Читати книгу - "Незвичайні пригоди Марко Поло"

й думали, що про насолоди. Він сидів на своєму золотому троні, високо над усіма, і терзався важкими роздумами.

його погляд перебігав з Марко Поло на Хіу Хенга, з Хіу Хенга — на Ахмеда. Хто вони такі? його друзі чи вороги? Хан Кублай самовдоволено посміхнувся: хто б зважився бути його ворогом? Але владу треба щоденно завойовувати і зміцнювати, і тому він не міг обійтися без Хіу Хенга, Марко Поло, Ахмеда та багатьох інших, котрі допомагали йому володарювати над чужими народами. Він цінив їхній розум, хоч і не любив жодного з них.

Після тривалої мовчанки імператор сказав Ахмедові:

— Ви — міністр фінансів. Ви чули, що сказали ці двоє? Тепер я хочу почути вашу пораду.

Ахмед не видав свого вдоволення. Він розумів, що хоче сказати хан Кублай. Ти, Ахмед, повинен дістати для мене гроші. Ось що значили його слова. Настав час завдати удару ненависному Хіу Хенгові. З Марко Поло, оцим молодим лисом, який так уміло вкрався в довір'я імператора, він розрахується пізніше.

З належним благоговінням Ахмед став перед ханом.

— Ваш відданий слуга просить у вашої величності кілька хвилин уваги. Я, недостойний, своїм обмеженим розумом наважусь порівняти державні справи з великим полем. Раніше ніхто не обробляв його, і воно було все заросле травою. Але тепер, за дорученням вашої величності, я розорав його. Частина його вже оброблена, а частина ще ні. Подекуди воно тільки-но засіяне, а подекуди вже й зеленіє вруно. Якщо ж не буде призначено охоронця і посіви витопчуть, урожай визріє жалюгідний.

Міністр Ахмед навмисне зробив паузу і швидко глянув на хана, який слухав його з явним інтересом.

— Людина, яка наглядає за моїми діями, — канцлер Хіу Хенг. Фактично він охороняє поле. Та якщо він не матиме достатньої енергії, зусилля того, хто обробив поле, будуть марними. Якщо ж він і матиме таку енергію, але небо не пошле дощу, поле не вродить. Якби ваша величність надали мені ще більшої влади, це й було б тим дощем, що потрібний для врожаю. Тому я прошу ласки вашої величності.

Хан Кублай вдоволено посміхнувся до Ахмеда.

— Прудконогого собаку не люблять лисиці, — сказав він. — Але як можна, щоб його не любив господар? Я наказую канцлерові Хіу Хенгу надати міністрові Ахмеду повну свободу дій у фінансових справах. Нехай Коготай потурбується про посилення охорони Ахмеда.

Ахмед переміг. По залі з вуст в уста пробігла звістка про те, що хан Кублай обдарував ще більшою владою міністра фінансів,

Дні покоротшали. На вулицях Камбалі з'явились навантажені вугіллям вози. Перед садибою венеціанців теж спинився віз, і з нього висипали чорне каміння. Живучи в Венеції, Марко не мав жодної уяви про камінці, які горять набагато краще, ніж деревне вугілля, і цілу ніч зберігають жар. Але за останні роки йому довелося побачити стільки незвичайних речей, що його вже ніщо не дивувало.

На вулиці й провулки Камбалі прийшла осінь. Вітер мчав над скошеними полями, шарудів у загорожах з рисової соломи, розгойдував дерева в імператорському парку і зривав з гілля листя.

Двадцять восьмого вересня дуже пишно було відсвятковано день народження імператора. Двадцять тисяч князів, офіцерів, чиновників та інших вельмож одержали гаптовані золотом і сріблом вбрання, білі чоботи та багато оздоблені жовті пояси. Марко теж отримав від імператора новий одяг. Коли всі зібралися у великій залі, здавалося, ніби там самі королі.

Але небо в цей день було сіре, каламутне, і в імператора знову болів живіт. Християни, сарацини, буддисти, представники всіх релігій і всіх народів, які жили при дворі великого хана, просили своїх богів послати йому благословення і довгі роки життя, здоров'я й щастя. Татарські піддані й народи підкорених країн прислали ханові коштовні подарунки.

Магометанські купці принесли імператорові, який дуже любив мисливство, соколів та орлів з Киргизії. На знак особливої ласки хан Кублай наказав поставити перед ними страви з свого власного стола. І раптом сталось щось нечуване: чужоземці, знітившись, відмовились їсти подану їм їжу. Найстарший з них, високий, білобородий купець, насмілився пояснити, що вони вважають м'ясо нечистим, оскільки воно приготовлене з тварин, забитих не за законами їхньої релігії.

Хан Кублай наказав покликати магометан до трону.

— Мої страви вам не до смаку, — сказав він, аж пожовтівши від гніву, — а тому беріть свої речі і йдіть геть!

Тоді полковник Ван Ку впав перед ханом навколішки і попросив вислухати його.

— Що ви хочете? — здивовано спитав його хан Кублай. — Кажіть швидко.

Ван Ку підняв голову і гучним голосом промовив:

— Пробачте, ваша величність, але я мушу вам розповісти, що я вичитав у священній книзі сарацинів. Там написано: «Убивайте всіх, хто молиться багатьом богам».

Запала мертва тиша. Полковник Ван Ку, за походженням китаєць з півночі, хоробрий воєначальник, зважився відкрито виступити проти магометан. Всі добре знали, що цей удар у першу чергу спрямовано проти імператорського улюбленця Ахмеда, який завжди роздавав своїм єдиновірцям найкращі посади.

Магометанські купці спинились. Хан Кублай підкликав їх до себе.

— Ви чули, що сказав Ван Ку?

Старий купець розгублено озирнувся. Тоді до трону підійшов Ахмед, упав навколішки і попросив слова. Але хан Кублай велів йому мовчати. Одному з придворних було наказано привести магометанських учених, і коли вони з'явились, імператор спитав найповажнішого з них:

— Чи у вашій священній книзі написано: «Убивайте всіх, хто молиться багатьом богам?»

Вчений зніяковів.

— Так, написано, ваша величність, — відповів він.

— І ви вірите, що ваші священні закони — від бога? — Імператор говорив діловим, спокійним тоном, ніби хотів підбадьорити вченого.

— Без сумніву, ваша величність! — твердо відповів учений.

Тоді імператор вкрадливо запитав:

— Якщо ваш бог наказав вам убивати невірних, чому ж ви не виконуєте його заповідей?

Підступне запитання примусило магометанина забути про обережність.

— Ми ще не можемо цього зробити. Для цього ще не настав час, — відповів він.

По залі пронеслась хвиля обурення. Ахмед судорожно стиснув кулаки. Гнів і ненависть сповнили його серце.

— Але я можу убити вас! — вигукнув хан Кублай. — Візьміть його і відрубайте йому голову! Інших киньте до в'язниці!

Охоронці схопили нещасних і потягли через залу.

Ван Ку відійшов від трону, його друг Чжоу Ін, начальник одного з відділів центральної канцелярії, мовчки поклав йому на плече руку.

Міністр Ахмед був збуджений до краю, його ніби хтось здавив за горло. Ці дурні накоїли такого, що могло зруйнувати все створене ним. Про нього, то хай відрубують тому старому голову, а інших згноять у тюрмі. Це його не турбувало. Але він дуже добре знав, що гнів хана