Читати книгу - "Темний союз, Дроянда"

Анна заплуталася і подивилася на Алекса, який стояв біля дверей. Він, здається, вже чекав цього моменту, бо його погляд був твердим і впевненим. Він стиснув її руку, не кажучи нічого, але Анна зрозуміла, що він готовий підтримати її в будь-якому рішенні.

— Я... я не знаю... — пробурмотіла вона, відчуваючи, як знову стискається в грудях. Це все було занадто раптово, і вона не була готова до того, щоб змусити Алекса бути частиною цього.

Алекс, прочитавши її сумніви, тихо промовив:

— Якщо це тобі важливо, я буду там. Я підтримую тебе, і я не хочу, щоб ти була одна в таких моментах.

Анна, почувши ці слова, подивилася на нього, а потім на свою вчительку.

— Добре, — сказала вона знову, подаючи знак, що Алекс може залишитися. — Моя мама не може бути тут сьогодні, тому якщо це зручніше для вас, він буде на зборах.

Пані Ана Павлівна кивнула і, здається, навіть прийняла це як норму. Вона не заперечувала, бо знала, наскільки важливе для Анни і її підтримка, і можливість бути з Алексом, особливо після важких подій у її житті.

Алекс тримав Анну за руку і усміхнувся, даючи зрозуміти, що все буде добре, і вони пройдуть через цей момент разом.

Після контрольної роботи, коли Анна трохи відновилася від напруги, її серце все ще билося швидше через те, що чекає на неї на батьківських зборах. Після школи, вони з Алексом поїхали на збори, і атмосфера в класі була дуже напруженою. Батьки, які прийшли, були серйозно налаштовані на обговорення, що стосувалося поведінки учнів і важливих моментів у навчанні.

Анна сиділа поряд з Алексом, відчуваючи себе трохи знервованою через те, що всі її однокласники і їх батьки звертали на них погляди. Пані Ана Павлівна розпочала збори, розповідаючи про успіхи та проблеми класу за останній семестр.

— Цей семестр був важким для багатьох, — сказала вона, — і я хочу подякувати тим, хто показав відмінні результати. Але є й ті, хто не дотримувався дисципліни. Тому давайте звернемо увагу на те, хто потребує додаткової уваги.

Всі уважно слухали, а Анна відчувала, як серце почало битися трохи швидше, коли почали обговорювати поведінку її однокласників. Виявилося, що кілька учнів, серед яких був і Антон, проявляли непотрібну агресивність і неслухняність на уроках. Це були важкі моменти для всіх.

— Я знаю, що у нас є певні проблеми в класі, — продовжила пані Ана Павлівна, — і важливо, щоб ми працювали разом для того, щоб зберегти порядок і повагу.

Але що Анна не очікувала — це повідомлення від Антона, яке він надіслав їй під час зборів. Він вирішив написати щось про Алекса, сподіваючись створити більше проблем. Анна почала читати смс, яке він надіслав:

"Ти все ще з тим мафіозі? Ти ж не думаєш, що він справжній друг, правда? Тільки не скажи, що він тебе любить — я знаю, що з ним пов'язано дуже багато темних справ."

Анна відчула, як її обличчя почервоніло від гніву. Вона знала, що Алекс — не та людина, якою Антон намагався його змалювати. Але це була остання крапля. Алекс, помітивши, що вона читає смс, тихо взяв її руку і погладив по плечу.

— Все нормально, — прошепотів він, бачачи, як Анна нервує.

Але замість того, щоб залишити це просто так, Алекс вирішив діяти. Він взяв її телефон, прочитав повідомлення, а потім надіслав це смс всім батькам на зборах, підписавши його своїми словами:

"Я розумію, що є багато непорозумінь, але я хочу, щоб ви знали, що я буду захищати Анну і не дозволю нікому її ображати. Я ставлюсь до неї з повагою, і те, що хтось намагається очорнити її, для мене неприязно. Не треба більше цього робити."

Після того, як повідомлення було відправлено, в кімнаті стало тихо. Батьки почали переглядатися один з одним, а пані Ана Павлівна глянула на Алекс, потім на Анну і сказала:

— Дякую, що ви обрали такий шлях. Можливо, це і допоможе нам знайти порозуміння в класі. Ми маємо підтримувати один одного, і це важливо.

Анна відчула, як важкість з її душі трохи спала. Вона знала, що Алекс буде завжди поруч, щоб підтримати її. Батьки деяких учнів почали обговорювати ситуацію, і це дало шанс для конструктивного діалогу.

Але найбільше Анна відчула полегшення, що нарешті її слова і почуття мали підтримку від людини, яка дійсно її розуміє і стоїть на її боці.

Алекс глибоко вдихнув, повільно оглядаючи всю кімнату, а потім звернувся до Антона з холодним виразом на обличчі:

— Ти знаєш, Антоне, я чую твій коментар, і, можливо, це не зовсім те, що ти очікував почути. Але давай зробимо так. Твої батьки працюють на мене, і це не секрет для тебе. Подумай, що буде, якщо я вирішу зменшити їм зарплату або, скажімо, звільнити їх. Як ти думаєш, це хороша ідея?

Антон почав нервово переводити погляд, намагаючись відповісти, але Алекс не дав йому жодної можливості.

— Ти розумієш, Антоне, що не можна так ставитись до людей, — продовжив він, його голос став ще холоднішим. — Від сьогодні твої спроби переслідувати Анну не пройдуть так, як раніше. Вона не буде одна, я завжди буду поруч, і якщо тобі здається, що ти можеш загрожувати їй чи їй доведеться переживати за свою безпеку, то знай — моя кохана під охороною. І це означає, що такі, як ти, більше не зможуть до неї навіть наблизитись.

Анна сиділа поруч, її серце билося сильніше, але вона була вражена тим, як Алекс безстрашно захищав її перед усіма. Багато однокласників подивились на них з подивом. Хтось тихо перешіптувався, інші лише мовчали, спостерігаючи за тим, що відбувається.

Алекс обернувся до класу:

— Я хочу, щоб всі зрозуміли, що Анна — не просто дівчина, якою можна маніпулювати чи знущатись. Вона важлива для мене, і не тільки для мене. Я знаю її маму, і повірте мені, вона прийняла мене як власного сина. Тому не спробуйте більше чіпати її, тому що до вас будуть застосовуватись наслідки, яких ви не очікуєте.

Антон мовчки стояв, не знаючи, що відповісти, але все було очевидно. Він більше не мав змоги маніпулювати ситуацією. Він спробував був зухвалим, але Алекс продемонстрував свою рішучість і силу, не даючи йому шансу втекти від відповідальності за свої вчинки.