Читати книгу - "Амулет стихій , Анна Стоун"

18.1

 З лісу за озером долинав спів птахів. Присівши на нижню лаву на трибуні, Лера, підперши рукою голову, дивилася на небо. Ліза стояла, притулившись спиною до колони. Дівчатка не перекинулися навіть парою слів, воліючи сидіти в тиші.

— Здається, він нас обдурив! Ми вже стільки тут сидимо, а його й досі немає! — підібгала губи Уляна, продовжуючи міряти кроками майданчик біля трибуни.

— Не маяч перед очима, вже голова паморочиться! — обурено зиркнула на неї Ліза.

Піднявшись з лави, Лера зробила крок до озера. Воно було тихим та спокійним, навіть вітер, що піднявся, не зміг порушити нерухомість водної гладі.

У самому його центрі, на камені, що виступав з води, сиділа Ленгріна, в легкій сріблястій сукні. Помітивши, що дивляться на неї, жінка піднялася і прямо по воді пішла до берега. Вона йшла впевнено і зовсім не боялася, наче під ногами була не вода, а твердий асфальт.

На берег жінка виходити не стала. Кивнувши на знак вітання, Леді Озера уважно подивилася на дівчинку, що стояла перед нею.

— Ви тут не бачили хлопчика? Його звуть Златарев Андрій! 

— Бачила! Він проходив тут хвилин десять тому! — її голос був схожий на дзвін дзвіночків. — А потім пішов!

— Я ж сказала, він нас надув! — підійшла ближче Уляна.

Лера відмахнулась від неї, не відводячи погляду від духу води.

— А куди він пішов?

— Туди, куди й збирався! Усі його слова були брехнею! — голос Леді Озера став твердішим. — Він був похмурий, коли прийшов сюди. А винна у цьому ти!

Лера від несподіванки оніміла.

— Я?

— Ти не мусила допомагати йому! Адже «Ала ін Рал» тебе попереджала! Це все добре спланована пастка! Ти повинна була відразу розповісти Мерліну про голоси та амулет! Адже він знайшов усі потрібні частини!

Лера стояла, не ворухнувшись. Звідки Леді Озера все дізналася?

— Біжи! Може, ще встигнеш його випередити, доки він не наробив дурниць! Запам'ятай це, адже тепер його життя висить на волосині!

Рвучко обернувшись, Лера побігла до Лізи, що залишилася біля лави.

— Ліза, якщо оберіг раптом потемніє, біжи до Мерліна і розкажи йому все! — Ліза почала сперечатися, маючи намір піти з подругою. — А ми постараємося випередити його, доки він не підійшов до вежі!

Не дочекавшись, поки подруга відповість, Лера кинулася алеєю. Уляна  поспішила за нею.

Дивно защипало в очах. Не зменшуючи темп, Лера бігла далі. «Ідіот!» — в серце здається встромили гострі зубці. Вони втратили дорогоцінний час, поки плутали вуличками, шукаючи потрібну дорогу. Лера тільки й думала, що приб'є цього нестерпного хлопця, коли вони його знайдуть. Але при цих думках їй хотілося розплакатися.

Попереду з'явився пагорб, на якому височів зруйнований храм. Лера починала розуміти, що коли книга відкривалася на одній і тій самій сторінці з Морлом, вона про щось попереджала.

Швидко подолавши досить велику відстань, дівчатка, майже не зупиняючись, побігли до саду. І саме вчасно! На галявині перед сторожовою вежею, оточеною кільцем дерев, стояв темноволосий хлопчик. До вежі йому залишалося кроків з десять.

— Златарев, стоп! — закричала Уляна.

Хлопчик зупинився.

— Це пастка! Морл нас використав для отримання амулета! Він зміг якось пробратися до наших думок!

Андрій розгублено подивився на неї, ніби вийшов із заціпеніння. То це були не зовсім кошмари, і його справді контролювали?! Хлопчик захотів якнайшвидше піти звідси, щоб його сни не справдилися.

Так би все й закінчилося, якби вони не підійшли надто близько.

— Потрібно йти негайно. — тихіше сказала Лера, озираючись по сторонах.

Окинувши поглядом сіру вежу, вони поспішили до виходу із саду. Але шлях їм перегородили два хлопчики та білява дівчинка.

У того, що стояв у центрі, було темне, злегка зачесане на один бік волосся, рівний овал обличчя, невеликі губи та незвичайного кольору очі. При різному світлі вони ставали то зовсім синіми, то майже зелено-блакитними.

Скрививши губи в переможній усмішці, хлопчик виступив уперед. Серед цих трьох він, мабуть, був головним.

Лера не могла зрозуміти, що відбувається, хоча її попередили, що готується пастка. 

Все це від початку було підлаштовано кимось дуже могутнім. Тим, хто міг опанувати магію навіювання. Хлопчик схопився за голову.

«Не страшно. Вони просто діти, на рік чи два молодші за нас, а тому не повинні добре володіти магією». — подумав він.

Але в цьому Андрій помилявся. Трійця чарівників мала навички чарівного бою набагато кращі ніж вони, і в цьому їм незабаром довелося переконатися.

Хлопчик з зухвалою переможною усмішкою без попередження підняв руку і промовив невідоме заклинання.

Не встигнувши відреагувати Уляна, Лера та Андрій були відкинуті на землю.

Ошелешена побаченим, Лера не відразу зрозуміла, що лежить на траві. У нього що родова магія? Як же перемогти такого чарівника?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍