Читати книгу - "Африка, сни"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
З того боку, де блищать цигарки, чути приємний чоловічий голос.
Приємний голос: Тємніци, нахуй, рухнуть, і свобода нас встрєтіт радостно у входа…
Роздається звук, ніби ногою дуже сильно впиздили по дверях. Двері падають, і вся сцена заливається життєрадісним сонячним світлом, так що стає видно рояль, стоячий на краю прірви, і двух мудил, палящих цигарки. Повагавшись хвильку, рояль рішуче хуярить униз, слідом за дверима. Десь знизу чути його здивований металевий зойк.
Другий мудило: Хто сказав «мяу», блядь?
ЗАВІСА.
Тріасовий період
ДІЙОВІ ОСОБИ
Боря і Жора, хтиві павіани.
Ріта і Чіта, цнотливі шимпанзе.
Ганна Петрівна, мати Ріти і Чіти.
Гаврило, орангутанг-збоченець.
Кирило, динозавр, хворий на сухоти.
Микола Петрович, саблезубий ягуляр.
Гриша, птєродактіль.
Дія відбувається в тріасовий період у світі тварин. Декорації на сцені зображують собою тріасовий період. По сцені лазять дінозаври, літають птєродактілі і всяка інша сволота. Входять Ріта і Чіта, дві цнотливі шимпанзе.
Чіта: А мінє він понравився — хоть і не воєнний, а всьо равно, інтєрєсний мужчіна.
Ріта: Я єму говорю: «Скажитє, как ви думаєтє, слово «хуйня» мужского рода чи женского?», — так он аж покраснєл. Хароший мужчіна, скромний.
Входять Боря і Жора, хтиві павіани.
Боря: Глянь, Жора, які пацанкі.
Жора: Одразу видно, шо целочки.
Боря: Це шимпанзи, я їх знаю. В мене була одна, коли я на Карпатах був, так она у мєня…
Жора: Я знаю, Боря. Представь собі, шо я от етого нє балдєю.
Боря: Дівчата, ану, катай сюда, дядя фокус покаже!
Ріта і Чіта підбігають ближче.
Чіта: А ви умєєтє?
Жора(становиться раком): Нєт нічого прощє: ейн, цвей, дрей!
На слові «дрей» прилітає птєродактіль Гриша, хапа хтивого павіана Жору за бордову сраку і зникає в невідомому напрямку.
Боря(філософські): Жора хотів вам показати фокус, який називається «сєвєрноє сіяніє».
Ріта і Чіта: Як інтєрєсно! Чєм ето достігається?
Боря: Сракою.
Дійсно, срака Борі схожа на вищезгадане природне явище без всяких фокусів. Входить Ганна Петрівна, мати Ріти і Чіти.
Ганна Петрівна: Дівчата, ану, бистро додому! Всьо гніздо ватою попаскудили!
Боря: Мамаша, то, шо ви прийшли, — ето прєкрасно! Ми з вами сєйчас задєлаєм шведський секс.
Ганна Петрівна: Ооо-о, Швеція!
Ганна Петрівна зводить очі догори і падає, знепритомнівши. Павіан Боря хтиво кричить. Входить Гаврило, орангутанг-збоченець.
Гаврило: Кого я віжу, Борєчка, дарагой! Какімі судьбамі? Падайді сюда, я тєбя пацелую.
Гаврило лізе до Борі, прицмокуючи слюнявими губами.
Боря: Дорогой, я от етого совєршенно нє балдєю, мені це огидно.
Гаврило(слюняво): Напрасна, Борєчка, на природу б поїхали з тобою, шашличок би зажарілі, музика, шампусік… І хуночок з собой би взялі в багажнік, я б їм всі волосікі пообривав…
Входить Кирило, динозавр, хворий на сухоти.
Кирило(сам до себе): Помирать скоро буду, вже сил моїх нєту.
Орангутанг Гаврило(до Кирила): Каво віжу, дарагой, іді сюда, я тєбя пацелую в твой длінний хвост!
Орангутанг Гаврило зі спритністю, не сумісною з його млявими повадками збоченця, заскакує верхи на Кирила і робить похабні тєлодвіженія.
Кирило: Заїбали прокляті врачі. Сил моїх нєту ето тєрпєть. А в больницю всьо равно не лягу.
Кирило помічає Гаврила у себе на хвості, ковтає його і голосно чавкає.
Кирило(до Борі): А ти хто? Може, ти тоже доктор? Тада скажи їм, шо пусть оні всі у мене отсосуть, чим я в їхню больницю лягу.
Боря(злякано): Уже сосу, дядя, сєйчас всьо задєлаєм в лучшем відє, как ви хатітє!
Кирило: Падонок, тєбє учіться нада, а ти чим займаєшся?
Боря(кричить в статевому жаху): Дядечка, не їжте, я вам сєвєрноє сіяніє покажу!
Боря стає раком і робить спроби показать динозавру «сєвєрноє сіяніє», але Кирило ковтає його, а заразом і Ганну Петрівну з Рітою і Чітою.
Входить Микола Петрович, саблезубий ягуляр.
Микола Петрович: Я тобі, Кирило, давно уже казав, шоб ти не харкав в общєствєнному мєстє, а складував акуратно, в платочєк чи в бумажечку, а то я, кажется, мєри прийму.
Кирило(з іронією): Шо, может, в суд на мєня подаш?
Микола Петрович: Суд не суд, а хуйово будєт, Кирило не-знаю-як-по-отчєству…
Кирило: Моісейович.
Микола Петрович: Кирило Моісейович, я в останній раз попереджую.
Микола Петрович, спритно граючись м’язами і іклами, риссю біжить в хащі тріасового періоду.
Кирило Моісейович(іронічно): Спортсмєн! Широкі плечі, узкій лоб — тьху, долбойоб.
Кирило Моісейович уходить. З доісторичних джунглів чути його сухотний кашель. Деякий час нікого немає, якщо не враховувати, що по сцені весь час повзають здоровенні змії. Раптом прилітає птєродактіль Гриша з хтивим павіаном Жорою в дзьобі і кидає його згори вниз.
Гриша: Пішов на хуй.
Гриша грізно клацає дзьобом і улітає. Жора зі стуком падає на підлогу.
Жора: Какая сволочь, шо я єму здєлал, за шо он мєня так одпиздив?
Жора плаче. Завіса опускається, із-за завіси чути Жорин плач.
Бур’ян
ДІЙОВІ ОСОБИ
Харитон, долбойоб.
Калістрат, вєнєріческій нєдоносок.
Мирон, упіздєнь.
Матвій, підарас.
Семен, уйобок.
Руслан, людина-читанка.
Дзвін, дзвін.
Осіннє узлісся, над яким літають ворони.
Дзвін: Бам-м-м-мммм!
Входить Матвій.
Матвій(задоволено): Оце так йобнуло.
Входить Семен.
Семен(сам до себе): Скоро цього лісу не буде. Порубаємо з хлопцями к йобаній матері, бля буду!
Матвій(сам до себе): Трохи зачекаю. Може, ще йобне.
Дзвін: Бам-м-м-ммммм!
Входить Калістрат.
Калістрат(сам до себе): Йобані підараси, прийшли і стоять. А читати, мабуть, і не вміють.
Дзвін: Бамм-м-м-мммм!
Матвій(задоволено): Знову йобнуло.
Калістрат: А нумо, хлопці, хто читати вміє?
Дзвін: Бам-м-м-мммм!
А трохи згодом: Тра-та-та-та! (З лісу чути автоматну чергу.)
Входить Харитон з автоматом.
Харитон: Зараз всіх повбиваю, нахуй!
Калістрат: А ти хто?
Харитон: Харитон я, нахуй.
Калістрат: А я — Калістрат.
Харитон: Не їбе, шо ти Калістрат.
Харитон строчить з автомата у Калістрата. Калістрат падає.
Дзвін: Бам-м-м-мммм!
Матвій: А хто чув, як зараз йобнуло?
Харитон: Йобнуло, не йобнуло — заїбав!
Харитон строчить в ліс з автомата.
Семен: Я пішов ліс рубати. Хлопці, хто зі мною?
Ніхто не звертає на Семена уваги.
Калістрат(лежачи долі): Як мамка заміж виходила, батько казав: «Як син буде, то Калістратом назви».
Харитон: Кого це їбе?
Харитон строчить в небо з автомата.
Дзвін: Бам-м-м-мммм!
Входить Мирон.
Мирон: Сюда Руслан іде. Зараз всі пизди гарячої скуштуєте.
Входить Руслан. Це здоровенна книга з ногами і руками. Він іде, швидко перегортаючи сторінки і читаючи сам себе. Руслан все ближче і ближче підходить.
Руслан: Шо позбиралися? Пизди захтіли?
Всі стоять мовчки і винувато дивляться вниз.
Руслан: Йобані шакали! Читати хто вміє?
Всі стоять мовчки і винувато дивляться вниз.
Харитон: Калістрат уміє. Умієш, Калістрат?
Калістрат мовчить.
Матвій: Він напиздів.
Руслан: У колону по два — шикуйсь! Праве плече вперед, кроком руш!
Всі, в тому числі і Калістрат, слухняно виконують накази
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Африка, сни», після закриття браузера.