Читати книгу - "Вушко голки"

Роммелю та Рундштедту, що танків у них не буде. І нехай вже той клятий лікар зайде.

Путткамер знову відсалютував і вирушив передавати накази.

Епілог

39

У 1970-му Німеччина обійшла Англію у чвертьфіналі Чемпіонату світу з футболу, і дідусь просто шаленів. Коли він сидів перед кольоровим телевізором, то гнівно бурмотів у бороду:

— Хитрощі! — трусив він пальцем в обличчя якихось там експертів, що обговорювали матч на екрані. — Лише хитрощами можна перемогти бошів!

Гнів його не вщухав аж до приїзду онуків. Перед скромним невеликим будиночком зупинився білий «ягуар» Джо, і маленький Девід уже мчав до дверей, щоб першим стрибнути дідові на коліна. Інші родичі крокувала більш поважно: Ребекка — молодша сестричка Девіда, Анна — дружина Джо й сам Джо в дорогій замшевій куртці. З кухні їм назустріч вийшла бабуся.

— Тату, ти дивився гру? — спитав Джо з порогу.

— Дивився. Жах та й годі. Наші — просто купка недолугих телепнів, — із виходом на пенсію в нього з'явилося повно вільного від пошуків злочинців часу, й він почав цікавитися спортом.

Джо погладив вуса:

— Німці добре грали. У них сильна команда. Не можемо ж ми завжди перемагати, еге ж?

— Не треба тут нахвалювати клятих німців! — буркнув дідусь.

Джо лише усміхнувся.

— Я ж веду з ними справи. Не можу ж я зовсім нічого про них не говорити!

— Джо, ну годі, не починай, — з кухні почувся бабусин голос.

— Знаю-знаю, треба пробачити, забути й накупити тих клятих «ауді»! — ніяк не вгамовувався дідусь.

— А що, хіба погані машини?

— Лише хитрощами можна перемогти бошів, — повторив дідусь, звертаючись цього разу до онука, що влаштувався в нього на колінах. До речі, він був йому не зовсім онуком, бо Джо — не його рідний син. — І війну ми так виграли! Хитрощами!

— А як же ви їх перехитрили? — Девід із дитячою наївністю був переконаний, що його дідусь безпосередньо впливав чи не на всі події в історії.

— Ми, — почав дідусь таємничим голосом, — переконали їх, що наступитимемо на Кале, а...

— Але ж Кале у Франції, а не в Німеччині!

— Так, але німці захопили всю Францію, а ті жабоїди зовсім нічого не тямлять у захисті.

— Так-так, а те, що ми живемо на острові, не має ніякого значення, ага, — тихенько мовив Джо.

— Не заважай дідусю розповідати, — шикнула на нього дружина.

— Так ось, ми їх переконали, що нападатимемо з Кале, — і вони відправити туди всі свої танки та солдатів, — він подушкою зобразив Францію, попільничкою — німців, а ножем — союзників. — Але насправді ми пішли на Нормандію, а там на нас чекав лише старий Роммель зі своїми хлопавками! Хитрощі! Тільки хитрощами можна їх перемогти!

— І що, вони не здогадалися про ваші витівки? — спитав малий.

— Майже здогадалися. Один їхній шпигун таки пронюхав правду. Я мало кому казав, але під час війни я полював на шпигунів.

— І що ж сталося з тим шпигуном?

— Його вбили, і він так і не встиг нікому розповісти про те, що знав.

— Діду, ти його вбив?

— Ні, не я. Його вбила бабуся.

— БАБУСЯ? — очі хлопчика розширилися від подиву.

У кімнату саме увійшла бабуся з чайником.

— Фреде Блоггс! Ти знову лякаєш дітей своїми казками?

— А чого б мені й не розповісти їм? — обурився той. — Тобі ж і медаль за це дали! — він повернувся до гостей. — Уявляєте, вона кудись заховала її, бо не любить, коли я її комусь показую!

— Джо правий, про це треба забути. Це вже давно в минулому, — відповіла бабуся. — Нічого хорошого з тієї медалі не вийшло, — вона налила чашку чаю й передала дідусеві.

Він узяв Люсі за руку й притягнув до себе.

— Ні, вийшло, — м'яко мовив він. Куди й зник той старий буркотун? — Я зустрів героїню й одружився з нею.

Волосся її вже посивіло, і вона забирала його у великий вузол. З роками вона трохи погладшала, але все одно продовжувала носити модний вишуканий одяг. Не змінилися тільки очі — той самий несамовито чудовий бурштин. На якусь мить Блоггс і Люсі зустрілися поглядами та мовчки згадали час, коли вперше зустрілися. Раптом малий Девід стрибнув додолу й ненавмисно перекинув чашку чаю. Усі повернулися до хлопчика, і спогади знову зникли десь у надрах пам'яті.

ЕКРАНІЗОВАНО

ПЕРЕКЛАДЕНО ТРИДЦЯТЬМА МОВАМИ

ПРЕМІЯ ЕДҐАРА ПО ЗА НАЙКРАЩИЙ РОМАН

НАКЛАД — ДВАНАДЦЯТЬ МІЛЬЙОНІВ ЕКЗЕМПЛЯРІВ

Кен Фолетт — британський письменник. Роман «Вушко голки» приніс йому всесвітню славу і став справжньою сенсацією в літературних колах. Це гостросюжетний детектив про операцію британських спецслужб із нейтралізації німецького суперагента.

Англія, Друга світова війна, 1944 рік. Британська розвідка веде справжнє полювання на німецького шпигуна Голку. Він — невловний і нещадний. Його завдання — дізнатися, чи справді у південно-східній частині Англії вже готові до дій потужні військові сили, що будь-якої миті можуть завдати нищівного удару по гітлерівській Німеччині. Чи вдасться Голці розкрити план британців? Чи зможе суперагент обкрутити круг пальця англійську контррозвідку?

Примітки

1

Затока Північного моря на східному узбережжі Англії. (Тут і далі прим, пер.).

2

Протока між материковою частиною Європи (Франція) і островом Велика Британія, найвужча частина Ла-Маншу.

3

Державне відомство британської контррозвідки.

4

Система постійних німецьких укріплень на заході Німеччини.

5

На північ від центра Лондона.

6

Район на околицях Західного Лондона.

7

Інший район Лондона, який розташований ближче до центра.

8

Англійська письменниця XX століття. Відома завдяки численним жіночим романам.

9

Один із найвідоміших лондонських діалектів.

10

Кинджал з гострим вузьким клинком.

11

Орган армійської розвідки та контррозвідки Німеччини в 1928—1945 рр.

12

Плантагенети — гілка Анжуйської династії, до якої належав король Генріх II.

13

Історик, який під час війни відповідав за евакуацію картин.

14

Британський філософ, логік і громадський діяч.

15

Лорд Вултон — міністр харчування під час Другої світової війни. Пиріг, названий на його честь, вперше приготували в ресторані «Савой» через