Читати книгу - "Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
За дверима була середнього розміру кімната, без жодних меблів, окрім столу, єдиного стільця, двох дивних пристосувань із затискачами і шестернями, в яких Віллетт наступної миті впізнав середньовічне знаряддя тортур. З одного боку дверей була полиця з грубими нагайками, зваленими на ній, а над нею на кількох стелажах виднілися схожі на грецькі лекіфи келихи на високих ніжках. З іншого боку стояв стіл, на столі — потужна Арґандова лампа[143], зошит і олівець, а ще два закорковані лекіфи з полиць, наче їх туди поставили ненадовго або ж просто похапцем приткнули абикуди. Віллетт засвітив лампу та уважно оглянув зошит, шукаючи, що ж саме занотовував молодий Ворд, коли його урвали; проте він знайшов лише розрізнені уривки, нашкрябані нерівним почерком Кервена, які аж ніяк не прояснювали цієї справи:
«Б. не вмер. Утік по коридорах і сховався під Землею».
«Бачив старого В. Він мовив ’Саваоф’ та пізнав Шлях».
«Троєжди підняв Йоґ-Сотота і другого дня відіслав».
«Ф. поспробував убити всіх, знающих яко воззивати Тих, що з-поза Світу».
Коли потужний пломінь Арґандової лампи осяяв усю кімнату, доктор побачив, що в стіну навпроти дверей, саме поміж катувальними знаряддями, вбито багато кілочків, на яких висіли безформні балахони відразливого жовтаво-білого кольору. Однак голі бічні стіни, густо помережані таємничими символами та формулами, грубо вибитими зубилом на м’якому тинькованому камені, були куди цікавішими. На вологій підлозі теж виднілися сліди зубила, і Віллетт легко розрізнив у центрі велику пентаграму, а десь посередині між нею і кожним кутом — кола діаметром близько трьох футів. В одному із цих чотирьох кіл, у тому, що було ближче до недбало кинутих жовтавих балахонів, стояв порожній лекіф такого ж типу, як ті, що були на стелажах над нагайками, а одразу за межею кола була одна з фалернських амфор — із тих, що стояли на полиці в іншій кімнаті, маркована номером 118. Вона була відкоркована і порожня, проте, як, здригнувшись, помітив дослідник, лекіф не був порожнім. Всередині нього лежала жменька сухого темно-сірого порошку, який досі не розвіявся тільки тому що повітря у кімнаті було геть нерухоме; Віллетт ледве втримався на ногах, крок за кроком зіставляючи окремі деталі цієї сцени та відтворюючи подумки те, що тут відбувалося. Нагайки та знаряддя тортур, порох, чи то солі, з посудини, підписаної «Materia», два лекіфи з полиці «Custodes», балахони, формули на стінах, нотатки у зошиті, згадки у листах та легендах, тисячі дрібних натяків, сумнівів та припущень, якими мордувалися друзі та рідні Чарльза Ворда, — все це миттєво нахлинуло на доктора припливною хвилею жаху, коли він глянув на сухий сіруватий порошок в олив’яному лекіфі з довгою ніжкою, що стояв на підлозі.
Проте Віллетт зумів опанувати себе і заходився вивчати вибиті на стінах формули. Літери поросли грибком, деякі майже стерлися, оскільки їх вирізали ще в часи Джозефа Кервена, але й сам текст був більш-менш знайомим для того, хто читав нотатки Кервена чи серйозно цікавився історією магії. В одній формулі доктор непомильно впізнав фрагмент, який пані Ворд чула від свого сина тієї зловісної Страсної п’ятниці минулого року і який, як йому потім пояснили знавці цієї справи, був страхітливим звертанням до таємних богів, що живуть за межами звичних сфер. Тут воно було записане не точно так, як його відтворила з пам’яті пані Ворд, чи так, як знаюча людина цитувала за текстом Еліфаса Леві[144]; проте не випадало сумніватися, що це саме воно, а від слів на кшталт Саваоф, Метратон, Альмуазин та Заріатнатмік дослідника охоплював дрож, незважаючи навіть на те, що він уже встиг зіткнутися з мерзотою космічних масштабів.
Слова цієї формули були написані на лівій від входу стіні. Права стіна також була списана згори донизу, і Віллетт злякано впізнав серед написів ту саму формулу, на яку він так часто натрапляв серед пізніших нотаток у бібліотеці. Загалом, вони не відрізнялися від рукописних текстів і так само, як і в нотатках Ворда, починалися з прадавніх символів «Голова Дракона» і «Хвіст Дракона». Проте правопис суттєво відрізнявся від сучасних записів, наче старий Кервен якось по-інакшому записував звуки або ж у пізніших дослідженнях вдосконалив магічні формули та зробив їх дієвішими. Доктор спробував порівняти вибитий на камені текст із тим, який досі крутився в нього в голові, проте це було непросто. Запис, який він пригадував, починався з «Y’ai ’ng’ngah, Yog-Sothoth», а у настінній версії на початку було «Aye, engengah, Yogge-Sothotha», і в цьому варіанті, на його думку, друге слово було значно важче ділити на склади.
Пізніший варіант тексту вже міцно засів у його пам’яті, і тепер його неабияк стурбувала така розбіжність, тож він спіймав себе на тому, що проказує першу формулу вголос, намагаючись зрозуміти, як мала звучати висічена в камені формула. Дивно і зловісно лунав його голос у цих прадавніх проклятих безоднях, його акценти бриніли півтонами закляття незнаної давнини, йому вторувало бездумне, богохульне виття із глибоких ям, нелюдські каденції якого ритмічно здіймалися і опадали, пробиваючись крізь сморід та пітьму.
«Y’AI ’NG’NGAH,
YOG — SOTHOTH
H’EE — L’GEB
F’AITHRODOG
UAAAH!»
Але що це за холодний вітер здійнявся, щойно закінчився наспів? Затремтіли вогники в лампах, згустився морок, і вже ледве можна було розібрати літери на стінах. Звідкілясь з’явився дим і їдучий кислий запах, який заглушив сморід з колодязів; Віллетт уже відчував такий запах раніше, проте зараз він став значно міцніший та різкіший. Він відвернувся від стіни з написами і перевів погляд на кімнату, як і раніше, захаращену чудернацьким приладдям, і побачив на підлозі кілік[145], у якому лежав той зловісний сипкий порошок, а з нього здіймалася хмара сірувато-чорних випарів — густих і непрозорих. Той порошок — Боже Всемогутній! — був із полички «Materia». Що з ним зараз відбувалося, з чого це все почалося? Та формула, яку він
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2», після закриття браузера.