Читати книгу - "Подолати страх близькості, Ілсе Санд"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Переваги реалістичнішого сприйняття батьків
Багато людей опираються тому, щоб переглядати стосунки з батьком і матір’ю або дитинство. Буває неприємно уважно аналізувати своє минуле, якщо в ньому не все було бездоганно.
Але є сенс долати цей спротив, адже що реалістичніше ми сприймаємо батьків і себе, то краще в нас виходить підтримувати близькі стосунки та боротися з життєвими викликами. Що гармонійніші в нас відносини з самими собою і що більше ми довіряємо своєму самосприйняттю, то більше шансів знайти мету й повноту життя.
Стратегії, які ми застосовуємо до інших, сформувалися в дитинстві у наших відносинах з найближчими піклувальниками. Що менше наші батьки могли приділяти нам уваги і вчити правильно творити стосунки, то більше стратегій самозахисту ми матимемо в дорослому житті.
Натомість, якщо позбудемося стратегії самозахисту, ми відчуємо полегшення й повернемо собі надію та жагу до життя, як це сталося з Джаредом. Йому було вже за п’ятдесят, коли він почав працювати над відносинами зі своїм проблемним батьком. Джаред розповідає про одкровення, яке отримав після багатьох сеансів психотерапії: «Хоча мій батько жорстоко карав нас, я завжди вірив, що глибоко в душі він мене любить. Я пам’ятаю, як мій психотерапевт у цьому засумнівалася: вона дивилася на мене дуже сумним і серйозним поглядом, а я наводив один аргумент за іншим, щоб довести свою правоту.
У певний момент вона сказала: “Здається, ви дуже схвильовані. В чому може бути причина?” Я відчув цілковиту порожнечу. Тоді я затремтів і заплакав. Здається, моє тіло зрозуміло все швидше, ніж я сам. Потім настало полегшення. Мені здалося, що в той момент я знайшов частину себе».
Прямий погляд на дійсність може принести велике полегшення, навіть якщо ми часто захищаємо себе від цього через свій страх або дискомфорт.
Якщо не позбутись ідеалізації батьків, вона може створювати проблеми у близьких стосунках
Батьки вчили нас любові та прив’язаності настільки добре, наскільки могли. Якщо ми не займемо усвідомлену позицію у своїх відносинах, то, найімовірніше, поводитимемося так, як поводилися мама й тато, і розмовлятимемо з собою, так само як розмовляли з нами вони. На емоційному рівні ми діятимемо приблизно так, як і вони, бо навчилися цього від них.
Напевно, ми знайдемо собі партнера, який має подібне ставлення до любові і прив’язаності. У будь-якому разі нам це здаватиметься знайомим і безпечним, і в таких умовах ми почуватимемося комфортніше.
Це також може бути стратегією самозахисту для уникнення взаємин з людиною, яка може дати нам більше на емоційному рівні, ніж мама й тато. Якщо ми знайдемо партнера, здатного на більше, ніж наші рідні, нам доведеться вчитися чогось нового. Крім того, ми муситимемо по-новому подивитися на батьків: як на людей, що не змогли навчити нас деяких важливих аспектів любові й відносин.
Ідеалізуючи батьків, яким бракує навичок виховання, маленька дитина може отримати відчуття безпеки, а це запорука її психічного здоров’я. Але така ідеалізація може спричинити проблеми в особистому житті для дорослих.
Формування конкретнішого й точнішого розуміння цих людей — це завдання, над яким потрібно працювати все життя і яке ми ніколи не виконаємо до кінця. Так само як ніколи до кінця не відкриємо й не зрозуміємо себе.
Розуміння є поетапним. Нам може здаватися, що ми знаємо все, а потім раптом усвідомимо своє життя на глибшому рівні. Озираючись, ми побачимо, що те, що нам здавалося повністю зрозумілим, було лише верхівкою айсберга.
Що глибшим є розуміння, то більше полегшення воно принесе. Тому, навіть якщо ми вже працювали над певною проблемою або дилемою, буває дуже корисно дослідити її ще раз. Особливо це стосується такого важливого боку нашого життя, як стосунки з батьками.
Проте, якщо ми хочемо розвинути навички створення стосунків, перший крок — проаналізувати стратегії, які ми використовуємо тут і зараз.
Не завжди є потреба в тому, щоб повертатись у минуле та працювати зі стосунками, які були у вас у дитинстві з найближчими піклувальниками. Іноді достатньо позбутися декількох звичок і закласти фундамент для зміни недоречних моделей мислення або поведінки.
Утім, якщо підхід, орієнтований на сьогодення, не працює, ви можете повернутися до кореня проблеми. Цей шлях може бути важким і кривавим. Однак, судячи з мого досвіду, якщо обережно дістатися підґрунтя цих стратегій, з’являються чудові шанси кардинально покращити свої поведінку і настрій.
У наступному розділі ми поговоримо про те, як почувається людина, коли стратегії самозахисту не заважають їй налагодити зв’язок із собою.
Розділ 6. Цілковите усвідомлення емоцій
Розуміння, що саме ви відчуваєте, дуже допомагає в житті — особливо в міжособистісних стосунках. Але як це — повністю усвідомлювати поточні почуття?
Якщо ви цілковито усвідомлюєте ту чи ту емоцію, це проявляється трьома способами: розумінням, фізичними відчуттями та імпульсом (бажанням).
Розгляньмо це на прикладі тривоги:
• У фізичному плані ми можемо відчувати, що наше тіло тремтить.
• Імпульсом може бути бажання закричати і втекти.
• У думках ми розуміємо, що нам страшно.
Або візьмімо, наприклад, гнів:
• У фізичному плані ми відчуваємо тепло і, можливо, тріпотіння.
• Імпульсом може бути бажання завдати удару.
• У думках ми розуміємо, що розлючені.
Або радість:
• У фізичному плані ми відчуваємо приємне хвилювання.
• Імпульсом може бути бажання спонтанно заспівати пісню.
• У думках ми розуміємо, що почуваємося щасливими.
Проте, якщо ми не відчуваємо емоцію всіма трьома способами, це не завжди зумовлено стратегіями самозахисту. Можуть бути й інші причини: наприклад, ви не навчилися цього.
Можливо, щоб захистити себе, ви придушували один із цих способів сприйняття емоцій. Деякі люди взагалі не звертають уваги на свої тілесні відчуття і сприймають лиш те, що розташовується вище шиї. Іншим важко зрозуміти свої почуття. Натомість ще інші не можуть відчувати своїх бажань. Працюючи, я помічаю, що найчастіше несвідомим є імпульс — прагнення, закладене в емоції.
Нерідко при цьому людина відчуває сильний сором. Наприклад, якщо ви хочете сісти на коліна босу й попросити в нього трохи уваги чи позалицятися до людини, яка молодша від вас на 30 років або зустрічається з кимось іншим, вам може бути ніяково й соромно через це.
Часто існує спокуса придушити або заперечити такі бажання.
Деякі люди бояться, що не зможуть стримуватися, якщо дозволять собі сповна відчути свої бажання. Але немає жодної загрози в тому, щоб виявити їх і звільнити місце для супутніх фантазій. Що краще ви реагуєте на свої бажання і примхи, то менший ризик втратити контроль і зробити щось, що для вас є неправильним або ганебним.
Звичайно, деяким людям страшно відчувати бажання, закладене в гніві, особливо коли він сильний. Якщо ви хочете знищити чужу річ або завдати шкоди іншій людині, у вас може виникнути сильне відчуття провини. Проте для цього немає підстав, бо ви не керуєте своїми бажаннями. Ви не можете наказати їм зникнути. Максимум, що у ваших силах, — придушити їх, та від цього вони не стануть менш небезпечними, навпаки. Ви не можете почуватися винними через те, на що не впливаєте. У моїй книжці «Надзвичайно чутливі люди в нечутливому світі» (Highly Sensitive People in an Insensitive World) детальніше
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подолати страх близькості, Ілсе Санд», після закриття браузера.
