Читати книгу - "Клас пані Чайки"

йому сутичку, що відбулася під час поїздки на Євину дачу. Він здогадувався, як почувається Каська, зацькована рештою класу. Протягом трьох років дівчина не знайшла собі тут жодної подруги. Можливо, у розповіді Каміли була дещиця правди. Мовляв, вона заслужила на самотність своєю поведінкою. Але він не хотів бути таким, як решта. Хотілося поставитися до Каськи так, як інші повинні ставитися до нього. Так, як це зробила Каміла тоді, на дачі. Недовго думаючи, Войтек підійшов до Каськи й смикнув її за руку.

— Ходімо, проведу тебе.

* * *

— Навіщо ти це робиш? — запитав він у Каськи, коли обоє відійшли від гімназії. — Ти ж сама їх провокуєш своєю поведінкою. Ну скажи, навіщо?

— Я не провокую, — заперечила Каська. — Ти нічого не розумієш. Ти не був у нашому класі від самого початку, і немає чого мене повчати.

— Я просто бачу все це. Те, що ти робиш, і те, як вони реагують. Корчиш із себе бозна-що…

— Це ти корчиш із себе бозна-що і взагалі ні фіга не бачиш, — заявила Каська й, відвернувшись, побігла додому.

* * *

Того дня Каміла вперше за багато днів зайшла в інтернет. Протягом останніх тижнів вона купу часу приділяла англійській. Навіть читала в оригіналі різні книжки. Зараз узялася за детективи, бо колись її тітка Івона, яка постійно мешкала в Лондоні, переконувала, що найкраще вивчати мову, читаючи саме їх. «Детективи захоплюють настільки, що тобі хочеться дізнатися, хто вбивця, тому читаєш далі й далі». І Каміла читала. Переважно Агату Крісті й Артура Конан-Дойля. А все через те, що Міледі постійно загадувала їй складні вправи, хоча це й було всупереч шкільним правилам. Та Каміла добре розуміла, на що здатна злопам’ятна вчителька. Дівчина не намагалася заперечувати, проте весь час гнівалася й нарікала. Але, незважаючи на це, завзято вивчала нові слова. Каміла навіть не помітила, як їхні з учителькою стосунки перетворилися на поєдинок. От і зараз дівчина збиралася в інтернеті почитати щось англійською. На моніторі з’явився напис, який вказував, що на зв’язку був Примабалерон. Та не менш цікавим було те, що в чаті була також Каська! Каміла подумала: «Він щойно проводжав її додому. А тепер, мабуть, базікають у чаті». І відчула, як у серце щось немов шпигнуло. Згадалися Войтекові слова: «Передумаєш — подзвони. Сподіваюся, що цього разу не станеться, як у випадку із Чорним Міхалом, котрим ти зацікавилася, коли він уже знайшов собі Кінгу».

«Боже, тепер він звернув увагу на Каську, і я точно спізнилася! Я дурна, дурна, дурна, як валянок!»

Каміла несвідомо креслила на аркуші першу літеру Войтекового імені. Чітка друкована «W» вкривала майже всю сторінку, яка раптом впала зі столу й злетіла на підлогу. Каміла підняла її і здивовано побачила, що вона списана літерами «М». І враз пригадалося ворожіння на Андрія в першому класі, оте з яблучними шкірками. «А може, воно здійсниться тепер? Адже М — це W, просто догори ногами», — з надією подумала дівчина й глянула на монітор. Довго вагалася, чи не написати щось Войтекові, але поруч із його ніком залишався напис «Пустопорожніх ляльок ігнорують». Цього разу він справді боляче вразив Камілу. «Ні… не напишу», — вирішила вона, хоча й знала, що, коли сама не озветься до Войтека, він цього нізащо не зробить. «Ой леле», — зітхнула дівчина. Вона ще якусь хвилю сиділа, утупившись у монітор, а потім вирішила поворожити собі на картах таро. Літери склалися в речення «Щасливий випадок змінить твоє життя».

«Може, й справді!» — подумала Каміла й уявила собі сцену, як вона випадково наштовхується на Войтека, а той спершу її збиває з ніг, а тоді допомагає підвестися, і вони розмовляють, наче нічого не сталося. А потім усе складається так, як їй хочеться: освідчення, поцілунки… От тільки спершу Войтек мусить на неї наштовхнутися. Найкраще після уроків або на великій перерві.

Засинаючи, Каміла думала лише про це. Уявляла десятки ситуацій, коли вона падає на землю, а Войтек їй допомагає, і далі все в них чудово. Втомившись обмірковувати чергову сцену, у якій вона немовби випадково налетіла на хлопця, впала на сходах і зламала ногу, Каміла заснула.

* * *

Найскладніше завжди домогтися здійснення мрій. Каміла не раз про це чула, але чути — це одне, а пережити щось подібне самій — зовсім інше. Весь день у школі вона намагалася триматися якомога ближче до Войтека й знайти можливість немовби випадково на нього наштовхнутися. На жаль, цього дня хлопець майже не підводився з-за парти, на всіх перервах сидів і щось читав. І зовсім не спілкувався з Каською, що дуже здивувало Камілу.

«Може, вони приховують свої стосунки?» — подумала дівчина.

Усі її плани впасти перед Войтеком і зламати руку, ногу чи бодай натовкти собі синців, зійшли нанівець. Уроки закінчилися. І хоча в черговій сутичці з Міледі Камілі вдалося здобути перемогу: уникнути двійки й навіть отримати четвірку, цього разу вона навіть не зраділа.

Зі школи вийшла сама. Малгося й Мацек залишилися в бібліотеці. Каміла зупинилася на східцях перед гімназією. І раптом побачила Каську, за якою йшов Войтек. Він навіть почав за нею бігти, ніби хотів наздогнати. Каміла не вагалася жодної миті, плани здобути хлопця немовби «випадково» забулися.

— Войтеку! — голосно вигукнула вона.

Той озирнувся й почекав, доки Каміла підійде до нього.

— Проведеш мене додому? — спитала вона, краєм ока спостерігаючи за Каською, яка все віддалялася.

Войтек глянув їй в очі й посміхнувся.

— Звісно, — спокійно відказав він. Рушили повільно й мовчки, а тоді Войтек озвався перший: — Я гадав, що вже ніколи цього не дочекаюся.

Каміла лише усміхнулася у відповідь.

Маївка

Це були останні батьківські збори в цьому навчальному році й узагалі в гімназії. Не