Читати книгу - "Ти моє світло, Кеті Рід"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Отже, вони знали. Я звузив очі, досі свердлячи поглядом Альону. Я не міг дати їй зірватися з гачка, інакше Ксюша постраждає.
– Ти мене зрозуміла? – нагадав я.
Плечі дівчини опустилися.
– Зрозуміла, – знехотя буркнула вона.
Краще їй пам’ятати про записи, що надійно зберігалися у мене вдома на кількох носіях.
Посунувшись убік, я дозволив, нарешті, Альоні втекти – що вона і зробила. Якийсь час я дивився їй вслід, роздумуючи, чи буде вона тримати язика за зубами. Тому не одразу помітив, як навколо запанувала тиша, аж поки Ден не плеснув мене по плечу.
– Ну ти даєш, друже. Чому ти не розповів раніше?
Чому?..
– Бо мене ніхто не хотів навіть слухати, – відповів я, поглянувши на Ксюшу. Нагадуючи про той вечір, коли вона порвала зі мною.
В її очах заблищали сльози. Лера поруч занепокоєно посовалася, не знаючи, чи варто втрутитися. Та це було не потрібно – я не збирався ображати Ксюшу.
Вона більше не буде страждати через мене. Навіть якщо мені доведеться пережити весь біль самому.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти моє світло, Кеті Рід», після закриття браузера.
