Читати книгу - "Потраплянка на заміну, Літа Най"

Жінка все ще тримала в руках той невеликий камінчик, що, вочевидь, був замком. Я змогла побачити на його гранях якісь символи, а сам камінь випромінював приглушене сяйво. Але краще роздивитися цей магічний затвор мені не вдалося: Ефа обійшла мене, і сильно штовхнуло в спину, наближаючи до сяючої арки.

– Час, дорогенька, – розтягуючи слова, промовила вона. – Можливо, після перетину порталу тебе відразу вб'ють. Ну то що, будуть останні слова?

Я ж зараз думала трохи над іншими словами. А саме, що мені такого сказати демонам, щоб вони мене не тільки не вбили, а й не заподіяли шкоди. Може я зможу їм щось запропонувати?

Коли носочки моїх туфель уже занурилися в іскристий туман порталу, позаду почувся шум.

– Ще один її крок і ти, Ефо, залишишся без голови.

Я глибоко вдихнула. Цей злий, владний, наказовий і такий рідний голос розлився теплом по всьому тілу. Раптом усі проблеми немов випарувалися, і на секунду здалося, що я в безпеці. Тепер мені ніхто не зможе нашкодити.

Ефа різко розвернулася і переляканими очима витріщилася на Дарлема. Я змогла трохи відійти від арки і побачити, що крім мого чоловіка тут було ще кілька людей, зокрема Тредан. Мабуть саме він показував дорогу до порталу. У руках Повелитель тримав щось дуже схоже на людську гвинтівку, і направляв її на Ефу.

На жаль, ця зміюка не розгубилася і в одну мить схопила мене за руку і смикнула до себе, загороджуючись моїм тілом. Повільно вона почала відступати до краю виступу, тягнучи мене за собою.

– Не підходьте, – вимовила вона. – І без різких рухів. Ти ж не хочеш, щоб із твоєю дорогоцінною дружиною щось трапилося, чи не так, Дарле?

Чоловік повільно опустив зброю і жестом руки наказав своїм людям відійти. Ми ж усе наближалися до обриву. У якийсь момент Ефа відпустила мене і відійшла на кілька кроків. Не встигла я зрадіти, як переді мною з'явився її дух-хранитель. Цього разу величезну змію бачили всі, бо з натовпу чоловіків почувся гомін. Змія різко піднялася вгору: тепер її голова була на рівні моїх грудей. Тіло колихалося взад-вперед і вона доволі голосно шипіла. Я важко ковтнула і спробувала зробити крок назад. Та обернувшись, побачила, що йти мені нікуди – далі тільки прірва.

– Давай з тобою зіграємо в одну гру, дорогенький, – розтягнувши губи в злісній усмішці, почала Ефа. – Називається: «Що тобі дорожче?». Зараз у мене є дві важливі для тебе речі: твоя дружина і замок від порталу у світ демонів, – жінка підняла руку і показала магічний камінчик. – Я віддам щось одне. І тобі, Дарлем, доведеться вибрати.

Моє серце пропустило удар. Як можна обирати, між такими речами? На одній шальці життя однієї людини, а на другій – усіх жителів Тенталя. Якщо зараз Повелитель врятує мене, то демонів нічого не стримуватиме, щоб вдертися в цей світ і повбивати всіх людей.

Я підняла погляд на Дарлема. Він теж дивився на мене. Ніжно, лагідно, любляче і з такою тугою, що в грудях защеміло, а на очі навернулися сльози. Він не обере мене. Не зможе пожертвувати світом, який поклявся захищати.