Читати книгу - "Африка, сни"

Руслана.

Руслан: Рота, запєвай!

Всі запєвають. І пісня у них виходить така:

Ой, помню, помню я той час,

Ти плакала за мною

І на прощання раз у раз

Махала хустиною…

Загін під проводом Руслана іде до лісу і зникає в ньому. З лісу чути автоматну стрілянину.

Дзвін: Бам-м-м-ммммм!

З лісу виходить Руслан з автоматом.

Руслан: Оце так йобнуло…

ЗАВІСА.

Кам’яний долбойоб

ДІЙОВІ ОСОБИ

Дон Жуан, долбойоб звичайний.

Кам’яний Долбойоб, долбойоб гранітний.

Донна Ганна, клімактерична сука.

Донна Ельвіра, стара німфоманка.

Зганарель, шофер Дона Жуана.

Сторож трупарні.

Труп, що ожив і Чорт, казкові мудила.

ДІЯ ПЕРША

На сцені немає абсолютно нічого. Раптом приїжджає на машині Дон Жуан. Дон Жуан гарно вбраний в стрій чорношличного гайдамаки — на ньому нова прекрасна свитка, жупан і шапка з барана. З Дона Жуана звисають різні предмети, в числі яких шабля, люлька, маузер і бінокль.

Зганарель: Куди тепер їхати, пане отаман?

Дон Жуан: До батька в ставку. (Спльовує у вікно машини.) Сплюндрували неньку, нахуй!

Машина, керована Зганарелем, зникає.

ДІЯ ДРУГА

Трупарня. Біля трупарні на ослоні сидить сторож і спить. На цинкових столах лежать трупи. Раптом один труп повільно встає. Він потворний, синій і роздутий. Голова трупа схожа на голову Собаки Баскєрвілєй.

Труп(кричить до трупів): Лежите, суки?! Ану, падйом, йобане стерво!

Ніхто не встає. Всі лежать смирно, тому шо мертві.

Труп(розмишляє): Їбав я тут лежати. Труп зроблен для щастя, як птиця для польота.

Труп по-спортивному біжить з трупарні. Його ніхто не затримує, бо сторож, який спить біля дверей, теж мертвий.

ДІЯ ТРЕТЯ

Апартаменти Кам’яного Долбойоба, шо представляють собою кацапські тєрєма. Кам’яний Долбойоб п’є чай з самовару з Донною Ганною і Донною Ельвірою. Всі вищезгадані персонажі вбрані в русопєтські костюми.

Кам’яний Долбойоб(з московським акцентом): Что, бляді, нос-та павєсілі? Масква слєзам нє вєріт!

Бляді сумно мовчать. Вони задавлені російським домостроєм.

Кам’яний Долбойоб: Малчітє, курви, в рот вам дишло? Ех, скука-та!

Кам’яний Долбойоб чуха кам’яну потилицю об стінку. Чути звуки машини, яка приїхала.

Кам’яний Долбойоб: Чєрті ково-та прінєслі… Анютка, зашила кєрєнкі-та?

Донна Ганна(запопадливо): Зашила, сударік.

Входять Дон Жуан і Зганарель, розмахуючи шаблюками.

Дон Жуан: Йобані кацапи неньку сплюндрували! Всіх порубаю! Ану, виходь по одному!

Кам’яний Долбойоб і бляді, заклавши руки за голову, злякано стовбичать під стіною. Тим часом Зганарель шаблюкою поре подушки. З подушок сипляться кєрєнкі.

Дон Жуан: У-у, гадюка! Насосався крові україн­ської!

Дон Жуан пиздить шаблюкою Кам’яного Долбойоба по голові. Шаблюка ламається, але Долбойоб падає.

Дон Жуан(кидає уламки шаблюки і витирає руки об шаровари): Радійте, бляді, воля прийшла! Зганарель, одведи до курінного, скажи хлопцям, отаман їбаться розрішив.

Донна Ганна і Донна Ельвіра: Урра-ааа!

Зганарель з блядями виходить.

Дон Жуан(хрумтить кацапською баранкою): Ду­ми мої, думи мої, лихо мені з вами…

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

Трупарня. Біля трупарні сидить мертвий сторож і спить. В трупарню похапцем вбігає труп. Очі трупа блищать, як в Собаки Баскєрвілєй, в них світиться жадоба життя.

Труп(сам до себе): От набігався, от наїбався! Комусь розказать — не повірять! Якби були б крила, отак взяв би — і полетів!

Труп сидить на цинковому столі у позі Наташі Ростової, охопивши руками гострі коліна.

Труп: Соня, Соня, як можна спати в таку ніч!

Раптом двері в трупарню відчиняються і випльовують Кам’яного Долбойоба, який падає на запльовану підлогу, як дохлий пацюк. На мить в дверях з’являється рогатий силует Чорта з автоматом на шиї.

Кам’яний Долбойоб(до Чорта): І куда ета я папал?

Чорт: Молчі, прідурок! Вологодскій конвой шутіть нє любіт!

Чорт зачиняє двері. Кам’яний Долбойоб і труп якийсь час сидять мовчки.

Кам’яний Долбойоб: Ви в Масквє бивалі?

Труп: Я тебе раз переїбу — і вся Масква! Пойняв?

Кам’яний Долбойоб: Яснєнька… Чайку б сєчас…

Тихо грає ніжна музика. Труп і Долбойоб сидять на цинкових столах, охопивши коліна, і мріють. За дверима хропить мертвий сторож. Велика зелена муха, яка потай залетіла в трупарню, нудиться життям і противно дзвижчить. Під звуки мухи завіса повільно опускається.

ЗАВІСА.

Йоко і самураї

ДІЙОВІ ОСОБИ

Бабайота, самурай.

Йоко, жінка Бабайоти.

Сімамура, самурай-найманий вбивця.

Ісідзукурі, безпринципний самурай.

П’ять самураїв, друзі Сімамури, самураї-покидьки.

Перший, другий і третій самураї, самураї-ґвалтівники.

Сікура, японське дерево, що весь час цвіте.

В хащах японського очерету чвалає самурай Сімамура. Гострі червоні оченята на його потворному обличчі раз у раз зиркають у різні боки, один довжелезний меч чіпляється за очерет, другим Сімамура прорубає собі шлях. Поступово кремезна самурайська постать зникає, залишаючи за собою слід в очереті, як буває, коли по лісу гуляє дикий кабан.

Японський пагорб, на якому цвіте сікура. Біля неї стовбичить, приклавши руку до чола, самурай Ісідзукурі. Він напружено дивиться в очерет. Очерет зловісно шелестить.

Очеретяні хащі. Ними чвалає Сімамура. На його звіряче обличчя сідають комарі і з насолодою п’ють самурайську кров.

Пагорб, на якому цвіте сікура і стовбичить Ісідзукурі. Ісідзукурі напружено дивиться в очерет. Раптом з боку, протилежного тому, в який дивиться Ісідзукурі, з’являється Сімамура. Сімамура підходить до Ісідзукурі ззаду і голосно кричить.

Сімамура: Ти приніс гроші?!

Ісідзукурі спочатку лякається і хапається за меча, а згодом впізнає Сімамуру.

Ісідзукурі: Ось тримай.

Сімамура: Мало.

Ісідзукурі: Більше не дам.

Сімамура: Ти гімно, а не самурай. На, ось тобі!

Сімамура витягає меча і кидається на Ісідзукурі. Тривала бійка, під час якої Сімамурі вдалося заширяти мечем в живіт Ісідзукурі. Ісідзукурі падає, з сікури на нього меланхолійно осипаються квіточки.

Ісідзукурі: Добий мене, шоб не було конфузу.

Сімамура: Яке твоє останнє бажання?

Ісідзукурі: Вбий Бабайоту, я ж заплатив тобі за це.

Сімамура рішуче ширяє мечем в Ісідзукурі і витирає об його хакама закривавлене лезо.

Сімамура: Це називається «заплатив»! Чотири рьо і дванадцять бу.

На екрані з’являються титри. З титрів капає кров:

ЙОКО І САМУРАЇ

Обійстя Бабайоти з сікурою і дачним столом у садку. Бабайота сидить за столом і п’є чай з самовара.

Бабайота: Йоко!

Входить Йоко.

Бабайота: Принеси чобіт!

Йоко приносить чобіт і ним роздмухує самовара. Під час цієї процедури Бабайота щипає Йоко за сраку. Та верещить і цнотливо червоніє. В цю сімейну ідилію раптово вривається Сімамура з п’ятьма мудилами. Побачивши неоковирних самураїв, Йоко нервово скрикує. Самураї ближче підходять.

Бабайота: Чого тобі треба?

Сімамура: Нічого. Я хотів подивиться на твою чайну церемонію.

Бабайота(скромно): Яка там в сраку церемонія.

Йоко дико скрикує вдруге і тікає.

Сімамура: Чого це вона?

Бабайота: Мабуть, посцять захтіла. Сідайте, хлопці, чаю поп’ємо.

Самураї сідають і починають сьорбати чай. Тривала мовчанка, під час якої чути лише сьорбання самураїв.

Сімамура: А знаєш, ми прийшли