Читати книгу - "Білий замок на Чорній скелі, Костянтин Матвієнко"

на мить спалахнувши вогниками зацікавленості, а тоді одразу вкрилися поволокою відстороненості.

— Сідай, Ноде, — верховний адепт різким помахом вказала на стілець навпроти.

Нод проігнорував його, обравши інший — під стіною, так, щоб жінка опинилася праворуч. Він перебував у затінку і міг бачити усе приміщення, тоді як її обличчя освітлювалося канделябром над дверима. Загрі, вочевидь, не сподобалася обрана Нодом позиція, проте вона змовчала. Нод бачив за її спиною у протилежному кутку за столом трьох чоловіків у костюмах, які мовчки попивали каву. Мовчазна поведінка трійці, їх костюми та кава увечері виглядали зовсім неприродно на тлі веселої безтурботності молоді, яка вже наповнювала паб реготом та дзеленчанням пивних кухлів. Нод, розглядаючи цих трьох, не відразу зміг вирішити, чи то Загра навмисне демонструє йому наявність у неї охорони, чи справді непокоїться за свою безпеку.

— Отже, ти друг бастарда королеви, — голос керманички сектантів виявився низьким і сиплим.

— Друг не дозволив би називати друга бастардом. Утім... — Нод підвів свої зелені очі на Загру і з подивом відчув, що їй ледь вдалося витримати його погляд.

— Йайд розповідав, що ти цікавишся нашим вченням...

— А що ним цікавитися? — байдуже кинув Нод. — Ви — звичайні психопати з ознаками садизму та манії величі. Та з прагненням до світового панування, саме собою.

Загра отетеріла від почутого, але швидко оговталася й запитала:

— Чого ж тоді ти шукав зустрічі зі мною?

— Бо мені треба того, що й вам — влади і грошей.

— А ще слави, — з посміхом додала Загра. — Які ж примітивні та однакові бажання у чоловіків!

— Коли судити з того, чим займаєтеся Ви, мадам, то й жінки не цураються такого примітивізму у своїх потаємних прагненнях.

— Доладно балакаєш, однак помиляєшся. Щодо мене, принаймні.

— І які ж цілі у Вас?

— Служіння Ратху, спасіння людських душ і загальне благоденство! — з її тону важко було зрозуміти, чи говорить вона серйозно.

— Про служіння якось іншим разом, мадам,.. — іронічно всміхнувся Нод.

— Якщо маєш для нас значущу пропозицію, кажи! Інакше начувайся! — Загара намагалася вдавати з себе грізну та небезпечну, але, знову-таки на його подив, виглядало це непереконливо.

— Що вам відомо про енергетику Ланодського престолу? — ще не закінчивши фразу, Нод відчув, що поцілив у десятку. Очі Загри спалахнули жовто-коричневими іскрами, рука сіпнулася у мимовільному жесті. Вона глибоко вдихнула, відкидаючись на стільці.

— Звідки ти довідався, що я цим цікавлюся?

— Не тут, мадам, — посміхнувся хлопець. Його веселила думка, що він називає керманичку таємничої секти, професорку так, ніби вона — господиня у борделі, де він нещодавно ошукав Лара із Преном. — Чи не варто нам прогулятися?

Не чекаючи її згоди, парубок підвівся та рушив до виходу, демонстративно не турбуючись, чи піде вона за ним. Обернувся лише на крутих сходах, недбало подаючи руку, аби Загра, що таки подибала до виходу, не перечепилася. Охоронці прямували слідом. Пристосовуючи свою ходу до коротких кроків вченої сектантки, Нод повів її порожньою алеєю університетського парку та, трохи помовчавши, почав свою розповідь:

— Я цікавлюся історією ратхарів. Не містичною маячнею вашого вчення, а тим, що сталося із другим континентом, якою була його цивілізація, матеріальними артефактами, що від неї лишилися, — він зупинився під ліхтарем, який щойно засвітився, та одним точним рухом дістав із внутрішньої кишені куртки стилет у чорних піхвах з біло-жовтавим різьбленим руків'ям. — Такими от, наприклад. — Нод двома руками тримав кинджал перед обличчям Загри, стискаючи його вказівними пальцями за вістря та руків'я. — Вам часом не доводилося чути про вісім таких ножиків, що колись їх повстромлювали у графа-садиста? Легендарна історія.

Загра помітним зусиллям змусила себе оговтатися від побаченого і просипіла:

— Невже справжній?! Ніколи не могла зрозуміти, чому наші тоді не забрали кинджали, адже вони становлять величезну сакральну цінність.

— І не лише сакральну, — докинув Нод, озирнувшись на охоронців жінки, які стояли так, що не могли чути їх розмову. — Тоді вбивць злякали графські гайдуки. Кинджал оригінальний. Наскільки я знаю, інші сім зберігаються у імператорській скарбниці.

— Так. А цей де ти взяв? У королівському палаці?

— Ні, мадам. Походження кинджалу банальне — його викупили у гайдука, який поцупив артефакт з місця вбивства.

— Хто викупив?

— Це давня історія. Повернімося до енергетичних властивостей місцевого Престолу. Яка фізична природа цього явища, на Вашу наукову думку? — Нод сховав кинджал, всміхаючись до Загри очима — вона відвела погляд, але буркнула:

— Чому я маю тобі це пояснювати?

— Ну, я Вам теж багато у чому можу бути корисний. Гадаю, посадити на трон Ланоду Ліруда — не головна Ваша особиста мета, мадам. Та й тріумвірат у секті Вас, гадаю, вже обтяжує. Куди ефективніше було б, якби Ви одноосібно керували нею...

— Тихіше ти! — вона пересмикнула плечима під поглядами охоронців, які спостерігали за ними оддалік. — Гаразд, слухай! Вивчаючи магнітне поле Деоли, ми зауважили, що у Аріоді наявна його постійна аномалія.

— Себто?

— Взагалі напруженість магнітного поля планети не вельми коливається. Винятки становлять райони покладів, наприклад, залізних руд. А у цьому місті спостерігається аномальна напруженість, — Загра рушила далі алеєю, Нод — поряд. — При цьому від околиці до палацу напруженість зростає рівномірно, досягаючи максимально значення в акурат у Королівському палаці, точніше — у Тронній залі. Вам, сподіваюся, відома та обставина, що трон Ланоду являє собою уламок метеорита?

— Звісно, відома, однак повернімося до напруженості того поля.

— Ареал сталого зростання напруженості поля овальний, а у його геометричному центрі розташований трон, — тепер Загра говорила не так збуджено — ймовірно, її заспокоєнню сприяв «науковий» характер розмови.

— Чим це явище пояснюють вчені? — Нод зробив спробу скористатися з її настрою, щоб довідатися, що саме відомо сектантам.

— Ймовірно, там перебуває якийсь генератор поля. І я припускаю, що він є рукотворним, а не природним.

— Цілком може бути, мадам. Гадаєте, королі Ланоду знають його таємницю?

— Знають?! — у якомусь азарті відповіла «Її Палаюча Мудрість». — Я певна, що за допомогою генератора поля ще Ваш тезка король Нод Перший зумів примусити до покори повстанців, вплинувши його випроміненням на свідомість бунтівників.

— Цікаво! — Нод не подав виду, що збагнув мету, якою одержима співрозмовниця. — Що ж, я спробую допомогти Вам більше дізнатися