Читати книгу - "Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті"

– Ти молодець, – похвалила я свого рожевохвостого нагшаса, з обожнюванням і любов'ю на нього подивившись. Так, саме з любов’ю. Кожен із чоловіків зайняв своє почесне місце в моєму серці, правда, сказати про це я поки що не могла, швидше за все, просто не настав той ідеальний момент.

– Дякую.

– Тепер я, – випалив Дарак, змушуючи мене криво посміхнутися. – Я одного разу хотів пройти шлюбний обряд з однією драконицею, – видихнув він, а в мене серце впало кудись у район п'яти. Ось це новини! – Вона знайшла свою пару незадовго до цього, – закінчив чоловік і зітхнув. – Здається, я вибрав не той факт.

– Чому ж? – Пробурмотіла я. У всіх є своє минуле життя, про яке іноді й говорити не хочеться. А те, що чоловік розповів мені про це сам, ще й при свідках, готових, як мінімум, побити його через мене, не чекаючи поки якась дуже знатна дама вирішить зробити мені нерви, дуже похвально. – Це твоє минуле, воно є у кожного з нас.

– Ти дивовижна… – усміхнувся Дарак, примушуючи мене зніяковіло зашарітися. Що-що, а компліменти навіть з такими непробивними особистостями, як я, роблять чудеса.

– Хто тепер? – Підморгнувши у відповідь дракону, хмикнула я.

– Мабуть, моя черга, – задумливо пробурмотів Шанліс, змушуючи мене внутрішньо напружитися і завмерти в очікуванні його розповіді. – Ми справді одружені.

– Що?

– Ми справді одружені. Ти наша дружина, Світлано.

– Це як? – Не зрозуміла я ходу його думок. Ми, звичайно, говорили всім, що одружені, але це було заради моєї безпеки, щоб усілякі перевертні без дозволу не лізли. Боже, як я могла нічого не зрозуміти? Чи у мене від думок про секс усі мізки розкисли?

– Тоді, у храмі, коли ми вперше… – почав Шанліс, глянувши на Дарака.

– Коли ми переспали, – хай простить мені дракон прямолінійність, але щось мені не до завуальованих слів.

– Так, тоді ти стала нашою дружиною.

– Тобто, без шлюбу переспати нереально? – З підозрою видихнула я, анітрохи не вірячи в таку можливість. Та в цьому світі половина істот були б одружені між собою або всі різко прийняли б целібат.

Шанліс зам'явся, подивившись на Сана, ніби шукаючи підтримки у завжди розважливого побратима, ось тільки щось мені підказувало, що саме мій шкідливий змій усе це провернув. Хоча, гадаю, Сан зовсім не заперечував прив'язати мене до себе всіма можливими способами. І що ту скажеш? Куди я потрапила та де мої речі?

– Шанліс?

– Можна без шлюбу, – зізнався чоловік.

– Але ти чи краще ви?

– Але ми були в Храмі Покровителя, з дівчиною, яка змогла розтопити наші серця, подарувати нам незабутні почуття, – промовив він, хитро посміхнувшись мені. – Ось ми й вирішили попросити Покровителя про благословення, а твоя згода на «секс без зобов'язань» була розцінена як згода на шлюб.

– От змії! – Видихнула я, внутрішньо захоплюючись їхньою хитрістю. Як я й казала, на кожного хитрого знайдеться хтось хитріший. І, напевно, якби не були мої хвостаті чоловіки мені дійсно важливі, на них чекала б жорстока розправа. – Сан, чим поділишся ти?

– Ну, коли ми почали тему одруження, – спокійно промовив чоловік, кинувши на мене задоволений погляд. – То в тебе на спині є шлюбні татуювання.

– У мене на спині? – Видихнула я вражено, вивертаючись.

Марно намагаючись побачити хоч щось, я скоса помітила, як Дарак махнув рукою, і за мною з'явилося велике дзеркало. Що ж, завдяки дзеркалу, я все-таки спромоглася розглянути трьох маленьких переплетених між собою змій, які розмістилися прямо між моїми лопатками.

Ось мене й обіграли!

_