Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"

Поки я пильно стежила за босом, гадаючи, чи рушить він до мене, чи на цьому його «справи» ще тривають, одна дівуля все ж набралася нахабства і шампанського, і приперлася до стійки для знайомства зі мною, прихопивши з собою подругу. Вона бодай була тверезішою і вмовляла Мінну — так вона зверталася до того рудого згустку п’яної відчайдушності — не влаштовувати сцену, адже господиня вечірки і так має на неї зуб.

— Ніяк не збагну, що він в ній знайшов?

Мінна змахнула рукою, немов я магазинний манекен, і вона обурена вбранням, підібраним для мене продавцями. Це «Діор», лярво! Тільки патякни щось про мою рожеву цукрову вату!

— Може, вона ноги розсуває ширше? — вона спробувала крізь купу шарів воланів оцінити мій хист щодо розтяжки та гнучкості, але насилу сфокусувала погляд. — Хто вона взагалі така?!

Королева весняного балу в середній школі, між іншим! Кетті Бек тоді захворіла на вітрянку, і комітет вибрав мене їй на заміну, однак це Мінні знати не обов’язково.

А ще я покоївка з купою привілеїв, за якою, якщо вірити Сильвії, упадає Тоні Соретті. Заради мене він прибирав у вітальні, вдягнений в труси з зіркою на дупі, а ще купляв мені діаманти. Жодна з вас не домоглася цього від нього.

— Ми з Ентоні були спорідненими душами…

Жестом попросивши бармена повторити — я ще не вирішила, чи новий коктейль піде в мене, чи цій падлюці на голову, — я прочистила горло. В грудях згустилася липка паніка, а плечі й спина напружилися, як і мозок — чи була серед босових крихіток Мінна? Поки вона розпиналася, саме час покопирсатися в пам’яті на випадок, якщо я коли-небудь викидала її вранці. Утім, скандал з цією я б запам’ятала надовго.

Мінна… Мінна… І все одно її ім’я здалося знайомим. Гм, а чи не та це, бува, Мінна Вінклер, яка примудрилася після Тоні застрибнути на Великого Джо, і все це трапилося за півтора тижня до моєї появи в пентхаусі?

Про цю історію в мережі згадували побіжно — доказів того, що сталося, було обмаль, — але спершу Мінну Вінклер, що раніше прикрашала цицьками чоловічі журнали, двічі бачили в товаристві молодшого Соретті, а потім хтось із персоналу «Вітторії» забув щось на роботі, повернувся після закриття й застав цю хвойду на кухні зі старшим аж ніяк не під час приватного майстер-класу з приготування равіолі.

З огляду на велелюбність обох Соретті, я навіть не здивована, що вони вистрілили в одну й ту саму качку — рано чи пізно їм все одно забракнуло б свіжої дичини на Мангеттені.

— Та ви трахалися всього три рази. З твоїх слів, — раптово допомога прийшла, звідки я не чекала, — Мінну осадила подруга.

Порскнувши, я проковтнула смішок. Цікаво, які ще аргументи у неї в запасі?

— Я сподівалась, ми от-от оголосимо про заручини, — промокнувши пальцями куточок ока, хоча блищали вони від випивки, а не від сліз, вона ледь не проштрикнула довжелезними нігтями своє очне яблуко, зображаючи журбу. — Ну, ти знаєш, йому дружина для спадку потрібна. А три рази для Соретті — це вже серйозно.

Отакої! Їй і про умови від Великого Джо відомо?! Цікаво, коли вона довідалась? Й від кого саме з Соретті? Можливо, я усе-таки недооцінила її інтрижку з моїм босом? Втім, цей монолог кинутої вагіни почав мене обтяжувати, і через нього я випустила з поля зору Тоні, тож настав час Мінні перерватися. І заткнутися.

— Два, — я показала їй вказівний і середній палець, хоча воліла б обмежитись останнім. — Той раз, коли ти злягалася з його батьком, не рахується.

Тепер порскнула вже її подруга, а сама Мінна, роззявивши рота, подумки шукала слова, щоб послати мене у відповідь. Та її п’яні мізки працювали поганенько.

— До речі, Мінні, вона має рацію, — о, з’явився, щойно запахло бійкою! — Може, мені краще називати тебе мачухою? Чи з Великим Джо про заручини не йшлося?

Вставши позаду мене, Соретті просто не міг мовчки спостерігати за тим, що відбувається.

Обличчя його колишньої підстилки налилося кров’ю, як соком перестиглий томат, що ось-ось лусне. І за секунду, не вигадавши нічого кращого, Мінна рвонула в мій бік. Випередивши її, Тоні за два кроки опинився між нами.

Від його постаті, що раптом виникла на шляху, та навіжена перелякалася і спробувала загальмувати, але підвернула ногу. Високі підбори майже так само небезпечні, як пияки за кермом.

Подруга ледве встигла зловити бідолаху за мить до ганебного падіння.

Вхопившись за рукав піджака боса, я заклякла, не уявляючи, що трапиться далі. Може, нас цієї ж хвилини викинуть звідси стусаном під зад?

Але цього не сталося. Схоже, всім було начхати. На Мінну, не на нас.

Шкірою я, як і раніше, відчувала чужі погляди. Цікаво, який гель для душу з колекції Соретті змиває їх безслідно?

— Більше пригод на свою чарівну дупку не знайшла, Лізбет? — оцінивши, що загроза минула, Тоні грайливою посмішкою, як гумкою, спробував стерти неприємний осад.

Але він з’явився в мене ще до знайомства з Мінною.

— Залежить від того, що передав тобі той хлопець.
— Стежила за мною, — жодної крихти подиву не вчувалося в його голосі.

— Тільки не кажи, що тебе зачіпає відсутність моєї безмежної довіри до тебе і твоїх вчинків? Після усього, що ти вичворив…

Нехай він і просив лише про неї.

Нервовим рухом потягнувши зі стійки келих на тонкій ніжці, я ковтнула терпкий коктейль.

— Я б здивувався, якби це було так. Не переймайся, Бессі, не варто.

— Ось як? Тоді що у тебе в кишені? — вимогливим тоном запитала я, якщо чесно, не визначившись, чого хочу більше: відвертої відповіді чи звичайного блефу Соретті. — Сумніваюся, що це колекційні картки з автографами бейсболістів. Там… Тоні, там наркотики?

Закотивши очі, він вийняв з піджака не пакетик із порошком чи пігулками, а карту пам’яті. Так, ну… це вже ліпше. Майже. Якщо забути, як він її отримав.

— Це що?

Помітивши моє спантеличення, Соретті сховав її назад і дав мені щиглика по носі.