Читати книгу - "Холодна байдужість, або Дракони вмирають на світанку, Лариса Бондарчук"

- Але ж вона така ж прислуга і покоївка, як ти й Селіна?

- Ну, - зам’ялася Агафка, - така та не така... У Аріана був страшний період недавно. Його кинула дракониця Віринея, якій він виказував знаки уваги і навіть, кажуть, хотів з нею одружитися. А це вже серйозно, бо дракони одружуються один раз і на все життя. Тоді він впав у страшну депресію, запив, не цікавився справами клану... Говорили, що навіть хотів накласти на себе руки. Та це, я думаю, вигадки! Так тоді якраз ця змія Мелітена й підлізла до нього. Тільки й робила, що перед ним задом крутила та декольте своїм світила. А він же не кам’яний! Не знаю, що там у них було, але Мелітена останнім часом ходить із задертим носом, наче вже вона тут трохи чи не хазяйка. Не зачіпають її зайвий раз, терплять, а то ще Аріанові щось шепне, то й виженуть з роботи.

Агафка зітхнула.

- Так Аріана шкода! Як можна кинути такого любчика? Правда, він красень? – перескочила вона на іншу тему.

- Ні, - похитала головою Софійка, - не бачила, я непритомна була, коли він мене знайшов.

- Ну, то скоро побачиш, - посміхнулася Агафка. – Бо він сьогодні полетів на Малі збори кланів у сусідній терен. А за три дні повернеться.

Софія з Агафкою вийшли в коридор, і дорогою до челядні Агафка ще про щось щебетала, але Софійка майже не слухала, бо відчула, що від медальйона на її грудях почало розливатися ніжне й приємне тепло. Це тривало кілька секунд, а потім усе знову стало, як раніше. І що це було? Так, дівчина вже зрозуміла, що медальйон чарівний і якийсь дивний, але він не викликав страху, боязні чи тривоги, навпаки, з ним Софійці було затишно і спокійно.

_______________________

*Челядня - приміщення для слуг та наймитів.