Читати книгу - "Неідеальна потраплянка, Ліра Куміра"

Розділ 5. Обід у саду

Пробудження було не найприємнішим: мені наснився сон, сповнений болю, а праву щоку ніби чимось обпалило. Здавалося, немов до неї приклали розжарене вугілля. Я закричала і підхопилася на ліжку, в останні миті сну побачивши смарагдові очі, сповнені співчуття. Вони дивилися на мене з ніжністю, бажаючи забрати весь мій біль.
Я піднялася і торкнулася долонею правої щоки, відчуваючи, як вона горить. Підійшла до дзеркала і побачила червону смугу на ній. Та що це таке? Подряпала я себе уві сні чи що? І сам сон здавався таким реальним, адже я відчувала справжній біль.
Тряхнула головою, вирішивши подумати про це пізніше, тому як мені потрібно було швидко привести себе в порядок, повторити другий розділ «Етікету» та поспішити на урок до радника. Чим я й зайнялася, коли до кімнати увійшла Міла з повним підносом їжі, від якої пахло просто дивовижно. Дівчина посміхалася, а на щоках у неї був легкий рум'янець. Коли ж я поцікавилася, з чим пов'язаний її гарний настрій, Міла просто побажала мені смачного та втекла. Хм. Ну і чудово.
Після сніданку я ніяк не могла налаштуватися на сприйняття інформації, адже мої думки постійно поверталися до червоної стрічки і записки імператора. Я почала фантазувати яким же виявиться наш обід. І в той момент, коли я танцювала зі стрічкою в руках, у двері постукали, після чого в кімнату зайшов радник. Я стояла почервоніла, з усмішкою на губах і червоним подарунком у руках. Оглянувши це все похмурим поглядом, чоловік мовчки вийшов і направився до вітальні. Ні тобі «привіт», ні «як ваші справи?». Оце він злюка.

І цього разу я також не змогла налаштуватися і поставити правильні питання, постійно літала в хмаринах і була надто вже розсіяна. Я розуміла, що треба поставитися з усією серйозністю до допомоги мого наставника, але не могла нічого з собою вдіяти. У голові був тільки мій Смарагдик.
Побачивши, що я більше сиджу мовчки, ніж запитую, і не намагаюся вникнути в тему, Ельдар просто встав і пішов. А біля самих дверей він таки промовив:

- Сьогодні ввечері мене не буде, пропрацюйте самостійно другий і третій розділи. Я спробую завтра приділити вам більше часу. І, Христино, вирішіть вже для себе чого ви хочете насправді, якщо вам не потрібна моя допомога, то я з легкістю знайду, чим себе зайняти у вільний час.

От ніби й не сказав нічого такого, і тон був цілком миролюбний, але його очі. Здавалося, темрява в них стала ще густішою. Невже цей чоловік розсердився на мене? Хоча так, кому буде приємно, коли тебе ігнорує власний учень?

Приречено видихнувши, я пообіцяла собі виконати все, що сказав мені вчитель, але трохи пізніше. А зараз… Треба приготуватися до обіду, адже на мене очікує побачення з найпрекраснішим чоловіком у цій імперії. Та що там, може, й у всьому світі.
У ванній я відмокала цілу годину, наносила різні олії та креми, після чого моя шкіра почала світитися і здавалася ніжною на дотик. Закінчивши з водними процедурами, я подзвонила у дзвоник. Чекати довелося недовго, і вже за кілька хвилин Міла була в моїй кімнаті.
Недовго думаючи, я відразу ж спантеличила її макіяжем і завивкою волосся. Вирішено було вибрати смарагдову сукню з ніжною вишивкою червоного кольору, волосся мені завили дивним пристосуванням, яке містило в собі магію. Також ми підв'язали їх червоною стрічкою, яку подарував мені імператор, вийшло при цьому щось схоже на равлика.
Подивившись у дзеркало, я нарешті відчула себе дійсно красивою. Зникли темні плями під очима від вічного недосипання, шкіра набула ніжного персикового відтінку, а сукня приховувала всі недоліки моєї фігури, підкреслюючи мої немаленькі груди. Колись я вважала їх недоліком, але зараз у сукні вони виглядали чудово. Так, я все ще невисока і повненька дівчина, але цілком приваблива. Мені ще раніше варто було подивитися на себе без критики та з усмішкою.
Зібралася я досить-таки швидко, тому час, що залишився до обіду, вирішила витратити на читання «Етікету», все ж перед радником мені було справді соромно. Він правий. Це потрібно перш за все мені. Сподіваюся, вчитель пробачить мені мою неуважність і продовжить наші заняття.

Я навіть встигла прочитати пару параграфів книги, перш ніж за мною прийшла Міла, щоб провести до саду. Цього разу я стала помічати дрібниці на нашому шляху, запам'ятовуючи, де і які повороти потрібно робити. Хотілося б попросити імператора дозволити мені вчитися в саду. Та й непогано було б подякувати за книжки. І за вбрання.

Занурившись у ці думки, я й не помітила, як ми наблизилися до альтанки, і Міла покинула мене, низько вклонившись правителю. Чоловік стояв до мене спиною: на ньому була біла сорочка та темні штани. Почувши мої кроки, імператор розвернувся, а на його обличчі розквітла посмішка. Здається, я забула, як дихати. Одяг сидів на ньому дивовижно, швидше підкреслюючи розвинену мускулатуру, ніж приховуючи її. А ці очі... вони зводили з розуму.
Його Величність однією рукою взяв мене за долоню і ніжно поцілував пальці, а коли він випростався, другою рукою провів по моїй щоці, викликаючи легкий рум'янець. Боже, та я ніколи так не червоніла перед чоловіком.

- Виглядаєте прекрасно, Христино. – Чи не про це мріють усі дівчата навколо?
Я застигла, ляскаючи очима, а потім все ж таки прийшла до тями, відповідаючи компліментом на комплімент:

- Дякую, пане Іларій, ви також маєте чудовий вигляд. Білий колір вам дуже личить.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍