Читати книгу - "Заборонені чари"

одне, а коли підслуховує — зовсім інше. У другому випадку вона напружена й зосереджена, кожне слово надто голосно віддається в її голові.

Маріка з Алісою ретельно обшукали свої кімнати, а також кімнати сера Генрі, але не виявили присутності „жучків“. Утім, Стена це нітрохи не заспокоїло, він збирався був заговорити про те, що подальше перебування Маріки в батьковому замку стає вкрай небезпечним, але вчасно прикусив язика. Якщо Норвік буде визнано небезпечним місцем, то дівчатам доведеться знайти щось безпечніше. Заперечуючи проти сестриної пропозиції, Стен, одначе, від самого початку розумів, що не стане опиратися цьому планові, коли не залишиться іншого виходу. А виходу, схоже, не залишилося…

Коли армія наближалася до Інсгвара, Стен несподівано почув, як його подумки викликає Анте Стоїчков. Голова Ради поспішав йому назустріч, щоб терміново поговорити. Вони зустрілися миль за п’ять від міста і решту шляху подолали разом. Стоїчков розповів Стенові про останні події, які ще дужче заплутали й без того непросту ситуацію.

Виявилося, що вчора ввечері, з майже п’ятиденним запізненням, сотник Влад Котятко нарешті зволив відгукнутися на попередження членів Ради і повідомив про двох підозрілих чужинців, які невідь звідки з’явилися в Мишковичі. Їх звали Кейт і Джейн Волш, вони представлялися подружжям, але точнісінько підходили під опис зниклих брата й сестри з такими ж іменами. Аліса мала багато картинок, зроблених фотокамерою, з зображенням Джейн і кілька — з Кейтом. Вона передала з десяток таких фотоґрафій Флавіанові, й Котятко підтвердив, що на них справді зображено подружжя Волшів. Ні найменших сумнівів у нього не виникло.

На жаль (і це найбільше розлютило Стена), Котятко дозволив Волшам залишити Мишкович. Вони сіли на „Самотню зорю“ й відпливли до Ібрії. За всіма розрахунками, ще позавчора ввечері вони мали прибути в Канабру. Проте в Канабрі не було жодного порталу; та й на всьому північному узбережжі Ібрії мешкало лише три родини Конорів. Флавіан уже відрядив на пошуки Волшів кілька загонів на чолі з Конорами. Втішали хіба дві обставини: по-перше, за словами господаря гостинки, де зупинялися Кейт і Джейн, вони збиралися їхати прямісінько до Паланти; а по-друге, на тому ж кораблі відплив Октавіан Траяну зі своєю дружиною Боженкою. Залишалося сподіватись, що Траяну виявиться не таким роззявою, як Котятко. Та й Боженка Корач дуже тямуща дівчина…

Вислухавши розповідь Стоїчкова, Стен не знав, що й думати. І він не був самотній у своїй розгубленості — цього не знав ні Стоїчков, ні решта членів Ради. Маріка з Алісою також губилися в здогадах. Але так чи інакше, хай що тут робили Кейт і Джейн, одне було очевидно: зв’язок між світами став доступний стороннім, і ситуація вийшла з-під контролю. Минулої ночі відбулися збори Ради в неповному складі, і всі одинадцятеро братів та сестер, включно з Жихом, Танич та княгинею Зареною, погодились на тому, що слід негайно оприлюднити Заповіт й оголосити загальну мобілізацію Конорів, а Маріка з Алісою мають якнайшвидше залишити Норвік, потай оселитися в іншому місці й узятися до спорудження порталу. Ухвалення остаточного рішення відклали до прибуття Стена — хоча й так було ясно, що він не заперечуватиме. Сувора дійсність диктувала свої умови, з якими доводилося миритися. Наступні збори було призначено на сьогоднішню ніч, і перед голосуванням Стен збирався запропонувати, щоб Маріку та Алісу супроводжував досвідчений Конор, що видаватиме з себе німого й трохи недоумкуватого родича — старшого брата або дядька. До дивацтв каліки ніхто не стане прискіпуватися, до того ж дівчата опікуватимуть його, поможуть зорієнтуватися в чужому світі, а він, у свою чергу, в разі необхідності захистить їх. Та й спорудження порталу піде набагато швидше.

Стен не сумнівався, що Рада прийме його доповнення до плану, а Маріка пристане на це. Анте Стоїчков визнав думку слушною, вирішив підтримати його в цьому питанні і навіть запропонував свою кандидатуру на роль недоумкуватого дядечка — чи, радше, дідуся. Стен і сам хотів би супроводжувати Маріку з Алісою, проте розумів, що це неможливо. Він мусив змиритися з тим, що найближчі кілька тижнів йому доведеться провести в тривожному чеканні, мучитися від невідомості й молити Спасителя про щасливе повернення сестри…

Надвечір військо вже розмістилося в Інсгварі та його околицях, а всі непрості орґанізаційні питання, пов’язані з розташуванням такої великої армії в одному місті й постачанням його провіантом, було вирішено. Задля уникнення можливих непорозумінь та конфліктів, Стен подбав про орґанізацію патрулювання вулиць і охорони фортечних мурів спільно з князівськими дружинниками та міською вартою, а довкола Інсгвара було виставлено цілодобові дозорні пости. Оскільки на появу ворожих сил очікували не раніше ніж за чотири доби, Стен оголосив, що решту цього дня і весь наступний день вільні від чергувань та нарядів солдати можуть відпочивати. Прості воїни, втомлені півторатижневим походом, натхненно сприйняли заяву свого очільника і за один вечір винищили щонайменше місячний запас вина з інсгварських льохів. А для князів та воєвод знатні городяни влаштували бучний бенкет, який ще до настання темряви вилився в ґрандіозну пиятику. Стен аж ніяк не був у захваті від такої гульні, проте розумів, що людям треба дати можливість розслабитися. Сам він майже не пив і нетерпляче чекав, коли на землю опуститься ніч, щоб, пославшись на втому, піти з бенкету і взятися до важливіших справ.

Стен звільнився лише на початку десятої. В домі Лодислава Савича він змінив своє багате вбрання, яке вдягнув для бенкету, на простий та зручний костюм і, скориставшись порталом, передовсім навідався до свого мишковарського кабінету, аби перевірити сестрине припущення про те, що Кейт і Джейн могли скористатися її порталом ще до того, як вона його вимкнула. Сама Маріка не могла потрапити до Мишковара, а просити когось із місцевих Конорів оглянути її покої не хотіла.

Опинившись у замкненій ніші, де було сховано його портал, Стен відсунув убік шафу і тут-таки зрозумів, що в його кабінеті побували непрохані гості. Замок на дверях було зламано, в шухлядах письмового столу хтось порпався, книжки на полицях було переставлено, а на стільці посеред кімнати лежала записка. Стілець було навмисно поставлено так, щоб він відразу привернув до себе увагу.

Стен узяв до рук записку. Починалася вона слованською, з численними помилками, всі літери було виведено старанно, проте вигляд вони мали чудернацький.