Читати книгу - "Факультатив для (не) літаючої гарпії, Крістіна Логоша"

Ми домовилися по черзі чергувати біля казана. Хоч ігрова кістка підтримувала необхідну температуру, але, бачачи її невдоволення, ми не ризикнули залишати зілля без нагляду. Моя черга мала наступити годині до шостої ранку, і я спокійно заснула.

***

— Вставай, вставай! — тріпала мене Рінка.

— Ще хвилиночку, — сонно пробубніла, намагалася від неї позбутися.

— Зволікати не можна, вона піде. А я без тебе не впораюся, — сказала фарві, остаточно розбудивши мене.

— Хто піде?

— Мадді.

Я різко підвелася, оглядаючи кімнату. У центрі пентаграми горів казан, але чоловічки, яка мала стежити за ним, не було.

— Ходімо швидше, я знаю, де вона, але мені потрібна твоя допомога.