Читати книгу - "Бій під Крутами"

156
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 28
Перейти на сторінку:
На знак протесту проти будь-яких поступок українцям троє міністрів-кадетів вирішили вийти з уряду, однак постанову все-таки було ухвалено. Вже 3 липня 1917 року Тимчасовий уряд відправив до Києва телеграму з постановою «Про національно-політичне становище України», зміст якої збігався зі змістом підготовленого до оголошення Другого Універсалу УЦР. Здавалось би, протиріччя узгоджено і Україна може цілком легально відкрити нову сторінку у своїх далеко не простих відносинах з Росією. Тим більше що після досягнення угоди з Тимчасовим урядом Центральна Рада ретельно намагалась дотримуватися взятих на себе зобов’язань. Однак дуже швидко з’ясувалось, що погіршення відносин з Росією і Тимчасовим урядом неминуче. Хронологія подій виглядала так: 15 липня на засіданні Малої Ради було ухвалено новий склад Генерального секретаріату. Того ж дня Винниченко виїхав до Петрограда для переговорів з Тимчасовим урядом. Передбачалося затвердити новий склад Генерального секретаріату, а також узгодити його Статут, текст якого заступник голови УЦР віз із собою. Статут закріплював основні принципи функціонування Генерального секретаріату, його права та обов’язки. Але тут у перебіг подій втрутились непередбачувані обставини. У Росії в черговий раз змінилась влада, і Тимчасовий уряд очолив Керен­ський. З його приходом значно посилилася диктатура державної влади, одним з проявів якої було відновлення скасованої раніше на фронті смерт­ної кари, а також репресії щодо політичних противників. Тож навряд чи варто дивуватись, що Тимчасовий уряд відмовив у затвердженні Статуту, запропонувавши замість нього «Тимчасову інструкцію Генеральному секретаріату». Ця інструкція фактично позбавляла Україну найменших ознак самостійності. Порадившись, делегація Української Центральної Ради відмовилась підписати такий документ і спішно виїхала в Україну. Конфлікт між Петроградом і Києвом так і залишився непогодженим. У відповідь на це український політикум одразу ж розділився на дві течії. Перша з цих течій, яку представляли націонал-революціонери, вимагала негайно розі­рвати стосунки з Тимчасовим урядом і в односторонньому порядку затвердити Статут. Хоча слід зауважити, що такі дії могли призвести до повного краху УЦР, позаяк роздрібнені націоналістичні сили, скоріш за все, не мали б шансів на перемогу над іншою течією — проросійськи налаштованою частиною політиків. Тож Центральна Рада знову вдалася до низки компромісів. Українські політики-аматори були неви­правними мрійниками, сподіваючись отримати незалежність з рук Росії в обмін на невеликі поступки. В такій ситуації вони були просто неготові до серйозного протистояння, що й продемонструвала нерішучість їхніх дій. Зрештою, «Інструкція» де-юре взяла гору над «Статутом». Щоправда, конструктивної співпраці між Тимчасовим урядом і Генеральним секретаріатом так і не відбулось. У жовтні, внаслідок заяви УЦР про проведення Українських Установчих Зборів, між Тимчасовим урядом і Центральною Радою спалахнув новий конфлікт. Проведення Зборів у Петрограді розцінили як намір УЦР послабити вплив російської влади на україн­ський політикум. В. Винниченка негайно викликали до Петрограда для пояснень, пригрозивши розпустити Центральну Раду. 22 жовтня 1917 року він виїхав з Києва, однак давати пояснення Керенському йому не довелося. Повстання 25 жовт­ня в Петрограді розпустило Тимчасовий уряд, відкривши нову сторінку в історії революції. Проголошення УНР у Третьому Універсалі УЦР. Початок наступу більшовицьких військ на Україну і Четвертий Універсал

Жовтневі події у Петрограді радо вітала лише невелика частина співчуваючих більшовикам трудящих України. Переважна більшість наших співвітчизників підтримувала політику партій, які входили до складу Української Центральної Ради. Це були партії соціальних реформ і національного від­родження, діяльність яких виглядала значно більш актуальною, ніж ідеї світової революції пролетаріату, що їх намагались протягнути більшовики. Тому одразу після захоплення влади закріпитись більшовикам в Україні не вдалося, і лише на пролетарському Донбасі вони знаходили співчуваючих для втілення у життя гасла «Вся влада — Радам!». Серед переважної ж більшості інших районів України події розгортались зовсім за іншим сценарієм. Особливо напружене становище склалося в Києві.

Одержавши повідомлення про повалення Тимчасового уряду, керівництво Центральної Ради на чолі з Михайлом Грушевським прийняло резолюцію, в якій рішуче засудило збройне повстання у Петрограді. Не маючи підстав захищати Тимчасовий уряд, українські партії все ж таки висловилися проти переходу влади до Рад робітничих і солдатських депутатів. На думку української інтелігенції, яка була широко представлена у складі УЦР, нова більшовицька влада не могла ототожнювати у собі всієї революційної демократії. Тож у Києві вважали, що в такій ситуації можливим є лише один вихід — створити в Україні дійсну, фактичну, крайову владу, тобто проголосити про створення нової держави на території, яка колись вважалась частиною Російської імперії. Тож 7 листо­пада 1917 року був оголошений текст Третього Універсалу Центральної Ради. Він стверджував:

1. Україна не відокремлюється від Росії, але вся влада в Україні відтепер належить лише Центральній Раді та Генеральному секретаріату.

2. Україна стає Українською Народною Республікою.

3. До території України належать землі, населені здебільшого українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточно питання про приєднання до України Курщини, Холмщини, Вороніжчини та інших суміжних з Україною територій з переважно українським населенням буде вирішуватися шляхом переговорів.

4. На території УНР поміщицьке землеволодіння, право власності на удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі скасовується. Генеральний секретаріат зобов’язується негайно прийняти закон про розпорядження цими землями земельними комітетами до Українських Установчих Зборів.

5. В Україні проголошується восьмигодинний робочий день.

6. Запроваджується державний контроль над усіма видами виробництва.

7. Україна виступає за негайне укладення миру між воюючими сторонами.

8. Скасовується смертна кара й оголошується амністія.

9. В Україні повинен бути створений дійсно незалежний суд.

10. Україна визнає національно-персональну автономію для національних меншин.

11. На 27 грудня (9 січня за новим стилем) 1918 року призначаються вибори до Всеукраїнських Установчих Зборів.

Як бачимо з другого пункту, територією УНР Універсалом визначалися «землі, заселені у більшості українцями», що було важливим — напевне, вперше в документі, виданому УЦР, робилася спроба територіального визначення українських земель. Крім того, Універсал декларував програму соціально-економічних і політичних реформ, націоналізацію землі, запровадження восьмигодинного робочого дня, встановлення державного конт­ролю над виробництвом, розширення місце­вого самоврядування, забезпечення свободи слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків, недоторканість особи і житла. З огляду на такий перелік першочергових завдань можемо стверджувати, що проголошення Української Народної Республіки стало визначною історичною подією, яка знаменувала відродження української державності, сплюндрованої у далекому 1764 році указом Катерини ІІ про скасування української Гетьманщини.

Однак, незважаючи на всі позитивні сторони, текст Третього Універсалу не може не викликати

1 ... 8 9 10 ... 28
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бій під Крутами», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бій під Крутами"