Читати книгу - "Клуб зразкових чоловіків"

Отакої — перед його очима виявився список мешканців під’їзду.

За Свидригайло О. М. у списку значилася квартира 97.

5

Нержин, піднявшись на дев’ятий поверх, якийсь час тупцяв на майданчику. Зненацька на його поверсі зупинився ліфт. З кабінки вийшла бабуся з торбою, з якої виглядав батон.

— Кого чекаємо, молодий чоловіче? — запитала вона досить доброзичливо.

— Я з державного телефонного вузла. Мені потрібна Свидригайло з дев’яносто сьомої, — упевнено заявив Нержин, дивлячись бабусі просто в очі.

— Це я, Свидригайло Ольга Марківна. А що сталося? У мене за телефон усе сплачено, та я ним і не користуюся давно.

— Ваш номер «956-17-03»? — перепитав Нержин.

— Авжеж. Але я ним не користуюся, він мені зовсім не потрібен. Та ви проходьте, — запросила Ольга Марківна вже з вітальні.

«Так, — блискавично міркував Нержин. — Стара не бреше, та й узагалі вона не схожа на ту, кому потрібен автоматичний визначник номера. Але ж учора я перепитував, чи туди потрапив, і номер збігся. Певно, АТС потай продала комусь цей номер на вечірній і нічний час. Таке буває. Це дуже погано, тому що від АТС я нічого не доможуся. Варіант другий: на телефоні у старої стоїть переадресація вхідного дзвінка на інший номер. Це легше — з блоку пам’яті можна добути потрібний мені номер».

— Можливо, особисто ви ним і не користуєтеся, — із прокурорськими нотками в голосі погодився Нержин. — Але, незважаючи на це, ним користуються інші. Чи відомо вам, що ваш апарат обладнано автоматичним визначником номера? У нас, на телефонному вузлі, такі речі дуже просто засікають.

— Та я про це вперше чую! Тобто, справді, признаюся, десь рік тому звернулася за оголошенням. Фірма якась шукала послуги контактного телефону. Ну, а пенсія в мене, самі розумієте, яка. От я і погодилася. У них тільки умова така була — що вони поставлять свій апарат, і цим телефоном я зможу користуватися тільки на вихід. Ну, погодилася — я жінка самотня, мені все одно ніхто не дзвонить. А що, скажіть, це заборонено?

— Ні, чому ж, не заборонено, — поблажливо кивнув Сергій. — Але всі такі апарати повинні бути в нас зареєстровані. З них стягується додаткова плата. Дозволите оглянути ваш телефон?

— Звісно.

— Так, — промурмотів Нержин. Мовляв, йому, професіоналу, все тут ясно.

Бабуся з інтересом спостерігала за ним із кухні.

— А ця фірма, про яку ви говорите, як її розшукати? Не будете ж ви платити за це чудо техніки зі своєї кишені. Апарат належить фірмі — нехай вона і платить за його реєстрацію. Згодні?

— Та згодна, — погодилася Ольга Марківна, — але ж про фірму цю я нічого не знаю. Перше приїхало миле таке дівчатко, поставило цей телефон, заплатило мені гроші наперед. Потім вона ще кілька разів приїжджала, доплачувала, щось робила з телефоном… Востаннє була зовсім недавно — чотири дні тому. От і усе.

— Точно все? — удавано суворо перепитав Нержин.

Бабуся відвела очі.

— Зрозумійте, ні вам, ні цій вашій фірмі не потрібні зайві проблеми. Якщо АВН не буде зареєстровано протягом двох тижнів, ваш номер відключать. Фірма залишиться без контактного телефону, а ви — без надбавки до пенсії. У ваших інтересах, щоб ми розшукали їх якомога швидше. І, запевняю, ви цим нікого не підведете. Просто з’явиться ота мила дівчина, ви разом прийдете на наш телефонний вузол, з’ясуєте тарифи, напишите заяву про реєстрацію — і все.

— Гаразд, — пробуркотіла бабуся. — Ця дівчина, коли востаннє заходила, забула в мене пакет. Я заглянула в нього — там лежала течка. У мене правило — не копирсатися в чужих речах. Я вирішила: якщо вона їй потрібна — повернеться. А якщо ні — віддам їй пакет, коли прийде наступного разу.

— Я теж терпіти не можу пхати носа в чужі папери, — чесно зізнався Нержин. — Але, боюся, зараз мушу. Робота в мене така.

6

У теці виявилися кілька чистих аркушів, два старі олівці та візитка.

На ній не значилися ні назва організації, ні посада, ні адреса. Тільки ім’я, прізвище і телефон. Візитка належала Голубєвій Ірині.

Нержин чемно відмовився від запропонованої чашки чаю, пообіцяв Ользі Марківні, що з реєстрацією усе буде залагоджено і, ввійшовши в ліфт, розслаблено притулився до стіни. Ху-у-ух. Гарно було б, якби стара запитала в нього посвідчення…

Перед під’їздом стояв сірий джип «Ніссан» з тонованим склом. Сергій упізнав його відразу — саме цей джип учора зупинився на вимогу сержанта ДАІ, врятувавши його від огляду салону. Дверцята машини були відкриті.

7

Нержин завмер на виході з під’їзду і заходився ритися у кишенях, нібито шукаючи запальничку. Йому потрібно було хоча б кілька секунд, щоб усе обміркувати.

Отже, за ним стежать із того моменту, як він підібрав П’яту. Кому ж він примудрився наступити на хвіст?

Аж тут із джипа вийшов той самий високий кавказець, чий випадково перехоплений погляд запам’ятався Нержину, коли він від’їжджав від поста ДАІ. З ним були ще двоє, молодші. У поглядах усіх уловлювалася особлива професійна сторожкість.

— Мене звати Алік, — кавказець зупинився за два кроки від Нержина.

— Сергій.

— Ви, як і раніше, шукаєте зустрічі з Ірою?

Нержин не завагався ні на мить.