Читати книгу - "Регент. Право сильного, Анні Кос"

— Мені про це нічого невідомо, — голос юнака відчутно похолов, але щоки спалахнули від збентеження. 

— Адже якщо це правда, то регент і справді закриє очі на те, що відбувається в гаремі. Якби в мене були підстави вірити цим чуткам, хоча б найменші докази, то знайте, що я б не став перешкоджати вашим зустрічам із Сурією. Інакше я просто змушений простежити за тим, щоб дівчина не зганьбила своє добре ім'я та честь. Скандали в палаці неприпустимі.

Лікіт ледь зубами не скрипнув. То євнуху потрібні докази? Чого саме? Того, що його лорд і Арселія прагнуть бути разом, чи... вже були? Джаліл ніби його думки прочитав:

— Я б справді хотів допомогти вам, пане. Але дайте мені щось, на що я міг би спиратися. Вашого усного свідчення в тому, що лорд регент віддає перевагу імператриці, а не наложниці, буде цілком достатньо. Присягаюся, це залишиться суто між нами, але ваш шлях до серця Сурії стане значно коротшим.

Ось вона, хвалена південна гостинність, послужливість і щирість.

— Боюся, тут я безсилий, — юнаку коштувало чималих сил стриматися. — Подальші наміри лорда регента щодо наложниці мені невідомі. Упевнений, однак, що інтереси імперії для Ульфа Ньорда завжди стояли і стоять вище за власні. Наскільки я знаю, те ж саме стосується і ясновельможної пані.

Джаліл сумно посміхнувся.

— Що ж, приємно знати, що країна в надійних руках. А право на щастя? Ну що ж, воно дано не кожному, — він зітхнув. — Проте життя триває. Якщо щось зміниться, дайте знати. Буду радий допомогти Вам.

Євнух чемно вклонився і залишив Лікіта на самоті, тому не помітив сповнений ненависті погляд, який ударив у спину. Проте яка різниця? Не вперше і далеко не востаннє.