила мене відчутно напружитись під час катання верхи. Час і розслабитися.

Зустрічаю її біля номеру. Оля вдяглася у спортивний костюм і білі теніски. Взявшись за руки, ми прямуємо в окремий спа-комплекс. Але довго тримати інтригу не виходить.

Затягую її в магазинчик із купальниками.

– Вибирай, кошенятко, – озирається. – Тренування у воді дуже ефективні. Навантаження гармонійні, і для суглобів корисно, – намагаюся зберегти обличчя незворушним.

Але вона вже не боїться мого стриманого тону. Примружується, несхвально похитуючи головою. Сувора вчителька.

– Давай, Оль. Чи ти знову хочеш, щоб я допоміг? – тягнусь до вішалки з яскравими мотузочками. – Мені цей подобається…

– Ні! Я сама, – відштовхує мою руку, а я милуюся червоніючими щічками.

Сором'язливка моя. Так би й з’їв!

Вона вибирає закритий бузковий купальник із оборками на стегнах, що імітують невеличку спідницю. Хто б сумнівався?

Собі беру плавки потрібного розміру, і ми проходимо в окрему зону, зачиняємось.

Оглядаю територію: досить великий басейн, кімната відпочинку, ще кілька дверей у душові та сауну.

Вона озирається, білі зубки прикушують нижню губу.

– Ми будемо тут самі?

– А тобі мене замало? – цілую її кирпатий носик. – Іди, перевдягайся. Чекаю на тебе в басейні. І не хвилюйся так, – м’яко усміхаюся, намагаючись зняти її напругу.

Мені б це теж не завадило.

Тож, поки Оля готується, натягую плавки і роблю пару швидких проходів у басейні. М'язи приємно гудуть, максимально напружуючись. Це добре. Зайва енергійність та збудження мені зараз ні до чого.

Невдовзі я вчитиму кошеня плавати. Вона чіплятиметься за мене і панікуватиме, а мені потрібно її розслабити, і самому при цьому не злетіти з гальм. Так, сьогодні в мене тренування на силу волі та стриманість.

Струшую воду з волосся та дивлюся, як несміливо вона підходить до басейну. Смикає тканину на стегнах. Обережно спускається сходами у воду. Худенька, крізь тонку шкіру просвічує візерунок вен, а її талію я без проблем обхоплю долонями.

Доходить до останньої сходинки, завмирає.

– Сміливіше. На цьому кінці басейну мілко.

Підпливаю до неї, затягую у воду, обіймаю за плечі.

– І що тепер?

Відчуваю, як б'ється її серце. Приємно думати, що це від моєї близькості, але, швидше за все, від води. Вирішую спершу прибрати її тривожність.

– Лягай на спину.

– Як?

– Зірочкою, – укладаю її на свої руки, підтримуючи під лопатки та поперек. Напружується, витягаючи шию.

– Я не можу…

– Розслабся, вода тримає тебе. Просто дихай, я поряд, – нахиляюся до неї, притискаючись чолом до її скроні. І ми завмираємо, прислухаючись до дихання одне одного. Її груди виринають з води на кожному вдиху, змушуючи тепер моє серце битися швидше.

– Ти завжди так тренуєшся? – шепоче.

– Ні, але тепер планую регулярно.

Вона відпускає м’язи поступово. Невдовзі вже тримається на воді сама, заплющує очі, вирівнює дихання. Я лише страхую її потилицю. Відхиляюся, спостерігаючи за тремтінням її повік, м'якими обрисами обличчя, тендітними ключицями, на яких перекочуються хвильки води.

Вона справжній янгол. І за що мені таке щастя?

Не можу стриматися, тягнуся до її губ.

Смикається, рефлекторно змахує руками, піднімаючи бризки. Притискаю до себе міцніше і виношу з води.

– Злякалася? Ідемо грітися, – заношу її в одну з кімнат сауни та опускаю на теплий мармур. – Зараз буде відновлювальний масаж.

 

Оля

 

Щільні білі клуби пари приховують усе навколо. Вологе тепло м'яко розслаблює, на шкірі осідають ароматні крапельки.

Я бачу лише поверхню, на якій лежу, і засмаглі руки. Вони вміло перевертають мене, наче ляльку. А шкіра у тих місцях, де торкаються Тео пальці, горить.

Мене плавить від цих відчуттів. Заплющую очі. Він наче відчуває мене – легко погладжує і приємно стискає м'язи саме там, де потрібно.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍