Читати книгу - "Останній страх, Алекс Фінлі"

— Тату, опусти рушницю, — промовив Кайл, — це кінець. Я скажу поліції, що то був нещасний випадок. Ми розповімо, що я перевіз тіло, що ти й Рікі тут ні до чого…

— Цить! — гаркнув Ной.

У голові Мета мелькали кадри того вечора, вишикувались у впорядковану картину: Шарлот ховається у будинку Браунів, як тільки з’являється поліція, щоб розігнати недозволену вечірку; після тривоги вона знаходить Кайла у спальні; розлючене Кайлове обличчя, як він відштовхує її від себе; як вона лежить на підлозі і кров тече з її голови; як Кайл телефонує Рікі і вони разом перевозять тіло Шарлот до струмка; Кайл і досі одягнений у спортивну куртку Дені після п’яного змагання з пивом; як Кайл вагається, панікує, дзвонить батькові і просить про допомогу.

Можливо, Кайл і Рікі сперечалися, дзвонити Ною чи ні, отоді їх і бачила Джессіка, як вони билися серед ночі. Але сказала, що Рікі був зі своєю дівчиною, а не з Кайлом.

Але тут Мет збагнув. Можливо, у Кайла не було роману з Шарлот. Можливо, вона влипла у якусь небезпечну історію, побачила щось таке, що не повинна була бачити. Наприклад, старосту класу і зірку спортивної команди за компрометувальних для обох обставин.

— Вона застала тебе у ліжку з Рікі. Бачила вас разом. І ви вбили її, щоб зберегти таємницю.

Убивати не було ніякої потреби. Адейр, звісно, не найпрогресивніше місто у світі, але за нетрадиційну орієнтацію тут нікого не вбивають.

Кайл кивнув.

— Тату, — знову сказав він, — опусти гвинтівку.

Ной і не думав спускати Мета з прицілу.

Мет зрозумів: Ной не випустить його звідси живим.

— Вам цього вже не втаїти, — сказав Мет, — на відео добре видно, що Кайл одягнений у куртку Дені. ФБР усе знає.

Брехня, але спробувати варто.

— Відео нічого не доводить.

— Тоді навіщо? — Голос Мета зірвався. — Навіщо було їх убивати? Навіщо було убивати мою родину?

Мет пішов ва-банк. Усе розпочалося після появи того відео. І єдиним, у кого були засоби убити його рідних, найняти професіонала, як вважала Келлер, був Ной Браун. Кайл — студент юрфаку, який цілком залежав від батькової підтримки, а Рікі — інвалід.

— Ніхто не хотів, щоб так сталося. Я кохав твою матір, — сказав Ной.

Ті слова стали для Мета як удар по голові. Він не помилився.

— Що це означає, тату? — запитав Кайл. — Про що він говорить?

Мет закричав:

— Він заплатив комусь за те, щоб убити мою родину! Щоб захистити тебе, хоча ти й убив Шарлот. І її дитину.

Кайл Браун тупо мотав головою, нарешті зрозумів:

— Ні, це не ти, — пробубонів Кайл, дивлячись на батька, — ти не міг!

Ной не звертав на нього уваги.

— Ходімо! — наказав він Мету. Махнув у бік розсувних дверей чорного ходу.

— О господи! — промовив Кайл. — Так ось чому ти так повівся, коли дружина поліцейського передала місіс Пайн ті докази. Аналізи крові, про які вона говорила. Це був ти! Шарлот не брехала.

Кайл важко задихав, ніби йому не вистачало повітря.

— Ми поговоримо про це пізніше, синку.

— Ні, ми поговоримо про це зараз! Я сказав тобі, що то був нещасний випадок. Я казав, що треба розповісти про все в поліції. Вона розповідала усі оті бридкі речі про тебе, і я просто відштовхнув її. Але ти…

— Що я? Я врятував твою шкуру! Щоб не руйнувати тобі життя!

— І свою! — відповів Кайл. — Вона казала, що ти взяв її силою.

У Мета похололо всередині.

— Вона брехала, — сказав Ной.

— Вона сказала, що має докази, — Кайл важко схлипнув, — казала, що дитина від тебе!

Ной повернувся до сина, на секунду дуло гвинтівки змісти­лося з грудей Мета убік:

— Не зовсім так!

— Коли я привіз тебе до струмка, вона ще дихала. Ще рухалася. Я думав, що ти… — Кайл із батьком стояли один навпроти одного. — А ти… ти взяв камінь і…

Мет поглянув на зброю в Ноєвих руках і подумав: це його останній шанс. Вхопив рушницю за ствол і рвонув на себе.

Ной вдарив Мета коліном під дих. Мет не здавався, хоча й не міг дихнути.

Але Ноєві вдалося вирвати гвинтівку.

Пролунав постріл.

Мет упав. Плече боліло, мов розпечене. Він доторкнувся до нього, рука покрилася темно-червоною кров’ю.

Ной нависав над ним, направивши дуло гвинтівки прямо в обличчя. Мет під дією адреналіну й люті потягнувся до зброї, щосили смикнув Ноя за руку. В очах потемніло, і тут гвинтівка вистрілила вдруге.

Коли Мет знову розплющив очі, Кайл лежав на підлозі.

— Ні! — Ной кинувся до сина. Сорочка в Кайла на грудях швидко потемніла, очі закотилися.

— Нііііі! — заволав Ной, упав навколішки, обхопив голову сина руками.

Мет усе ще лежав, від болю і втрати крові у нього паморочилося в голові. Йому треба було забиратися звідси. Мет змусив себе підвестися, і тут над ним знову навис Ной.

— Це все ти і твоя клята сімейка! Це тобі так не минеться!

Ной підняв гвинтівку, що лежала на підлозі поряд із сином.

— То ти їх убив? Навіть шестирічну дитину? І дівчинку-підлітка? І жінку, яку ти, як ти кажеш, кохав?

Мет обіперся об книжкову шафу, зіп’явся на ноги. У голові гуло, сорочка промокла від крові.

— Цього не повинно було статися. Але потім з’явилося оте відео. Я просто хотів, щоб твій батько покинув цю справу і заспокоївся. А потім твоя сестра знайшла його, бачила в обличчя, навіть сфотографувала у Мексиці. Він сказав, що в нього не залишилося вибору. Я б нізащо не завдав болю твоїй мамі. Я лише хотів, щоб твій батько…

Він замовк.

Ной хотів прибрати його батька з дороги. І потім, можливо, Лів повернулася б до нього. Чи просто хотів раз і назавжди покінчити зі справою Пайнів, відбивши їм усю охоту до розслідувань.

Десь далеко завили сирени.

Ной поглянув на нерухоме тіло сина, голова якого все ще лежала в нього на колінах. В очах у нього потемніло. Він обережно поклав тіло Кайла на підлогу однією рукою, а другою навів дуло рушниці на Мета. Підвівся.