Читати книгу - "Вибрані твори. Том III"

От так... другі двері праворуч... (Виходить слідом за Марцо через маленькі двері).

Брасбаунд (усе ще приголомшений). А, побий мене лиха година!

Дрінквотер. Я лусну на місці!

Брасбаунд (роздратовано обертаючись до нього). Що ти сказав?

Дрінквотер. А що ви самі сказали, капітане? Уперше бачу, що ви когось злякалися! (Усі сміються). Брасбаунд. Злякався!

Дрінквотер (лукаво). Вона забрала ваше ліжко для якогось жебрака-пройдисвіта. Якщо ви її не боїтесь, поговоріть-но з нею, коли вона повернеться.

Брасбаунд (до сера Ґоварда). Я хотів би, щоб ви зрозуміли, сер Ґоварде, що в цьому замку розпоряджаюсь я сам і ніхто більше. Будьте ласкаві, повідомте про це леді Сісілі Вайнфліт.

Сер Ґовард (підводиться і сідає на канапі, намагаючись владати собою). Ви матимете цілковиту змогу особисто поговорити з леді Сісілі, коли вона повернеться. (Дрінквотер хихотить, інші всміхаються).

Брасбаунд. У мене брутальні манери, сер Ґоварде. А я не хочу налякати міледі.

Сер Ґовард. Капітане Брасбаунд, якщо вам пощастить налякати леді Сісілі, ви дуже прислужитесь її родичам. Якби вона могла зрозуміти, що таке небезпека, може, вона перестала б з нею жартувати.

Брасбаунд. Сер, була б вона й удесятеро сміливіша, то тут їй доведеться вважати на мене.

Дрінквотер. Оце правильно, капітане! Підтримайте свій авторитет. І дайте нам послухати, як ви це зробите. (Брасбаунд нетерпляче обертається до нього. Дрінквотер відходить, заспокоюючи його). Ну, ну, капітане!

Сер Ґовард. Якщо ви хвилюєтесь, капітане Брас-баунд, я з охотою переговорю з нею сам.

Брасбаунд. Хвилююсь, сер! Анітрохи! Хвилювання мені не властиве. Ви пересвідчитесь, що я цілком здатний сказати все, що я схочу — і до того досить переконливо, якщо це буде потрібно.

Сер Ґовард ввічливо, але недовірливо хитає головою.

Дрінквотер. Слухайте, слухайте!

Леді Сісілі повертається з Джонсоном та Редбруком. Несе глечик.

Леді Сісілі (зупиняючись між дверима та аркою). А тепер по воду. Де є вода?

Редбрук. На дворі є колодязь. Я піду й накачаю води.

Леді Сісілі. Ви дуже ґречні, містере Редбрук. (Іде до арки з Редбруком).

Дрінквотер. Послухайте, капітане Брасбаунд, ви мали щось сказати міледі, чи не так?

Леді Сісілі (зупиняючись). Я зараз повернусь і вислухаю вас, капітане. Ага, поки я не забула! (Підходить до Брасбаунда і Дрінквотера). Будь ласка, скажіть, капітане, чи не перешкоджаю я вашим розпорядженням? Якщо я вам хоч трохи перешкоджаю, будьте ласкаві, негайно скажіть мені про це. Ви несете всю відповідальність, ваші вигоди і ваш авторитет мають бути над усе. Ви мені скажете, правда?

Брасбаунд (ніяково, цілком знищений). Прошу вас, робіть, як вважаєте за потрібне, добродійко.

Леді Сісілі. Дякую! Як це властиво вам, капітане Брасбаунд! Дякую! Ходімо, містере Редбрук! Покажіть мені дорогу до колодязя. (Іде за Редбруком через арку).

Дрінквотер. Ганьба і сором! Жінка вас перемогла!

Джонсон (підходять до Брасбаунда з правого боку). В чому річ?

Дрінквотер (цілком розчарований). Не питайте, містере Джонсон. Капітан не набагато кращий від нас!

Брасбаунд (трохи засоромлений). Що вона там накоїла, Джонсоне?

Джонсон. Поклала Марцо на вашому ліжку. З шей-хової вітальні хоче зробити кухню, а мене й Кіда примостити в його спальні, щоб ми були під рукою, якщо в Марцо почнеться бешиха й він стане буянити. Мені здається, що вона хоче стати в цьому закладі господинею. Ну, що ж, це непогано, га?

Дрінквотер. Так, і буде командувати нами. А капітан боїться їй аби в чім перечити!

Леді Сісілі повертається з Ребруком і несе повний глечик води.

Леді Сісілі (ставить глечик і знову підходить до Брасбаунда та Дрінквотера). А тепер, капітане, поки я не пішла до бідного Марцо, скажіть мені, що ви мали сказати?

Брасбаунд. Я? Нічого.

Дрінквотер. Не бійтеся, капітане! Будьте мужні!

Леді Сісілі (дивиться на Дрінквотера, спантеличена). Містер Дрінквотер сказав мені, що ви хочете зі мною поговорити.

Брасбаунд (опанувавши себе). Я тільки хотів сказати, що цей суб’єкт (вказує на Дрінквотера) буває інколи нахабний. Якщо він буде поводитися з вами, міледі, зухвало або не буде коритися вам, веліть відлупцювати його, як визнаєте за потрібне, даю свій дозвіл. А я вже подбаю про те, щоб він дістав усе, що йому належить.

Дрінквотер (протестуючи, підносить голос). Що ви! Що ви!..

Леді Сісілі. Про це нема чого й говорити, капітане Брасбаунд. Адже ж це завдало б болю містерові Дрінквотеру!

Дрінквотер (плачливо). Леді нездатна на таке поводження.

Леді Сісілі. Але є дещо, про що я хотіла просити містера Дрінквотера; хай тільки він не образиться, що я про це заговорила. Це дуже важливо, якщо він пильнуватиме Марцо.

Брасбаунд. Що ж це таке?

Леді Сісілі. Ви не образитесь, містер Дрінквотер? Правда?

Дрінквотер (підозріло). В чому річ?

Леді Сісілі. Можна було б не так боятися бешихи, якби ви були такі ласкаві... і прийняли б ванну.

Дрінквотер (жахаючись). Ванну!

Брасбаунд (владним тоном). Ладнайся! Всі! (Всі ладнаються). Візьміть цього чоловіка й вимийте його!

Вони сміючись хапають його.

Дрінквотер (протестуючи з усіх сил). Ні, ні! Послухайте!..

Брасбаунд (нещадно). Холодною водою!

Дрінквотер (репетуючи). Ні-і-і! Я не можу, не можу. Ні! Послухайте! Ні, ні, ні, ні, ні!

Вони регочучи тягнуть його через арку, не зважаючи на його протести й сльози.

Леді Сісілі. Він до цього не звик, бідолаха. Але ж бо це буде йому корисно, капітане Брасбаунд. А тепер я повинна йти до свого пацієнта. (Бере глечик і виходить у маленькі двері, залишивши Брасбаунда та сера Ґоварда сам-на-сам).

Сер Ґовард (встає). А тепер, капітане Брас...

Брасбаунд (перепиняючи його з такою великою зневагаю, що той вражений). Зараз я вас вислухаю. (Гукає). Джонсоне! Покличте мені Джонсона і Османа! (Скидає куртку і кидає її на стіл; лишається в синій фуфайці).

Сер Ґовард (стлумлюючи вибух гніву, звертається до Брасбаунда з такою рішучістю, що той мимоволі мусить його вислухати). Ви, очевидно, маєте велику владу над вашими людьми.

Брасбаунд. Я маю владу над усіма, хто перебуває в цьому замку.

Сер Ґовард (ввічливо, але загрозливо). Я допіру в цьому пересвідчився. Я з вами не згоджуюсь. Уряд її велич-ности має сильну руку, капітане Брасбаунд. Якщо станеться що-небудь недобре зо мною або з моєю шваґровою, він протягне сюди цю руку, і тоді ваша влада вам не допоможе. Вибачте, що я вам про це нагадую.

Брасбаунд (похмуро). І вам хіба це буде корисно? (Джонсон входить через арку). Де Осман, шейхів посланець? Він мені теж потрібний.

Джонсон. Він іде, капітане. Він мав закінчити молитву.

Осман, високий, кістлявий літній мавр, одягнений у біле, виходить з-під арки.

Брасбаунд. Османе Алі! (Осман підходить і