Читати книгу - "Смерть кентавра"

долари у долоню здивованому хлопцю і Террі побіг за ними в напрямку атракціонів.

Кеннан подивився на початок нової гри в світлі жовтих прожекторів, а тоді повернувся в намет за пивом. Там він зустрів Кей Беннет, шкільного психолога, і взяв ще по пиву поки вони сиділи і спілкуватися. Кей приїхала з Каліфорнії, це був її другий рік тут і так само як Кеннану, їй здавалося, що вона застряла в цій глушині. Вони взяли свої пластикові стакани і побрели далі від світла. Широка стежка бігла від Мисливського Будиночка до невеличких котеджів серед дерев. Вони блукали стежками і спостерігали, як повний місяць сходить над галявиною. Двічі вони наткнулися на учнів старших класів, що обіймалися в темряві. Кожного разу вони посміхалися з розумінням, весело переглядалися і звертали геть. Кеннан відчув, як сам збуджується, стоячи в місячному сяйві поряд з молодою жінкою.

Пізніше, повертаючись додому, Кеннан стукнув по керму і пошкодував, що не познайомився з Кей ближче на початку року. Зима була б тоді цілком іншою!

Вже в своїй квартирі, Кеннан дістав пляшку Чівас Рігал і сів за кухонний стіл, почитати Вольтера. Легенький, нічний вітерець дув крізь вікно. Після двох стаканів він прийняв душ і заліз в ліжко. Він вирішив не писати в щоденник, але посміхнувся, згадавши день повний подій.

-- От лайно, -- сказав Кеннан, сідаючи в ліжку. Він швидко вдягнувся, забувши про шкарпетки і натягнув нейлонову куртку поверх піжами.

Яскравого світла місяця вистачало, щоб їхати не вмикаючи фар, коли він гнав Вольво крутими поворотами сільської дороги. Паркінг був порожнім, а все поле вкривали глибокі колії. Атракціони були все ще на місці, але складені та готові до завантаження на трейлери. Кеннан оглянув залиту місячним сяйвом галявину і з полегшенням переконався, що вона порожня. Але тоді він побачив невиразний силует у верхньому ряду порожньої трибуни.

Коли він підійшов ближче, то в місячному світлі побачив на вкритому порохом обличчі хлопця сліди від сліз. Кеннан зупинився в нижньому ряду, почав говорити, йому забракло слів, він замовк і знизав плечима.

-- Я знав, шо Ви ся вернете, -- промовив Террі. Його голос звучав доволі бадьоро. -- Я знав, шо Ви ся вернете.

Рауль був живий. Він з зусиллям звільнився з-під груди мертвих ящерів. Це все сорочка. З Карвнала він носив яскраво прикрашену туніку, яку Фенн дав йому в Трітопс. Це не просто прикраси. Хіба не це сказав дивний, маленький Пухнастик? Так, саме це. Сорочка зупинила шість високошвидкісних стріл арбалета. Безперечно, вона була ефективнішою ніж кольчуги, які все ще вкривали трупи ящерів навколо.

Рауль встав на чотири ноги і зробив кілька непевних кроків. Він не знав скільки часу пролежав непритомний. Було боляче дихати. Рауль обмацав верхню частину тулуба і запитав себе чи сила удару не зламала йому ребро.

Не має значення. Він пройшовся по галявині, спочатку підняв лук, а потім позбирав стріли. Свій короткий меч він знайшов там, де розколов щит, шолом і череп ящера. Його клановий спис був розтрощений, але він відламав наконечник зі священного металу і кинув його в сагайдак. Коли він так-сяк озброївся, піднявши довгий бойовий спис ящерів, то помчав на край галявини.

Деякі пальми все ще тліли. Платформи Чаклунів відлетіли недавно. І Рауль знав куди вони направилися.

На півночі відсвічували високі вершини Зубатих гір. Зморщившись від болю, Рауль закинув щит і лук за спину. Тоді, він перейшов на легкий, поглинаючий відстань галоп і вирушив на північ.

Ніч. Стурбована хмара комах танцює навколо ртутних ламп. Кеннан стоїть в телефонній будці біля невеличкого продуктового магазину. Магазин закритий і темний. Бічна вулиця безлюдна.

-- Так, Уіт, я отримав її… -- в темряві чути тільки голос Кеннана.

-- Ні, я знаю… Я розумію, що побачитися з Фентворсом не так легко.

-- Звичайно, але все не так просто, Уіт. Я не тільки… в мене контракт. Там чітко сказано…

-- Ці останні дні мають значення…

-- І що він сказав?

-- Послухай, яка різниця чи я побачуся з ним зараз, чи коли він повернеться в серпні. Це він вирішує хто займе цю посаду, вони не можуть прийняти когось поки він не повернеться, правильно? Якщо мені вдасться домовитись…

-- Ах так? Так, розумію. До того, як він поїде? Так. Так. Ага, ясно…

-- Ні, Уіт, мені важливо, щоб ти там була. Тільки річ у тім, що… в мене немає грошей на літак. І тоді мені доведеться летіти назад по речі.

-- Так. Так. Можна спробувати, але я не хотів би пропустити ці останніх кілька…Я не знаю. Гадаю, що так, чому ти питаєш? До біса, Уітні, ти вже була в Європі… чому б тобі… ні, дійсно, чому б тобі не сказати батькам, що ти не можеш приєднатися до них до червня або…

-- Так. Правда? Твоїх батьків не буде? А… як там її, домогосподарка, так, Міллі… Доки?

-- Чорт. Так, дійсно, звучить непогано.

-- Ні, ні. Я ціную це, Уітні. Ти навіть не уявляєш, як це важливо для мене…

-- Так. Ага, це має сенс, але, послухай, мені важко пояснити. Ні, послухай, завтра п’ятниця, так… потім вихідний понеділок, бо День пам'яті. Потім вівторок, середа і останній день в четвер. Ні… тільки табелі роздати і таке там. Послухай, це може почекати тиждень?

-- Ага. Так. Гаразд, я розумію. Добре, послухай, дай мені подумати до ранку, гаразд?

-- Я знаю… але ж він буває в суботи, правда ж?

-- Гаразд, послухай, я передзвоню тобі завтра… в п’ятницю ввечері…і скажу тобі, що…ні, хай йому грець, Уіт, я бідний, але не настільки бідний, я не хочу щоб твої батьки платили за… послухай, я передзвоню тобі о дев’ятій, це… е… одинадцята в тебе, гаразд?

-- Ну, ти можеш подзвонити йому в суботу і сказати,