Читати книгу - "Місто карликів"

вже до нас прийшов, то так не годиться. Гості у нас на підлозі не сплять…

Софія лаштувала котові кубельце у великій коробці з-під зимових чобіт, поклавши туди якусь зі старих диванних подушок. Перенесла, погладила по чорній шерсті, під якою виразно контурувалися ребра. Кіт вдячно муркнув і лизнув… Не руку, не руку нової господині — перстень!

Увімкнула телевізор. По всіх каналах — дружний хор вулканологів! Оце пощастило хлопцям — як псові на Андрія! Нарешті щось трапилося і в нашій безземлетрусній та вулканонеактивній країні! Мабуть, весь їхній науковий інститут чи що там у них таке, мобілізовано на медіа-фронт!

На «1+1» дуже поважних розмірів чоловік, доктор наук, виголошував аналіз та прогноз:

— М-м-м… В Україні найбільш небезпечними є Закарпатська, Прикарпатська, Івано-Франківська… м-м-м… Одеська області та Крим. М-м-м… У 1988 році в Україні сталося два землетруси — в Криму та на Закарпатті. У сейсмоактивних зонах Тячів-Сигет, Мукачево-Свалява відмічаються осередки землетрусів з інтенсивністю 6–7 балів за шкалою Ріхтера. Ця зона характеризується проявом землетрусів м-м-м… на глибині 10–12 км, тому поштовхи несильні і швидко затухають, віддаляючись від епіцентру. Те, що сталося сьогодні у Прикарпатську може бути… м-м-м… а може не бути… м-м-м… Потрібно спостерігати, але брак коштів на обладнання…

На «Інтері» чоловік середніх років з борідкою, вимахуючи руками, немов би це могло спинити землетрус, емоційно віщав:

— Держава та уряд повинні негайно виділити кошти на профілактику землетрусів в Україні! Лише значне цільове спрямування асигнувань може попередити величезні, катастрофічні руйнування! Ще один такий поштовх може стерти Прикарпатськ з лиця Землі! З карти Європи!

Ведуча ледве утримувала очі в орбітах, від негайного вильоту на лоб їх стримували хіба окуляри. А бородань віщував лихо із натхненням пророка.

«Тоніс» в архівах знайшов зафільмовані кадри вивержень, і змальовував радісне майбутнє клубами диму із чужого, але такого близького за функцією родича нашої Щастигори. В хід пішли цунамі, тайфуни, смерчі — повний набір катаклізмів для заспокоєння громадськості, не інакше.

5-й канал роздобув десь аналітика, що справляв враження мудрого і поміркованого. Принаймні його емоції залишалися за кадром, а інформація виявилася цікавою:

— В цьому контексті унікальною на Європейському континенті є сейсмоактивна зона Вранча, розташована на ділянці стикування Південних (Румунських) та Східних (Українських) Карпат. В її межах осередки землетрусів розташовані в консолідованій корі, а також у верхній мантії на глибинах 80-160 км. Найбільшу небезпеку становлять такі, що виникають на великих глибинах. Вони спричиняють струси грунтів до 8–9 балів в епіцентрі у Румунії, Болгарії, Молдові. Глибокофокусність землетрусів зони Вранча обумовлює їх слабке затухання з відстанню, тому що більша частина України перебуває в 4-6-бальній ділянці впливу цієї зони. У двадцятому столітті в зоні Вранча сталося 30 землетрусів з магнітудою 6,5 балів. Катастрофічні землетруси у 1940 та 1977 роках мали магнітуду в епіцентрі 7 балів. Південно-західна частина України, що підпадає під безпосередній вплив зони Вранча, потенційно може бути віднесена до 8-бальної зони. Потенційно сейсмічно небезпечною територією можна вважати також Буковину, де в 1950–1976 роках зафіксовано 4 землетруси інтенсивністю 5–6 балів. І звісно ж, найбільше хвилювання громадськості викликає єдиний в Україні вулкан, наша знаменита Щастигора. Те, що сталося цієї ночі в Прикарпатську не можна вважати проявом підвищення активності вулкана, адже поява диму над жерлом є постійним і нормальним для гори явищем. Дивує колір диму, але це можна пояснити викидом газів із більш глибоких шарів, які зазвичай не досягають поверхні. Жоден із приладів нашої лабораторії, яка розташована на схилі гори, не зафіксував підвищення тиску, яке є передвісником виверження.

— Чуєш, котику, виверження не буде, все нормально. Мабуть, цього разу пан господар змінив сорт тютюну для своєї люльки.

Кіт глянув на Софію цілком осмисленим поглядом. Вона ладна була закластися, що Гатто посміхнувся. Особливою, котячою посмішкою — мовляв, що ти сплітаєш, жінко, що ти взагалі у вулканах та їхніх господарях тямиш? Зовсім в іншому річ. Інакше чого б я летів до тебе сюди, на край світу, зі свого затишного підвалу? Ой, не розумієш ти, що насправді сталося, і всі ці чоловіки з борідками і без також не розуміють. Думають, їхні штучки, які щось там записують, можуть допомогти, передбачити, застерегти…

Оперативності телевізійників можна було тільки позаздрити. І поспівчувати новинарям, які мусили опівночі виїхати з дому, щоб до ранку приготувати сюжети. На екрані спершу показали знайомий обрис Щастигори із невеличкою хмаркою темного  диму, яка вже, врешті, розсіювалася, на превеликий, мабуть, жаль решти телеканалів, які не встигли задокументувати рідкісного, сенсаційного вияву активності вулкана. Потім камера перебралася по той бік Карпат. Вітер розвівав волосся телеведучої. Біля неї топтався, зазираючи у камеру, старенький чоловік.

— Справжнім закарпатським «Везувієм» вважають старожили села Анталовці на Ужгородщині гору Маковицю, — показала на невисокий пагорб за спиною ведуча. — Таку другу назву найвища гора поблизу невеличкого закарпатського села отримала через свій «невгамовний норов». Вона на певний час ніби «засинає», але як тільки люди забувають про її вулканічне походження, нагадує про себе потужними підземними поштовхами.

Потім заговорив, заникуючись від хвилювання, старший чоловік:

— Я все життє прожив ту… памнєтаю, ще перед війном земля си трусила. Шибки в хатах повилітали, а шкла не було, не було де взєти…

— Цей землетрус запам’ятався місцевому населенню надовго, — продовжувала ведуча. — Тоді вчені зафіксували підземні поштовхи силою в 6 і навіть 7 балів за шкалою Ріхтера. На двох обійстях саманні хліви розсипалися, немов карткові будиночки. З роками все забулося, та приблизно через півстоліття Анталовці знов трусонуло, та ще й як. Останній потужний землетрус у цій зоні було зафіксовано у 1984 році, сила деяких поштовхів сягала 7,5 бала за шкалою Ріхтера.

— В нашім селі жив такий Петро-віщун, то він за три дні сказав — буде земля си трусити, але хто му вірив? Думали, бреше… А втогди з хатів повтікали всі коти!