Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

Глава 30

На честь батьківського дня в таборі було влаштовано концерт. Вбрані діти з хвилюванням чекали на приїзд близьких, готувалися до виступу і постійно поглядали на годинник.

Програма була багато в чому схожа з першою зміною. Подібне звернення директорки, той самий сценарій у Ксенії Олегівни, тільки номери змінювалися, щоразу діти дивували своїм талантом.

У першого загону був танець, де брала участь й Інгрід. Деякі рухи було складно запам'ятати, вона намагалася репетирувати в кімнаті, поки ніхто не бачить, і це дало непогані результати. У Альбіни з'явилося заняття цікавіше за танці, і хоч вона допомагала в постановці, але обрала виступ із Ромою. Він грав на гітарі, вона співала.

Після концерту батькам дозволили на якийсь час забрати дітей, а у вожатих з'явилася можливість відпочити. Після вчорашньої пропажі вони не були морально готові до такої важливої події, але вибору немає.

Враховуючи, наскільки насиченим був сьогоднішній день, дискотеку проводити не стали. Тому повечерявши, діти розійшлися по кімнатах.

Пізно ввечері Рома заніс гітару Дмитру Олександровичу і неспішно побрів до себе в кімнату. Дорогою затримався на телефонну розмову, потім і зовсім натрапив на двох вожатих.

- Ромко, ходімо з нами зависнеш? - Вадим весело посміхався, судячи з червоних щік, уже добряче набрався.

- Буде випивка і дівчата, - зацікавив Рік.

Очі Роми округлилися. У такому стані вожатих він ще не бачив, але з радістю прийняв запрошення.

Утрьох вони зайшли за невеликий будиночок, де була стара лавка, кілька пеньків і місце для багаття, сьогодні там стояв саморобний столик із дерева. На ньому ліхтарик, пластикові стаканчики, пляшка вина і пачка солоних горішків.

- Я вам нового вожатого привів, - Вадим поплескав Рому по плечу. - Жанну Ігнатіївну замінювати буде.

- Замінювати? - перепитала Агата, покрутивши в руках стаканчик. - Я думала, на постійній основі.

- Ну якщо Галинці підсунуть окуляри й вона побачить кого на роботу взяла, тоді можливо, - відповів їй Рік.

Ромі раптом здалося, що він джек-пот виграв, раз йому пощастило опинитися в компанії цих людей. Не думав, що вони одне одного теж розділили, хоча й не дивно, сам прекрасно знав про ставлення Жанни Ігнатіївни до дітей, одна тільки директорка це заперечувала, пилинки зі своєї подруги здувала.

- Що п'єш? - до вуха Роми наблизилася Вероніка, яка до цього моменту була десь у тіні.

- Ти там руки притримай, йому немає вісімнадцяти! - зі сміхом вигукнув Рік.

Вадим непомітно штовхнув його в плече. Дивний жест.

- Я просто піклуюся, - Вероніка сіла навпроти на пеньку.

- Весело тут у вас, - Рома взяв стаканчик, який йому підсунула Агата. - Тільки мені завжди було цікаво, чому ви з іншими не спілкуєтеся. Я ще того року помітив, теж приїжджав, мене ваша Жанна контролювала.

Хлопці присвиснули від подиву.

- Якщо ти витримав три тижні з нею, значить тобі нічого не страшно, - констатував Вадим, притулившись спиною до будиночка.

- Невже діти бачать наші проблеми в колективі? - Агата закинула кілька горішків до рота.

- Сподіваюся, не всі, - сказав Рома. - Просто ви ігноруєте один одного, це помітно.

- Не зійшлися характерами, - видала Вероніка, насилу стримуючи подальші скарги. - Хоча деякі...

- Так, стоп! - втрутився Вадим. - Не треба нагадувати, як вона тобі блузку порвала.

Рік засміявся, та так, що ледь вино на себе не перекинув:

- То ти через це її картини вкрала?

- У нас із Діаною свої справи! - вона схрестила руки на грудях і награно образилася.

- Ти до неї не справедлива. Це вже особисте, - розмірковував Вадим, дивлячись у телефон.

- Зате ти справедливий! Повернув їй ті чортові картини!

- Тому що це правильно. Якщо людина, яка мені не подобається, краща за мене, я так їй і скажу - що вона краща. А не сік на блузку переллю!

- У дівчат свої методи, - Агата з цікавістю спостерігала за їхніми дискусіями. - У нас ще вино є? - вона підняла порожню пляшку.

- У мене в кімнаті залишилося, - нагадала Вероніка. - Але я більше не буду. Хочу спати.

- На добраніч, - Вадим махнув їй рукою, не дивлячись.

- Ніка просто хотіла, щоб ти з нею пішов, - жартував Рік, не розуміючи, що мав рацію.

- То вам вино принести? - Вероніка змінила тему. - Ходімо хтось зі мною, я не хочу сюди знову пертися, - вона піднялася з пня та обтрусила довгу сукню коралового кольору.

- Вибач, люба, мене моя дівчина не відпустить, - Рік вмостився поруч з Агатою, навіть голову їй на плече поклав, аби нікуди не йти.

- Ти відмазуєшся мною! - обурювалася вона. - Так не чесно, я дозволяю.

- Тихо ти, - бурчав він. - І Вадима не відпущу, у нього є інша.

У відповідь на такий жарт отримав від Вадима середній палець.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍