Читати книгу - "Темний союз, Дроянда"

Анна відчула себе на висоті. Вона відчувала себе захищеною, і хоча все було досить напружено, вона знала, що Алекс буде поруч, не тільки у важкі моменти, а й завжди, коли вона цього потребуватиме.

Антону було важко зібратися з думками після того, як Алекс поставив його на місце. Вся увага була зосереджена на них, і хоча він намагався втримати себе, його нерви здавалися на межі. Він ображено подивився на Алекса, але знав, що ніяк не зможе відповісти.

Анна сиділа спокійно, хоча її серце билося в грудях. Вона була вдячна Алексу за його захист і за те, що він не дозволив більше принижувати її. Вона знала, що не кожен має таку підтримку, і тепер це мало особливе значення для неї.

Класна керівниця, яка спостерігала за ситуацією, намагалась ввести порядок у класі:

— Давайте заспокоїмося, ми не для цього тут. Антоне, якщо у тебе є проблеми або питання, ми можемо поговорити окремо. А зараз, давайте повернемося до теми батьківських зборів, — сказала вона, але її голос був набагато менш рішучим, ніж зазвичай.

Алекс подивився на неї, але не сказав нічого. Він не потребував схвалення, він просто був певен у своїй рішучості. Анна все ще залишалася в його думках, і її спокій став для нього найважливішим пріоритетом.

— Як я вже сказав, більше не буде ніяких спроб переслідування моєї дівчини, — додав Алекс, його голос звучав м’яко, але з очевидною загрозою. — Нехай кожен у класі пам’ятає це.

Після цього Алекс сів на місце Анни, взяв її за руку і, не звертаючи більше уваги на погляди однокласників, повернув голову до вчительки:

— Давайте продовжимо збори. Я буду чекати на свою кохану вдома.

Анна відчула, як її серце стискається від цих слів. Вона дивилася на Алекса, і всі ті емоції, що переповнювали її, важко було вмістити в кілька простих слів. Він стояв за нею не тільки словами, а й ділами, і це її надихало.

Пройшло кілька хвилин, і хоча атмосфера в класі трохи заспокоїлася, незручність все ще висіла в повітрі. Тема батьківських зборів продовжувалася, але для Анни і Алекса все було на другому плані. Вони обидва розуміли, що це був ще один важливий крок у їхніх відносинах — ще один момент, коли вони стояли один за одного. І хоч насправді це була лише маленька частина їхнього шляху, вона вже мала величезне значення.

Анна дивилася на Алекса, як він стояв, майже мовчки, після своїх слів. Вона бачила, як його рішучість переповнює його, і як він готовий захистити її за будь-яку ціну. Але в той момент їй було важко дивитися на те, як він готовий продовжувати цей конфлікт до кінця.

Вона підійшла до нього, поклала руку на його плече і тихо сказала:

— Алекс, я розумію, що ти хочеш захистити мене, але, будь ласка, подумай про наслідки. Ти не можеш просто так ставитися до людей, навіть якщо вони поводяться неправильно. Я не хочу, щоб це стало ще більшою проблемою для них, для його батьків. Вони і так переживають. Я не хочу, щоб вони постраждали через нього.

Алекс подивився на неї, його погляд став м’якшим, але в очах ще була певна напруга.

— Але ти не розумієш, Анно, він не має права принижувати тебе. І я не дозволю йому цього робити. Я готовий зробити все, щоб ти була в безпеці, щоб ти почувалася вільно.

Анна глибоко вдихнула, намагаючись знайти правильні слова:

— Я знаю, що ти це робиш з найкращих намірів. Але ж є інші способи вирішити проблему. Ми можемо поговорити з його батьками, може, вони не знають, як з ним справлятися. Я не хочу, щоб у тебе з’явилися проблеми через нього.

Алекс подивився на неї і повільно кивнув. Відчував, що її слова були щирими, і, можливо, вони справді можуть знайти інший шлях, щоб вирішити цей конфлікт.

— Добре, я послухаю тебе. Але якщо він ще раз спробує тебе образити, я не буду мовчати. Ти для мене важлива, і я зроблю все, щоб тебе захистити.

Анна ніжно посміхнулася, відчуваючи полегшення:

— Я знаю, ти завжди будеш поруч. Але давай спробуємо знайти мирний шлях. Я не хочу більше сварок.

Алекс обійняв її, і вони на деякий час замовкли. Вона знала, що, хоч ситуація й була складною, її голос для нього важливий. І навіть якщо на першому плані була її безпека, важливо було знайти баланс між захистом і розумінням.

— Добре, спробуємо зробити так, як ти хочеш, — сказав Алекс, відчуваючи її підтримку і готовність діяти мирно.

Це була важлива перемога для них обох.

Алекс, стоячи перед батьками Антона, трохи зморщив лоб і, зібравши всю свою рішучість, звернувся до них:

— Я розумію, що ви можете не знати всіх нюансів того, що відбувається між вашими дітьми, але так поводитися з іншими — це неприпустимо. І ви маєте зрозуміти, що таке не можна залишати без уваги.

Батьки Антона, відчуваючи напругу в словах Алекса, змовчали. Вони, мабуть, не могли повністю уявити, що стоїть за цим конфліктом, і почали нервово переглядатися між собою.

— Я не хочу, щоб мої батьки або моя дівчина через нього страждали, — продовжував Алекс, дивлячись прямо в очі Антоновим батькам. — Тому я пропоную ось що: якщо ваш син не може поводитися належним чином, хай попрацює на мене. Він зрозуміє, що означає поважати інших людей і працювати для того, щоб досягати результатів. Це може бути хорошим уроком для нього, щоб наступного разу подумав перед тим, як когось ображати.

Анна, яка стояла поруч, здригнулася, почувши ці слова. Вона хвилювалася, що Алекс може переступити межу, але вона бачила, що він намагається захистити її і показати, що її безпека важлива для нього.

Батьки Антона виглядали непевними і засмученими. Вони розуміли, що ситуація виходить з-під контролю і, можливо, вони повинні були більше уваги приділяти вихованню сина.

— Я думаю, що це буде корисним уроком для нього, — сказав один із батьків, намагаючись заспокоїти ситуацію. — Ми обговоримо це з ним вдома.

Алекс, ніби задоволений результатом, звернувся до Анни:

— Я не дозволю, щоб хтось до тебе ставився зневажливо. І я не боюся діяти, якщо треба захистити твою гідність.