Читати книгу - "Настане день, закінчиться війна…"

вкручують.

– О! Це вже щось! – зрадів капітан. – Ану вийди зі строю. Добре! Ти!

Капітан тицьнув пальцем Засмужного.

– Що ти вмієш робити?

– Що скажете, те і буду, – відповів Михайло.

– Вийти! Ти!

Так п’ятнадцять в’язнів 25-ї пересильної тюрми потрапили не на північну Воркуту, а на Львівський авторемонтний (інакше танковий) завод. І не просто потрапили, а були відновлені у рядах РСЧА, яка віднедавна стала називатись Радянською армією.

Епілог

Теодор Засмужний попорав по господарству, востаннє для годиться обійшов живність, позакривав усі двері. Лише після цього покликав онука, і вони удвох занесли до хати охапки сіна і соломи. Дванадцятирічний Федя кинув свою ношу під стіл, чим викликав буйну радість півторарічної сестрички; дід розклав на столі сіно рівним шаром і накрив його білим у червоні смуги полотном. Пелагея подавала невістці страви, а Ганна ставила їх на стіл. Першою, як годиться, на святковому столі з’явилася макітра з кутею. І лише потім – інші страви. Коли на морозному небі засяяла перша зоря (а заради цієї миті Федя декілька разів вибігав на двір), глава сім’ї запросив усіх до столу.

Помолилися. Потім Теодор заспівав тропар «Рождество Твоє, Христе Боже наш…», і лише тоді приступили до трапези.

Вечеряли мовчки. Ніхто не хотів не те що веселитися, навіть розмовляти. Усі думали про одне: серед них немає ще одного члена родини – сина, чоловіка, батька. На очах жінок виступили сльози. Теодор сидів засмучений. Так сталося, що це Різдво перше, яке вони зустрічають без Михайла. Вже повернувся, пройшовши усю війну, Степан Засмужний; ще раніше контужений, зате живий, з’явився у рідній домівці Дмитро, а Михайла досі тримають у Львові, де він працює на танковому заводі. Хоч завод – не армія (і на тому спасибі), все ж і не вдома, де все рідне.

Сумна вечеря добігла до кінця. Теодор відклав вбік ложку, перехрестився. Сум сумом, а від традицій відходити не треба.

– Ану, – удавано весело сказав він, – хто полізе під стіл і покличе живність на цей рік?

– Я! – вигукнув Федя і першим поліз під стіл.

За ним поспішила сестричка, яка ще нічого не розуміла, але якій дуже подобалося повторювати за братом. Невдовзі з-під столу почулося «хрю-хрю», «ко-ко», «му-у-у» і навіть «іга-га».

– І не забудьте загадати бажання! – нагадав дід.

Коли хрюкання та інші звуки припинилися, з-під столу вилізли діти, усі в соломі.

– Так швидко загадали бажання? – здивувався дід Теодор.

– А воно у мене було лише одне, – відповів онук.

– У такий день воно обов’язково здійсниться.

Почувши такі слова, Федя з надією подивився на двері.

Він із здивуванням почув за ними якийсь шум.

Скрипнув засув, і на порозі появився стомлений, змарнілий, але щасливий тато.

Примечания
1

 Інакше чако – головний убір піхоти.

(обратно) 2

 Чи розмовляєте польською? (пол.)

(обратно) 3

 Звичайно (пол.).

(обратно) 4

 Чи розмовляєш німецькою? (нім.)

(обратно) 5

 Так. Розмовляю (нім.).

(обратно) 6

 Добре. Скільки закінчили класів? (нім.)

(обратно) 7

 Чотири (нім.).

(обратно) 8

 Чи тримаєте вдома коней? (нім.)

(обратно) 9

 Тримаю. П’ятьох (нім.).

(обратно) 10

 Драгуни! (нім.)

(обратно) 11

 Служитиму в драгунах (пол.).

(обратно) 12

 Хто ти? (пол.)

(обратно) 13

 Як тебе звати? (рум.)

(обратно) 14

 Відпусти її! (пол.)

(обратно) 15

 Забирайтеся звідси! (пол.)

(обратно) 16

 Дідько! (пол.)

(обратно) 17

 Чудово (гал.).

(обратно) 18

 Давай! (угор.)

(обратно) 19

 Відійди, жінко! (угор.)

(обратно) 20

 Чи розмовляє хтось чеською? (чес.)

(обратно) 21

 Будете старостою камери. Там має бути порядок (чес.).

(обратно) 22

 Куди? (нім.)

(обратно) 23

 Що? (нім.)

(обратно) 24

 Вогонь! (нім.)

(обратно) 25

 Лічба (гал.).

(обратно) 26

  Приймальна.

(обратно) 27

 Чим ми можемо вам допомогти? (нім.)

(обратно)
Оглавление Освячення церкви Мобілізація Драгун Зустріч на польовій дорозі Москвофіл Родина 28 липня Арешт Терезін Талергоф Перемишль Українська комісія Поїздка на фронт Клецко Довга дорога додому Спекотний падолист Рава-Руська 1919 Крах Двадцяті роки Несподівана розв’язка Протистояння Нас освободили і нема на то ради! Війна Окупація Серпень 1944-го Два тижні вересня Поранення Вдома Пересильна тюрма Епілог